Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія
Шрифт:
— Саме час, — махнув висохлою рукою старий чарівник. — Людина може померти з голоду, чекаючи вашої вечері.
Рейчел вперлася в бік кулаком, в якому була затиснута ложка, і показала на нього пальцем іншої руки.
— Якщо не перестанеш говорити мені різні гидоти, більше ніколи не отримаєш вечері.
Чейз глянув на Зедда.
— І ти ще думаєш, що у тебе неприємності! Ніколи не уявляв, що виховувати дівчинку, яка ледь дістає мені до пояса, — таке випробування.
Зедд слідом за Чейзом пройшов у двері, що закривали прохід в товстій
— З нею завжди так важко? — Запитав він старого друга.
Чейз спробував погладити Рейчел по волоссю, проходячи повз.
— Завжди, — довірливо повідомив він.
— Тушковане м'ясо вдалося? — Поцікавився Зедд, — Досить добре для мого язика?
— Моя нова мама навчила мене готувати його, — співуче і інтригуюче відповіла дівчинка. — Ріккі ще дещо дала мені, і перш ніж піти, сказала, що вийде добре.
Зедд пригладив буйне сиве волосся.
— Що ж, Емма готувала краще всіх відомих мені жінок.
— Повинно бути добре, — підбила підсумок обговоренню Рейчел. — І я дам вам печива до м'яса.
— Печива?
— Звичайно, тушковане м'ясо не буде тушкованим м'ясом без пристойного печива, — стверджувала юна куховарка.
Зедд втупився на дівчинку.
— Чому ж, ось про що я теж завжди думав… — задумливо протягнув він.
— Ти краще дай мені спочатку спробувати, чи правильно вона приготувала, — сказав Чейз, поки вони проходили по прикрашених драпуванням залах Замку. — Ненавиджу, коли ти робиш зауваження, навіть не знаючи, як приготоване м'ясо.
— Фрідріх допомагав мені у важких моментах, — зауважила Рейчел. — Він сказав, що все добре.
— Побачимо, — відповів Чейз.
Рейчел повернулась і показала на нього своєю дерев'яною ложкою.
— Але тобі слід гарненько вимити руки перед їжею, — розпорядилася дівчинка. — Я бачила, як ти викинув мертву людину через бійницю. Ти повинен вимити руки, перш ніж сісти за стіл.
Чейз обдарував Зедда поглядом, сповненим стоїчної витримки.
— Десь зараз який-небудь хлопчисько насолоджується життям, можливо, тягає з собою мертву жабу і не підозрює про той сумний факт, що колись йому належить одружитися на маленькій міс Мийте-Руки-Перед-Їдою.
Зедд посміхнувся. Коли охоронець кордону удочерив Рейчел, Зедд подумав, що кращого не можна і побажати. Рейчел думала так само, і схоже, її думка з тих пір не змінилося. Маля міцно прив'язалося до Чейза.
Коли вони сиділи за столом, перед веселим вогнем у каміні, і Зедд доїдав третю миску, він не зміг пригадати, щоб Замок був коли-небудь таким прекрасним місцем. Можливо це тому, що він сидить у колі друзів в залі Вежі Чарівників, і з ними дитина.
Фрідріх, посланий Річардом попередити Зедда про можливість атаки на Замок, виявив, що запізнився. Він попрацював головою і знайшов Чейза, старого друга Річарда, про який той якось згадував.
Коли Чейз відправився рятувати Зедда і Еді, Фрідріх повернувся назад до Замку, щоб шпигувати за тими, хто її захопив. Обережно спостерігаючи і не показуючись на очі Сестрам,
Фрідріх подобався Зедду. Він не тільки чудово володів ножем, але й був чудовим співрозмовником. Фрідріх не боявся, подібно багатьом іншим людям, розмовляти з чарівником, оскільки сам був одружений на чаклунці. Проживши все своє життя в Д'харі, він умів правильно розуміти сказане.
Рейчел показала вирізаного з дерева яструба.
— Подивися, що Фрідріх для мене зробив, Зедд. Хіба це не сама прекрасна річ, яку ти коли-небудь бачив?
— Звичайно, сама прекрасна, — посміхнувся Зедд.
Фрідріх посміхнувся:
— Це ніщо, от якщо б я знайшов тут хоч який-небудь кусочок золота, я б позолотив яструба, — він відкинувся назад і посміхнувся. — Саме цим я заробляв на життя, поки лорд Рал не зробив мене охорнцем кордону.
— А знаєте, Замок зараз беззахисний перед тими необдарованими, хто може захотіти його захопити, і в ньому немає такого виду магії, щоб захистити тих, хто тут мешкає, — безцеремонно протягнув Зедд, звертаючись до обох чоловіків. — Я чудово можу оборонятися від тих, на кого діє магія, але не від повністю необдарованих.
— Схоже на те, — кивнув Чейз.
— Ну, що ж, таке життя, — продовжував Зедд. — Я подумав, що раз кордону більше не існує, і враховуючи всі виникаючі проблеми, можливо, ви вдвох візьмете на себе цю відповідальність і допоможете мені захистити Замок Чарівників. Я ж набагато менше відповідаю цьому завданню, ніж людина, спеціально навчена подібним речам. — Зедд відкинувся назад, лукаво піднявши брову. — Це життєво важливо.
Спершись ліктями на стіл, Чейз жував печиво.
Нарешті він помішав ложкою в мисці.
— Так, може статися біда, якщо Джеган пошле необдарованих, щоб знову прибрати Замок до рук. — Він обмірковував пропозицію старого чарівника. — Емма зрозуміє.
— Приведи її сюди, — знизав плечима Зедд.
— Привести її сюди? — Насупився Чейз.
Зедд обвів рукою навколишній простір.
— У Замку достатньо місця.
— Але що ми будемо робити з нашими дітьми? — Чейз відсунувся від столу. — Ти ж не хочеш бачити нікого з моїх дітей в цьому місці? Вони будуть бігати туди-сюди, гратися в залах. Це зведе тебе з розуму. До того ж, кожен наступний шибеник ще гірше попереднього, — додав він, скосивши на Рейчел одне з удавано сердитих очей.
Дівчинка хихикнула з-за тарілки з печивом.
Зедд ще пам'ятав звучання дитячого сміху в Башті, звуки задоволення і життя.
— Так, це буде нелегко, — погодився він, — але це все, зрештою, заради захисту Замку. Хіба моя невелика поступливість не варта організації його захисту?
Рейчел переводила погляд з Чейза на Зедда.
— Моя нова сестра, Лі, може принести тобі кота, Зедд.
— Точно, — вигукнув Зедд, вимахуючи руками. — Я не бачив котяру цілу вічність! Вона добре піклується про нього?