Білінгва українсько-російська. Похідні історії ведмедика Юджина і його сім'ї. В Криму. Частина 1
Шрифт:
Сладкие бананы придали всем нам сил и зарядили бурной энергией любопытства. Так всегда с медведями, если им дать что-то вкусное или сладкое. Потому решение подниматься образовалось само собой и единогласно.
Медвежата распределились по Родителям: сначала шла Первая Медведица с Джорджем, затем Юджин Джуниор со Второй Медведицей и завершали
Первым был марш-бросок по петляющей тропинке сразу до середины горы. Самым сложным местом на этом отрезке было то, где тропа обрывалась. Медвежат Родители передавали друг другу из лап в лапы. Но, даже несмотря на это, нужна храбрость, чтоб перепрыгивать такие опасные участки, пусть и с помощью Родителей. Все наши медвежата ещё не пробовали себя в подобных прогулках и впервые оказались в таких местах. Но проявили свои лучшие качества, и мы пуще прежнего возгордились ими!
Наша стежка вигиналася по схилам гір, але ми не вигиналися разом з нею. Ми йшли весело і шумно, впевнено і легко. Заглядали в окремі відгалудження дороги, щоб помилуватися чудовими краєвидами і покричати з висоти. Наші слова розбігалися над хвилями бірюзи і робили нас щасливішими і ще бадьорішими.
Незважаючи на те, що ми пройшли велику відстань, і маршрут наш був складний, ніхто не втомився. Після оглядових мисів почалися круті підйоми вгору, в яких майже не було містечок для відпочинку. Дертися на гору доводилося майже вертикально. А стежка місцями була така вузька, що потрібно було збирати всю волю в лапу, щоб рухатися вперед і вгору. Але ми не збавляли темпу. Адже, якщо завмерти на небезпечних ділянках і заслухатись, що співає вітер, мабуть, у будь-кого знайдеться привід розвернутися в зворотний шлях.
Наша тропа плутала по изгибам гор, но мы не плутали вместе с нею. Мы шли весело и шумно, уверенно и легко. Заглядывали в отдельные ответвления дороги, чтоб полюбоваться прекрасными видами и покричать с высоты. Наши слова распрыгивались над волнами бирюзы и делали нас счастливее и ещё бодрее.
Несмотря на то, что мы прошли большое расстояние, и маршрут наш был сложен,
– У-у-у-ауу-аууу, – кликав когось вітер між слів своєї давньої пісні, але ми не зупинялися і не відгукувалися, адже він точно шукав не нас.
Тому ми подолали складні проходи стрімко і не оглядаючись. А відпочивати сідали лише на повністю безпечних плато. На одному з них ми знайшли сліди покинутого багаття, яке хтось, напевно вночі, розпалював тут, щоб панорама стала ще романтичнішою і привітнішою.
Може бути, вітер шукав тут свій вогник і прислухався, завмираючи, чи не тріщать дрова?
– У-у-у-ауу-аууу, – звал кого-то ветер между слов своей древней песни, но мы не останавливались и не отзывались, ведь он точно искал не нас.
Потому мы преодолели сложные проходы стремительно и безоглядно. А отдыхать садились лишь на полностью безопасных плато. На одном из них мы нашли следы брошенного костра, который кто-то, наверняка в ночи, разжигал здесь, чтоб панорама стала ещё романтичнее и приветливее.
Может быть, ветер искал здесь свой огонёк и прислушивался, замирая, не трещат ли поленья?
Це було не наше вогнище і не вечір, і не ніч, і не було прохолодно, тому ми просто відпочили в цьому місці. Помріяли, от би Бабуся Ідея була зараз з нами, та й потупотіли далі. Останню чверть шляху гора відпустила нашу напругу і розляглася перед нами нехай і крутою, але вже більш рівною скатертиною. Не було потреби дотримуватися рівноваги і бути готовими до поривів вітру. Всі трохи відтанули, але все ж зрозуміли, що сили наші не безмежні.
Конец ознакомительного фрагмента.