Атомний вогонь над океаном
Шрифт:
— Звичайно, неправильно ставити питання: або безробіття, або атомна хвороба. Людям не потрібні ні те, ні те.
Мерлан Метіус скоса глянув на молодого науковця, Після випадку з учбовою тривогою в ньому все кипіло. Щось тут не так. І поведінка Брекдорпа, який перед Еверетом весь час висував на перший план Кальмана, і розмови Гаррімана, і натяки Стефсона. Є, очевидно, в атомному місті щось таке, чого він не знає. Помахом руки професор перервав мову Гаррімана і пробурмотів:
— Ходімо працювати.
Але
Через три чверті години Еверет попрощався з директором атомного міста на аеродромі.
— Ну, що ж, Брекдорп, — сказав президент, — це було не дуже приємно. Я щасливий, що ніхто не потерпів. Тим людям, які запобігли аварії на реакторі, треба, мабуть, видати премії.
— Звичайно, сер. — Брекдорп доповів Еверету, нібито мало не «пробило» швидкодіючий натрієвий реактор. Тільки завдяки енергійному втручанню кількох сумлінних людей вдалося відвернути нещастя.
Вже підходячи до літака, Еверет спитав Брекдорпа:
— Ну, а з іншим як, Брекдорп? Ми можемо на вас покластися? Мені дуже хотілося б особисто поговорити з Кальманом.
— Сер, ви можете цілком і повністю покластися на атомне місто. Експеримент буде здійснено 31 березня і успішно… — з усмішкою відповів Брекдорп.
Еверет поклав свою маленьку руку в дебелу, м'ясисту руку Брекдорпа, кивнув головою, піднявся по сходах і зник у великому череві літака. Через хвилину загули двигуни, і машина рушила на стартову доріжку.
Увечері Стефсон спитав у дочки:
— Як це Брекдорп додумався до такого? Звів Еверета з Метіусом і влаштував учбову тривогу, причому саме тоді, коли всі вони були не в головному будинку, а біля старого реактора.
— Ах, якби це була єдина таємниця Мехіко-Занда, — відповіла Біт, знизавши плечима. — Для мене це дуже просто: Кальмана, коника номер один, немає. Стефсон тільки теоретично вважається першою» людиною в місті, нехай же побачить, як далеко його відсунули. Може, він змінить свою позицію…
— Цього не буде, — перервав Стефсон дочку.
— По-третє, — закінчила свою думку Біт, — непогано дати щигля Метіусу, якого дратує постійна неувага до нього: нехай побуде гідом президента.
— Метіус не дуже рветься до таких проявів пошани, — зауважив Стефсон.
— Навіть тоді, коли є нагода випросити в Еверета запалювальні конденсатори?…
— Президент ПЕК їх не носить
— Вийдімо в садок, тату.
У садку Стефсон, усе ще під впливом неприємного почуття, викликаного підступністю Брекдорпа, запитав:
— А які ж у нас ще є таємниці?
— Ах, звідки я знаю. Наприклад, нічні візити.
— Я чув, що в місто приїжджав Вільсон.
— Так. Він дві години радився з Брекдорпом. Дуже мила розмова була.
— Це тобі Брекдорп розповів?
— Ні. Він записав розмову на плівку і забув вийняти ролик з диктофона. Це зробила я.
Стефсон саме нахилився, щоб зірвати квітку. Він випростався і здивовано вигукнув:
— Біт!
Дочка прикинулася, ніби не помітила його подиву.
— Я вже кілька разів хотіла прокрутити тобі цю плівку ввечері, але боялася, що ти зробиш неправильні висновки. — Дівчина запропонувала батькові зайти в дім.
— Що значить висновки? Треба зробити те, що слід. Але як ти могла отак просто…
— Змогла! — промовила Біт і пішла в дім. На дверях вона зупинилася і додала — А щодо висновків, тату, я, здається, все добре обміркувала. Тобі доведеться сісти в Сінг-Сінг чи в іншу тюрму, а може, і на електричне крісло. Згадай, що було з Розенбергами. — Все це Біт сказала на диво спокійно.
Стефсон схопив дочку за руку і вигукнув:
— Щоб я пішов у тюрму!
Біт мовчки відчинила двері.
Весь час, поки крутився ролик з плівкою, Стефсон спокійно сидів у кріслі, підперши голову руками, і уважно слухав розмову.
Коли плівка скінчилась, Біт вимкнула магнітофон.
Стефсон відкинувся в кріслі і уважно подивився на дочку. Трохи згодом він встав, вийшов у садок і попрямував до річки.
Додому професор повернувся пізно, коли надворі вже було темно.
Як і передбачала Біт, батько спершу хотів піти з плівкою до Брекдорпа. Але потім роздумав. Атомний слон тільки посміхнувся б у відповідь. Звичайно, Стефсон може попросити, щоб його звільнили, але однаково змушений буде мовчати. Кілька днів тому професор усе ще не вірив, що Брекдорп і Кальман наважаться створити бомбу. Але тепер, після відвідин Вільсона й Еверета!.. І він, Стефсон, повинен мовчати.
— Ми передамо ролик з плівкою дідові.
Біт уже й про це думала і відповіла:
— Дід теж не зможе опублікувати матеріали. Нам не повірять, що на плівці записано розмову Брекдорпа й Вільсона або нас просто обвинуватять у державній зраді. Адже ПЕК працює на гроші уряду. Це дуже прості міркування, тату.
Біт мала рацію. Є тільки один вихід — переконати Кальмана. Кальмана? Стефсон втомлено й безнадійно махнув рукою. Той скоріше погодиться злетіти разом із своєю бомбою в повітря, ніж припинити досліди.