Бiблiйнi пригоди на небi i на землi
Шрифт:
З-під картуза, що з'їхав адміралові на ніс, лунали незрозумілі команди і цілком зрозуміла лайка.
– Бом-бром-бам-брам!.. Сто радикулітів вам у боки і морську хворобу на додачу!
У цей критичний момент капелан Іафет зазирнув у трюм і одразу почав панікувати:
– Щури з ковчега тікають! У трюмі - потоп! Ловіть щурів, бо не врятуємось!
Враз зчинився жіночий лемент.
Боцман Сім без зайвих слів кинувся до щогли і вийшов несумнівним переможцем у легкоатлетичному змаганні з мавпами. Звідти він загорлав, ще більше жахаючи:
– Полундра! Рррятуйся хто може!
Адмірал
– Корми - на корму!
– волав він.
– Слонів - на відкачку! Боцмане, простеж! Де боцман, сто штопорів йому у пельку!
Стерновий Хам всім корпусом прикипів до важкого керма.
Юнга Ханаан міряв глибину.
Два бовдури Арфаксад та Їхааз недоладно ляпали веслами по воді.
Ковчег, загрозливо потріскуючи і ледве не репаючись, зсунувся з мілини і важко рушив під всі вітри. Знамените ходіння до гори Арарат почалося.
14. На трьох китах
Нині у великій літературній моді ходить документалістика. Белетризуються стенограми, звіти, томи кримінальних справ, довідки, протоколи і навіть резолюції. Зрозуміло, усе те величається як найліпші зразки новітньої художньої прози. Це робиться легко й невимушене.
Наприклад, у стенограмі сухо сказано:
"ЧЕРЧІЛЛЬ: Я вас слухаю".
А в романі це звучатиме з яскравою виразністю :
"Черчілль звичним порухом язика пересунув сигару з одного кута рота до іншого і невдоволено пробурчав:
– Я вас слухаю".
Та от біда: авторові отакої белетризації весь час треба доводити, що він - боронь боже!
– не дозволив собі ані на кому відійти від істини, що він нічого не придумав і не дозволив собі ніякої фантазії.
Ця осоружна творча фантазія - нині великий гріх. Кожен критик за неї шпетить...
Отож, аби не мати клопоту з отією морочливою самореабілітацією, автор цих рядків вирішив просто цитувати наявні документи. Усе буде ясно і зрозуміло. Документ с документ. Він ніякої підозри у вигадці та фантазії не викликає. Тому й скористаємося витягами з бортового журналу ковчега, який зберігся до наших днів у біблійних апокрифах, ще й досі не знайдених.
Відтак - почнемо.
Цитуємо!
"Дня божого, погожого.
Де пливемо, не знаємо, бо секстанта не маємо.
Черговий навігатор - адмірал НОЙ БІБЛІЙНИЙ.
Вже два місяці минуло, як ковчег тримається на трьох китах. Судно таке діряве, ніби його сліпі майстрували. Якби не кити, ми б давно риб годували.
До речі, з кормами сутужно. На ковчезі назріває голодний путч. Напучує ненажерливих заколотників завжди голодний боцман Сім. Він навіть у собацюр із зубів дерев'яні цурпалки видирає. Він запевняє, що при нагоді з'їв би й старезного морського вовка разом з картузом та крабом. Хоч би той вовк виявився всохлим, як підошва. Натяк? А коли так, то на кого?
З метою прискорити різанину, боцман йде на різні провокаційні дії. Приміром, учора він спровокував екіпаж та пасажирів на передчасну радість.
– Земля!!!
– загорлав він.
Усі вмить сполошилися.
А коли
А тоді худий, як щогла. Боа Констриктор зі сльозами на безжальних очах почав мене благати:
– Адмірале, дозвольте мені ковтнути цього зашморганого нікчему і підлого брехуна?
– Ще чого...
– Та ви не хвилюйтеся. Я проковтну його легесенько, без усякої шкоди для здоров'я.
– Це ж чийого?
– одразу набурмосився боцман.
– Мого, звичайно, - чемно пояснив Боа.
– То як, дозволите, адмірале?
Я з гідністю відповів йому:
– Сто дуль тобі у пельку і жодної комахи!
Але принциповий виступ Констриктора все ж мав об'єктивну користь і дав позитивні наслідки. Його пропозиція, що так і тхнула нежиттєвим присмаком, справила на головного підбурювача боцмана Сіма глибоке враження. Він перепудився так, що навіть його брудна сорочка пополотніла. Інші теж принишкли. А Сімові тепер досить нагадати про висушеного, як батьківський пасок. Боа, щоб він став тихіший води, що розлилася на весь виднокруг.
Капелан Іафет про всяк випадок почав читати серед хижаків популярні проповіді на непопулярні теми вегетаріанства. Щоб слухачі у захваті не пошматували його, ми з армованого заліза сплели для корабельного провісника надійну пересувну клітку з імпровізованою з бочкотари трибуною".
15. Розлучення серед потопу
"Дня божого, погожого.
Екіпаж куняє, бо вітру немає.
На сотні миль стоїть повний штиль.
Черговий навігатор - капелан Іафет.
Великі звершення вимагають великих рішень. Вони зобов'язують, надихають і кличуть. Нам не потрібні м'якотілі плаксії. Ми тільки зміцнимося, якщо звільнимося від них. І точно, я значно зміцнів, коли звільнився від своєї м'якотілої половини, що має промовисте ім'я - Язва. Я твердо придушив у серці своєму оманливі почуття, рішуче порушив справу про розлучення і негайно пересадив вже позашлюбну дружину на крокодила, який пливе за ковчегом на буксирі. Це тільки піде їй на користь, бо вона усвідомить, як шкідливо відриватися від сімейного колективу.
Щодня я спускаю колишній дружині на мотузці рівно 25 відсотків її пайки. Закон є закон! Він зобов'язує чоловіка дбати про свою залишену половину рівно на 25 відсотків. І не більше. Крокодил у цей момент підстрибує, мов собака, щоб перехопити жалюгідну чверть пайки, і клацає зубами, мов кастаньєтами.
Я терпляче чекаю, поки вони - Язва і крокодил - вгамуються. А тоді починаю безкоштовно читати ум позапланову проповідь на високоморальну тему: "Возлюби ближнього свого, яко самого себе". Найближчий для моєї колишньої дружини ближній - крокодил. Тож хай квітне любов і приязнь між Язвою та крокодилом! Амінь!"