Без права на реабилитацию. Часть 2
Шрифт:
“Про протипартизанську війну”: “Слід використовувати усі засоби
обману і маскування. Виправдала себе організація лжепартизанських
загонів із місцевих жителів, які знаходяться на службі у німців і діють
95
під їх керівництвом» [18]. Виходячи з того, що УПА та її загони були
керовані агентами фашистських спецслужб, то можна вважати, що
УПА її підрозділи виконували функції лжепартизанських з’єднань.
У нас уже
повідаючи на твердження Богдана Костинюка, народного депутата
України, варто зробити деякі зауваження.
Колишній член ОУН і агент американської розвідки Юрій Стефюк
свого часу повідомив громадськість: “Провід ОУН у своїй пропаганді
повсякчас твердить, що боївки УПА вели збройну боротьбу з німцями,
що ця боротьба була започаткована і проводжена проводом (Організації
українських націоналістів). Це нахабна брехня... З наказу проводу ОУН
ми оминали німців, а німецьке командування, маючи домовленість з
проводом, дало наказ військам не чіпати наші озброєні боївки, хоча
дуже часто ми квартирували в одному селі...» [19]. Між представниками
абверу, охоронної поліції і СД та керівництвом ОУН постійно про-
водились різні консультації з питань спільної боротьби проти Червоної
Армії та радянських партизанів.
Так, у березні 1944 року між представником ОУН Б.Герасимовським
(він же Іван Гриньох – член головного штабу УПА, гауптман абверу,
нагороджений німцями “за особливі заслуги” двома “Залізними
Хрестами”) і представником охоронної поліції та СД кримінал-
комісаром Паппе була досягнута угода.
Читаємо із стенограми зустрічі:
“Бандерівська група повністю і беззастережно зміцнює... солідарність
з усіма німецькими інтересами. ОУН-бандерівська група віддає у
розпорядження німецької договірної сторони своєю розвідкою
зібраний агентурний матеріал проти поляків, комуністів і більшовиків
з тим, щоб використати його для проведення каральних операцій.
ОУН передаватиме німцям повідомлення військового характеру
з районів за лінією радянського фронту і шкодитиме радянському
підвозові, базам, центрам озброєння, складам активним саботажем.
Транспорт зброї і матеріалів для саботажу з боку німців через лінію
фронту частинам УПА повинні бути доставлені за всіма правилами
конспірації тому, щоб більшовицькому режимові не дати в руки
козир, що українці (читай українські буржуазні націоналісти – автор),
які залишилися за лінією фронту, є німецькими союзниками та
агентами” [20].
Усіма структурами ОУН-УПА керувала абверкоманда-202, яку
очолював гауптман Кирн,
96
німецького вермахту. А над всім цим утворенням стояв “вождь” ОУН
Степан Бандера, агент абверу і гестапо.
Ось що з цього приводу розповів свого часу офіцер абвер-команди-
202 Зигфрід Мюллер: “... у 1944 р. головне управління імперської
безпеки підключило до цієї роботи (до абверкоманди-202 – автор)
Степана Бандеру. У той час він отримав від IV Д відділу гестапо (того-
часний абвер після замаху на Гітлера був підпорядкований гестапо. –
Авт.) особисту дачу під Берліном і працював там під керівництвом
начальника IV Д відділу обершурмбанфюрера Вольфа. Згодом Бандера
прибув у розпорядження абверкоманди-202 і особисто інструктував
Даниліва-Гриньоха, а також підготовлену агентуру, призначену для
засилання на територію СРСР” [21].
Заява Ю.Стефюка, матеріали зустрічі Герасимовського (Івана
Гриньоха) з Паппе (поліція охорони і СД), а також свідчення Зиґфріда
Мюллера, поряд з викладеним раніше, доводять, що ОУН-УПА не була
рухом опору німецькому окупаційному режиму, а навпаки, –спільником
фашистської Німеччини в агресивній війні проти СРСР і Радянської
України. Виходячи із наведених фактів і подій, ОУН-УПА не може
визнаватися воюючою стороною у Другій світовій війні.
І далі – стаття 3 “Визнати ветеранами руху опору членів ОУН і
бійців УПА, які у роки Другої світової війни та повоєнний час вели
збройну боротьбу проти правлячого режиму, за створення незалежної
Української держави”.
Щоб дати відповідь на цю пропозицію народного депутата України
Богдана Костинюка, є потреба звернутися до оцінки діяльності ОУН-
УПА дослідниками українського націоналістичного руху та особами,
причетними до діяльності згаданих організаційних структур.
Американський дослідник Кристофер Сімпстон у книзі “Бловбек”
зазначає: “... члени ОУН-УПА відповідальні за злочини, грабежі, на-
сильство, знищення беззбройних військовополонених, стариків, дітей,
цілих сіл. Співпраця з нацистами у роки другої світової війни, а також
їх особиста участь, кривава історія прирекли їх на вічне відчуження
від більшості українського народу, представниками якого вони себе
вважають [22].
Французький публіцист і історик Аллен Герен зробив такий вис-
новок: “УПА – продукт діяльності німецької розвідувальної служби”
[23].
Доктор політології і права з Канади Віктор Поліщук, досліджу-