Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія

Гудкайнд Террі

— Саме час, — махнув висохлою рукою старий чарівник. — Людина може померти з голоду, чекаючи вашої вечері.

Рейчел вперлася в бік кулаком, в якому була затиснута ложка, і показала на нього пальцем іншої руки.

— Якщо не перестанеш говорити мені різні гидоти, більше ніколи не отримаєш вечері.

Чейз глянув на Зедда.

— І ти ще думаєш, що у тебе неприємності! Ніколи не уявляв, що виховувати дівчинку, яка ледь дістає мені до пояса, — таке випробування.

Зедд слідом за Чейзом пройшов у двері, що закривали прохід в товстій

кам'яній стіні.

— З нею завжди так важко? — Запитав він старого друга.

Чейз спробував погладити Рейчел по волоссю, проходячи повз.

— Завжди, — довірливо повідомив він.

— Тушковане м'ясо вдалося? — Поцікавився Зедд, — Досить добре для мого язика?

— Моя нова мама навчила мене готувати його, — співуче і інтригуюче відповіла дівчинка. — Ріккі ще дещо дала мені, і перш ніж піти, сказала, що вийде добре.

Зедд пригладив буйне сиве волосся.

— Що ж, Емма готувала краще всіх відомих мені жінок.

— Повинно бути добре, — підбила підсумок обговоренню Рейчел. — І я дам вам печива до м'яса.

— Печива?

— Звичайно, тушковане м'ясо не буде тушкованим м'ясом без пристойного печива, — стверджувала юна куховарка.

Зедд втупився на дівчинку.

— Чому ж, ось про що я теж завжди думав… — задумливо протягнув він.

— Ти краще дай мені спочатку спробувати, чи правильно вона приготувала, — сказав Чейз, поки вони проходили по прикрашених драпуванням залах Замку. — Ненавиджу, коли ти робиш зауваження, навіть не знаючи, як приготоване м'ясо.

— Фрідріх допомагав мені у важких моментах, — зауважила Рейчел. — Він сказав, що все добре.

— Побачимо, — відповів Чейз.

Рейчел повернулась і показала на нього своєю дерев'яною ложкою.

— Але тобі слід гарненько вимити руки перед їжею, — розпорядилася дівчинка. — Я бачила, як ти викинув мертву людину через бійницю. Ти повинен вимити руки, перш ніж сісти за стіл.

Чейз обдарував Зедда поглядом, сповненим стоїчної витримки.

— Десь зараз який-небудь хлопчисько насолоджується життям, можливо, тягає з собою мертву жабу і не підозрює про той сумний факт, що колись йому належить одружитися на маленькій міс Мийте-Руки-Перед-Їдою.

Зедд посміхнувся. Коли охоронець кордону удочерив Рейчел, Зедд подумав, що кращого не можна і побажати. Рейчел думала так само, і схоже, її думка з тих пір не змінилося. Маля міцно прив'язалося до Чейза.

Коли вони сиділи за столом, перед веселим вогнем у каміні, і Зедд доїдав третю миску, він не зміг пригадати, щоб Замок був коли-небудь таким прекрасним місцем. Можливо це тому, що він сидить у колі друзів в залі Вежі Чарівників, і з ними дитина.

Фрідріх, посланий Річардом попередити Зедда про можливість атаки на Замок, виявив, що запізнився. Він попрацював головою і знайшов Чейза, старого друга Річарда, про який той якось згадував.

Коли Чейз відправився рятувати Зедда і Еді, Фрідріх повернувся назад до Замку, щоб шпигувати за тими, хто її захопив. Обережно спостерігаючи і не показуючись на очі Сестрам,

він зміг надати Чейзу і Зедду вичерпну інформацію про кількість ворогів і їх розпорядок, а потім допоміг їм відвоювати Замок.

Фрідріх подобався Зедду. Він не тільки чудово володів ножем, але й був чудовим співрозмовником. Фрідріх не боявся, подібно багатьом іншим людям, розмовляти з чарівником, оскільки сам був одружений на чаклунці. Проживши все своє життя в Д'харі, він умів правильно розуміти сказане.

Рейчел показала вирізаного з дерева яструба.

— Подивися, що Фрідріх для мене зробив, Зедд. Хіба це не сама прекрасна річ, яку ти коли-небудь бачив?

— Звичайно, сама прекрасна, — посміхнувся Зедд.

Фрідріх посміхнувся:

— Це ніщо, от якщо б я знайшов тут хоч який-небудь кусочок золота, я б позолотив яструба, — він відкинувся назад і посміхнувся. — Саме цим я заробляв на життя, поки лорд Рал не зробив мене охорнцем кордону.

— А знаєте, Замок зараз беззахисний перед тими необдарованими, хто може захотіти його захопити, і в ньому немає такого виду магії, щоб захистити тих, хто тут мешкає, — безцеремонно протягнув Зедд, звертаючись до обох чоловіків. — Я чудово можу оборонятися від тих, на кого діє магія, але не від повністю необдарованих.

— Схоже на те, — кивнув Чейз.

— Ну, що ж, таке життя, — продовжував Зедд. — Я подумав, що раз кордону більше не існує, і враховуючи всі виникаючі проблеми, можливо, ви вдвох візьмете на себе цю відповідальність і допоможете мені захистити Замок Чарівників. Я ж набагато менше відповідаю цьому завданню, ніж людина, спеціально навчена подібним речам. — Зедд відкинувся назад, лукаво піднявши брову. — Це життєво важливо.

Спершись ліктями на стіл, Чейз жував печиво.

Нарешті він помішав ложкою в мисці.

— Так, може статися біда, якщо Джеган пошле необдарованих, щоб знову прибрати Замок до рук. — Він обмірковував пропозицію старого чарівника. — Емма зрозуміє.

— Приведи її сюди, — знизав плечима Зедд.

— Привести її сюди? — Насупився Чейз.

Зедд обвів рукою навколишній простір.

— У Замку достатньо місця.

— Але що ми будемо робити з нашими дітьми? — Чейз відсунувся від столу. — Ти ж не хочеш бачити нікого з моїх дітей в цьому місці? Вони будуть бігати туди-сюди, гратися в залах. Це зведе тебе з розуму. До того ж, кожен наступний шибеник ще гірше попереднього, — додав він, скосивши на Рейчел одне з удавано сердитих очей.

Дівчинка хихикнула з-за тарілки з печивом.

Зедд ще пам'ятав звучання дитячого сміху в Башті, звуки задоволення і життя.

— Так, це буде нелегко, — погодився він, — але це все, зрештою, заради захисту Замку. Хіба моя невелика поступливість не варта організації його захисту?

Рейчел переводила погляд з Чейза на Зедда.

— Моя нова сестра, Лі, може принести тобі кота, Зедд.

— Точно, — вигукнув Зедд, вимахуючи руками. — Я не бачив котяру цілу вічність! Вона добре піклується про нього?