За сестрою

Чайковський Андрій

–  Вельможний Девлет-гiрею! Коли ти показав менi стiльки ласки… то я ще про одне тебе прошу, не вiдмов

менi цього.

–  Хоч би ти сьогоднi просив половину мого майна, й цього тобi не вiдмовлю.

–  Нi, майна я не хочу, а лиш ось що прошу: у Сулеймана-єфендiя живе евiльник Остап Швидкий, українець, земляк мiй… Викупи його i подаруй енi.

–  Хiба вiн тобi родич?

–  Нi, лиш земляк. Та вiн менi був рiдним батьком, як я в неволю дiстався. Вiн завивав менi рани, як мене били нагаями. Я поклявся вiддячитись йому. Хочу йому свободу випросити.

–

 Добре в тебе серце, мiй хлопче!
– сказав Девлет-гiрей.
– Остап Швидкий, невiльник, вернеться з тобою в Україну.

Девлет-гiрей велiв написати грамоту i послав гiнця в Коджамбак.

Павлусевi потекли сльози з очей.

Вiн забув про всi злиднi, про всю злiсть до татар. Простив їм усе вiдразу…

This file was created

with BookDesigner program

[email protected]

25.06.2008