220 днів на зорельоті
Шрифт:
Рослини, як блискавки, проносились повз вікна всюдихода. Камов до кінця відвів ручку реостата, витискуючи з мотора все, що він міг дати.
Він не боявся такої швидкості. Сліди гусениць виразно виднілися попереду, і на знайомій дорозі боятися було нічого. «Болото», де всюдиходу довелося уповільнити хід, залишилося далеко позаду. Зореліт був уже близько. Кожної миті Камов чекав, що попереду з'явиться силует рідного корабля.
Та все ж він появився несподівано. Білосніжний корпус з широко
Камов замилувався своїм кораблем. Який контраст з маленьким тьмяносірим американським зорельотом, що лякливо притиснувся до землі, ніби боявся невідомої планети, куди він потрапив і де йому судилося тепер залишитися назавжди!
Всюдихід, уповільнюючи швидкість, наближався до корабля.
Камов побачив, як відчинилися двері і на землю стрибнув Мельников. В руках він тримав якийсь довгий предмет.
«Носилки», догадався Камов.
Він побіжно глянув на Бейсона, перевіряючи, яке враження справив їхній корабель. Обличчя американця було похмуре.
«Ото ж бо!» подумав Камов. Всюдихід зупинився.
Обернувшись до Пайчадзе, Камов побачив, що астроном знепритомнів. Непомітна, але неминуча тряска зробила своє діло. Обличчя пораненого здавалося мертвим. Камов схвильовано помацав пульс. Ні, це звичайна непритомність. Не можна гаяти часу! Від того, як швидко буде зроблена операція, багато залежало. Він квапливо одягнув на Пайчадзе маску і відкрив кран повітроподачі. Знаком наказав американцеві зробити те саме, відчинив двері і вийшов із всюдихода.
— Що з Арсеном Георгійовичем? Як сталося, що він поранений?
Навіть під маскою було видно, яке схвильоване обличчя у Мельникова. Він дивився на нерухоме тіло товариша, не звертаючи уваги на Бейсона. Він просто забув про нього.
Розгорнувши носилки, вони поклали на них пораненого. Пайчадзе не прийшов до пам'яті.
— Це навіть краще, — сказав Камов. — Він не відчуватиме болю при перенесенні.
— Як це трапилося? — повторив Мельников. Інстинктивно він подивився на американця. Той мовчки стояв поруч.
— Здрастуйте! — він простягнув руку Бейсону.
— Відставити! — твердо сказав Камов. — Убивцям руки не подають.
Мельников злякано відсмикнув руку.
— Вбивцям?!
— Арсен Георгійович поранений кулею цього американського бандита, — навмисне англійською мовою сказав Камов. Він знав, що Мельников розуміє цю мову. — Вбивства не сталося тільки випадково. Ви приготували для нього каюту?
— Так, вона готова.
— Замкніть його в ній.
Мельников з огидою подивився на несподіваного гостя. У нього на язиці крутилося запитання: чому Камов не застрелив цю людину, яка намагалася
Одвівши американця в запасну каюту і замкнувши за ним круглі двері, він повернувся в обсерваторію, де Камов спішно готувався до операції. Пайчадзе і досі був непритомний, і він вирішив не вдаватися до наркозу. Операція виймання кулі не повинна тривати більш як п'ять хвилин. І справді, через п'ять хвилин все було закінчено.
— Тепер тільки спокій і догляд, — сказав Камов.
— Ви вважаєте, що йому не загрожує небезпека?
— Безумовно. Рана не тяжка. Непритомність викликана переїздом. Я гадаю, що через три дні, на час нашого старту, Арсен Георгійович почуватиме себе добре.
Розмовляючи, він закінчив перев'язку і почав енергійно приводити пораненого до пам'яті. Хвилин через три Пайчадзе розплющив очі.
— Як ви себе почуваєте? — запитав Камов.
— Добре.
— Намагайтесь якнайменше рухатись.
— Дозвольте мені доглядати пораненого, — попросив Мельников.
— Біля Арсена Георгійовича буде безперервне чергування, — сказав Камов. — По черзі.
— Це зірве план, — Пайчадзе благально подивився на товаришів. — Мені не потрібно ретельного догляду. Нічого серйозного немає. Ви це знаєте, Сергію Олександровичу.
Камов усміхнувся:
— В цьому питанні ви не маєте права голосу. Буде так, як я сказав. Ваше здоров'я найдорожче. А тепер лежіть і мовчіть. Сьогодні я не дозволяю вам розмовляти.
— Ви так і не розказали, як це все сталося, — нагадав Мельников.
— Розкажу.
Вислухавши докладну розповідь про події дня, Бєлопольський задумливо промовив:
— Виходить, що навіть на Марсі ділки вірні собі.
— Інакше не може бути, — відповів Пайчадзе.
— Я, здається, заборонив вам розмовляти, — зауважив Камов. — Чому ви не слухаєтеся лікаря?
Пайчадзе усміхнувся і затулив рот лівою рукою.
СТРИБАЮЧА ЯЩІРКА
Наступного дня, як тільки зійшло сонце, всюдихід знову рушив у дорогу.
— Ми повернемося приблизно через шість-сім годин, — сказав Камов Бєлопольському, який їх проводжав. — Усі розпорядження, які я давав учора на випадок, якщо всюдихід не повернеться, залишаються в силі й сьогодні.