Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія

Гудкайнд Террі

— О, так. Ми всі добре дбали про Кота, — серйозно кивнула дівчинка.

— Що ти думаєш про це, Рейчел? — Нарешті спитав Чейз, — Ти хочеш жити тут, у цій брудній старій дірі разом з цим старим буркотуном?

Рейчел підбігла й обняла його ногу.

— О, так, якщо можна! Будь ласка. Це було б так здорово.

— Тоді, вважаю, вирішено, — зітхнув Чейз. — Але тобі треба пристойно себе вести і не шуміти, щоб не набридати Зедду.

— Я обіцяю, — вигукнула Рейчел. Вона спохмурніла, подивившись на Зедда. — А мама теж повинна буде повзти по

вузькому тунелю, щоб потрапити сюди, як це зробили ми?

Зедд хихикнув.

— Ні, ми дозволимо їй увійти більш гідним шляхом. Як і личить леді, — він обернувся до Фрідріха. — Як тобі моя пропозиція, хранитель кордону? Чи хочеш ти продовжувати справу, доручену тобі лордом Ралом, і залишитися, щоб допомогти нам захистити Замок?

Фрідріх повільно повертав птицю, що стояла на кінчику крила, роздумуючи.

— Ти знаєш, — додав Зедд, — поки ми будемо чекати атаки, для тебе тут знайдеться справа. Тут, в Башті, багато старовинних позолочених речей, які потрібно відновити. Можливо, ти погодишся стати офіційним позолотником Замку? У нас достатньо золотих листів. А коли мешканці повернуться в Ейдіндріл, у тебе буде достатньо надійних клієнтів.

— Не знаю, — втупився в стіл Фрідріх. — Ця пригода всім добра, але з тих пір як померла моя дружина, Алтея, я не дуже цікавлюся такими речами.

— Я розумію тебе, — кивнув Зедд. — Але думаю, що для тебе буде добре отримувати плату за якусь корисну справу.

— Добре, тоді я приймаю твою пропозицію, чарівник, — посміхнувся Фрідріх.

— Чудово, — схвалив його рішення Чейз. — Мені дуже знадобиться помічник, коли доведеться замикати винуватих бешкетників в підземеллі.

Рейчел засміялася, уявивши таку картину.

Чейз відсунув стілець і встав.

— Що ж, Фрідріх, якщо ми збираємося бути охоронцями Замку, наш обов'язок обійти все і переконатися в тому, що ми організували надійний захист. У такому великому будинку, як цей, допомога Ріккі могла б виявитися дуже корисною.

— Тільки не забудьте про щити, — нагадав Зедд, коли вони виходили з кімнати.

Коли двоє чоловіків вийшли, Рейчел протягнула старому чарівникові ще печива, щоб він міг доїсти чергову порцію м'яса. Її маленькі брови стурбовано зійшлися.

— Коли ми будемо жити тут, ми дуже постараємося вести себе тихо заради тебе, Зедд, — пообіцяла дівчинка.

— Ну, знаєш, Рейчел, Замок досить великий. Я сумніваюся, що ви сильно потривожите мене, якщо ти і твої сестри і брати захочете трохи погратися.

— Правда?

Зедд дістав з кишені старий шкіряний м'яч, розмальований вицвілими блакитними і рожевими зигзагами.

Очі Рейчел здивовано відчинилися.

— Я знайшов цей старий м'яч, — пояснив він, розмахуючи печивом. — Думаю, у нього бували кращі часи, коли хто-небудь бавився з ним. Як думаєш, тобі і твоїм братам і сестрам сподобається кидати ним, коли ви будете тут жити? Ти можеш бігати за ним в залах внизу, скільки тобі завгодно.

Вона від здивування відкрила рот.

— Правда, Зедд? — Недовірливо уточнила вона.

— Правда, —

хмикнув старий, дивлячись на її обличчя.

— А я можу пограти з ним в темному залі, який видає смішні звуки. Тоді я непокоїти не буду тебе.

— Гра з м'ячем в цьому дивному місці, повному смішних звуків, навряд чи може доставити мені занадто багато клопоту.

Дівчинка залізла до нього на коліна, обвила руками його шию і міцно обійняла.

— Набагато приємніше обіймати тебе тепер, коли ти придумав, як зняти цей жахливий нашийник.

Поки вона обіймала його, Зедд погладив її по худенькій спинці.

— Так, малятко, так, це правда.

Дівчинка відхилилася назад і подивилася на нього.

— Я так хочу, щоб Річард і Келен теж могли пограти тут з м'ячем, іноді я за ними жахливо нудьгую.

— Я теж, малятко, — посміхнувся Зедд. — Я теж.

— Не журися, Зедд, — насупилася дівчинка, дивлячись на нього. — Я не буду сильно шуміти і постараюся не заважати тобі.

— Боюся, тобі ще багато чого належить дізнатися про гру з м'ячем, — жартівливо погрозив їй пальцем чарівник.

— Дізнатися?

— Звичайно. Сміх нероздільний з грою в м'яч, так само як печиво з тушкованим м'ясом.

Рейчел насупилася її більше, не будучи впевненою, що він говорить правду.

Він поставив дівчинку на підлогу.

— Ось що я тобі хочу запропонувати. Чому б тобі не піти зі мною в одне місце? Там я покажу тобі, що маю на увазі.

— Правда, Зедд? — Обрадувано перепитала вона.

— Правда, — погладив її по світлому волоссю Зедд. Він узяв зі столу м'яч. — Ходімо подивимося, чи вдасться нам показати цьому м'ячу, як треба добре проводити час.

66

Річард притулився до скелі в тіні високих білих дубів, дивлячись на лінію срібних кленів, поблискуючих на вітрі. Після дощу, який пройшов напередодні, в повітрі пахло свіжістю. Хмари пішли далі, залишивши після себе чисте ясне блакитне небо. У нього в голові нарешті з'явилася ясність, як в його кращі дні.

Минуло три дні, перш ніж він остаточно оговтався від дії отрути. Його дар не тільки допоміг йому повернути Келен, але і вилікував його самого.

Жителі Уілтертона тепер намагалися знову скласти докупи осколки свого життя. Це було нелегко, оскільки вони втратили дуже багатьох, і ніким було замінити загиблих родичів і друзів. Тим не менше, тепер вони були вільні і відчули, що в майбутньому життя стане краще.

Але здобуття свободи ще не означало, що вони залишаться на цьому шляху.

Річард оглянув широку долину, що розкинулася поруч з містом. Люди трудилися на полях і пасли стада. Вони швидко повернулися до нормального життя. Лорду Ралу не терпілося вийти на свій шлях, жити своїм життям. Участь у боротьбі з ворогом в Бандакарі відірвала їх від важливих справ, потрібно було повертатися до людей, які їх чекали.