Без права на реабилитацию. Часть 2
Шрифт:
висловлював «надію й гаряче бажання, що українське громадянство
зуміє перебороти божевілля тоталістичного націоналізму», бо якщо
хоч на деякий час їх допустити до проводу, то «бандеро-націоналісти
втягнули б неминуче в ганьбу й катастрофу всю нашу національну
справу» [5].
На жаль, так тоді і сталося і може повторитись.
Красномовною є спроба одного з шефів СБ ОУН Миколи Лебедя
дати власну інтерпретацію здійсненого ОУН злочинного плану винищення
польського
осіб: «УПА пробувала втягнути поляків до спільної боротьби проти
німців і більшовиків. Коли ж це не дало жодного успіху, УПА дала
польському населенню наказ опустити українські терени Волині і
Полісся» [6]. Отакої! Знищення десятків тисяч людей, за Лебедем, –
це просто наказ «опустити українські терени».
...У зв’язку з цим не можна ще раз не звернутися до вказаної ши-
роко документованої праці Віктора Поліщука, який занепокоєно свідчить,
що «сама ОУН ніколи не визнала свою вину за скоєні злочини» [7].
І справедливим видається зауваження автора, що фашизм засуджено
німцями, італійцями, іспанцями, португальцями, але у певних сил в
85
Україні провідною ідеологією націоналістичного руху продовжує
залишатися інтегральний націоналізм.
Справедливість такого висновку підтверджують і факти українського
сьогодення. Ось лише два приклади. 1992 року Спілка Української
Молоді (СУМ) видає працю Дмитра Донцова «Росія чи Європа?». У
передмові наводяться роздуми автора. Що українець – то «Гомо
Европеус», а росіянин – то варвар, «Гомо Азіатікус», подається заклик –
«За Київ і Христа проти Москви і антихриста!». І тут же видавці СУМ –
пишуть: «Ім’я та творчість Д.Донцова залишаються для нас не лише
історією, але й маяком сучасності і дороговказом на майбутнє» [8].
Приклад другий. Газета УНА-УНСО «Наша справа» (№3 – 1997.
– 17 січня) з гаслом «Сила; порядок, добробут!», статтями про Я.Стецька,
героїзм ОУН-УПА й оголошенням про наступний закритий семінар
«для старших офіцерів ЗСУ, МВС, НГУ, ПВ, СБУ» з темою «Війни
XXI століття» і головною доповіддю «Від війни як глобального про-
тистояння, до війни як інтенсивної терористичної кампанії».
...З усього сказаного випливає один висновок: реабілітація ОУН,
УПА означала б реабілітацію фашизму, який є реальною небезпекою
і сьогодні, і в майбутньому. Вони, ОУН-УПА, можуть бути лише
прощені. Й то тільки тоді, коли самі визнають свою вину, засудять
свої злочини.
Так ставить цю проблему чесний українець В.Поліщук (С. 12,
13, 14 та
війни України, коли ще в 1994 році в ім’я миру та злагоди в державі
запропонували колишнім воякам ОУН-УПА засудити бандерівщину
та її злочини [9].
Источники
1. Обвиняет земля. ОУН.. – Сб. док. и мат. – М.: Универсум,
1991. – С.23-27.
2. Сповідь українця. – Донецьк, 1996. – С. 82.
3. Борець Ю. У вирі боротьби. Спогади учасника повстанської
боротьби (1941-1948). – К., 1993. – С. 49.
4. Літопис УПА. – Торонто – Львів, Т. 10. – С. 364.
5. Історичні есе. – К.: Основи, 1994. Т. 2. – С.279, 282, 283.
6. Лебедь М. УПА. – Дрогобич, 1993. – С.53.
7. Поліщук В. цит. праця. – С. 12.
8. Донців Д. Росія чи Європа. – 1992. – С. 3-5.
9. Голос України. – 1994. – 12 жовтня.
86
Шелюг М .
Чи підлягають реабілітації ОУН – УПА ?
Останнім часом при підтримці окремих законодавців, урядовців
науковців, різних посадових осіб та засобів масової інформації все
нахабніше відроджується і розповсюджується націоналістична ідеологія,
суспільна психологія і політика.
Колишніх агентів німецької військової розвідки (абверу), гестапо,
спецслужб інших іноземних держав, організаторів злочинів проти миру
і людяності, катів і вбивць українського народу підносять до рангу
“національних героїв» України.
Угодовці “націонал-патріотів» намагаються задовольнити їхні
вимоги.
Як це робиться?
Розглянемо ряд документів, які сьогодні намагаються визнати як
“історичні” і “правові”, пропонуються законодавчим і урядовим органам
для розгляду з метою обов’язкового їх прийняття.
Перший – це “Історичний висновок про діяльність ОУН-УПА»
(попередній варіант), підготовлений робочою групою Інституту історії
Національної академії наук (керівник групи – заступник директора
Інституту історії С.Кульчицький).
У цьому “висновку” є як позитивні, так і негативні думки,
судження. Останніх, негативних, більше. В цілому “Історичний висновок...”
скерований на те, щоб визнати діяльність ОУН-УПА як “патріотичну”
тільки тому, що цим структурам нібито була притаманна ідея творення
суверенної і незалежної України. І, мовляв, заради того, що відбулося
сьогодні, треба пробачити ОУН-УПА всі злочинні дії, які вона
організувала й провела у довоєнний час, у роки Великої Вітчизняної