Бiблiйнi пригоди на небi i на землi
Шрифт:
– Киш, киш!
– кричав він, мов на горобців.
– Ану, паняйте у музей! Бо й кісток ваших палеонтологи не зберуть!
От сміху було! Я так реготав, що в мене молоток в трюм упав і загубився..."
"До Потопу залишається ще аж два місяці!
Мене все дужче хвилює проблема харчування. Це ж на борту ціла отара їдоків поназбиралася. На виробничій нараді я це питання загострив, підняв на належну височінь і поставив руба:
– Чи думав Хам про те?
– Думав, - каже Хам.
– Еге ж, ми це знаємо: дурень думкою багатіє...
Але сьогодні Хам пригнав сорок возів пресованих у камінь вітамінів. З розрахунку: на кожен день
10. На ковчезі злий собака
Витяги з щоденника Іафета.
"Через сто років - Потоп.
Сміливі рішення про Всесвітній Потоп, узяті з неба, стали головною подією нашого життя. З надвисокого престолу Творець зобов'язує, надихає і кличе (тільки Хам не тямить - куди). Нині немає в світі людини, яка б чітко не усвідомлювала своє чільне місце в майбутніх легендарних звершеннях - неозорих водах Потопу. Всі знають: буде непереливки всім синам і дочкам гріха та пороку. Оповідати про славні діла Творця - найвища честь, яка тільки може випасти на долю простого і нічим не примітного смертного. Осанна!
Сьогодні на виробничій раді переважною кількістю голосів (перечив тільки Хам) ми прийняли конструктивну пропозицію різнороба Сіма: скоротити планові строки ковчегбуду у сто разів! На такий великий стрибок ще ніхто не наважувався. Що це дає практично? Передусім дає нам змогу показати вікопомні зразки звитяжної праці у рекордно стислі строки. Труднощі нас не лякають: з нами - бог!
А в заощаджений спільними зусиллями час слід подбати про те, щоб знищити з лиця земної тверді книжки з химерними й гнилими теорійками на зразок "Як навчитися плавати" та "Як рятувати потопаючих". Вони - ні до чого, бо в світлі накреслених господом завдань нігілістичне паплюжать і спотворюють моральну проблематику Потопу".
"Через рік - Потоп.
Трудовий подвиг мене завжди зобов'язує, надихає і кличе. Зобов'язує висловитись, надихає на промову, кличе на трибуну. Коли Хам повертався з будівельного фронту у німбі трудової слави, почуття свята сповнило мою душу. З серця линули слова подяки. Я не міг мовчати і, мов пташка небесна, злетів на трибуну. Моя вітальна промова тривала 7 годин 59 хвилин 40 секунд. Ледве не дотягнув до повної зміни! Це мій достойний подарунок скромному, скупому на слова трудівникові. А потім, після вечері, перед заслуженим відпочинком, я розбудив героя-ковчегобудівника і запитав його, кому він присвячує свою трудову звитягу. Адже не може звитяга завалятися просто так, мов якийсь непотріб. Якщо мені, то це передчасно, а Сімові взагалі не треба. Старший виконроб Ной - теж людина не марнославна. Отже, лишається...
– Ти хочеш сказати, що марнославець - Всевишній?
– єхидно запитав Хам.
Я отетерів.
– Ти мене неправильно зрозумів, - намагався я йому пояснити.
– Іди ти до дідька, паперовий пацюк!
– тут раптом вилаявся він.
– Ще й спати не дає...
Отак Хам відкрив своє справжнє мурло бридкого заробітчанина. Що йому Потоп? Що йому велич легендарних діянь? Йому аби виконати потрійну норму, щоб до платні по виробітку мати ще премію і прогресивку, а потім набити утробу та й спати! Про Хамську байдужість до легендарних діянь та зневажливий відгук про Всевишнього, якого він вголос охрестив "марнославцем", я тієї ж ночі написав відповідну заяву на ім'я видатного легендографа Ноя. Як і слід було чекати. Хамові
"Через вісім місяців - Потоп.
Хам зовсім не працює над собою, а працює виключно над ковчегом. Ця тактика замаскованого ледаря, що не дбас про свій духовний рівень, вже дасться взнаки: Хам не росте, а росте ковчег. Моральний занепад Хама знайшов своє яскраве втілення у розмові з Сімом, яку я підслухав.
– На ковчезі мас бути сектант, - сказав Хам.
Про цей богопротивний, єретичний намір Хама я негайно доповів праведнику Пою, цьому визнаному апостолу з першооснов слова божого. Як і слід було чекати. Хама спорядили спокутувати свої гріхи на найтяжчих і малооплачуваних роботах. А цей нахаба Хам, виявляється, до того розпаскудився, що замість смиренно каятися богом присягався, ніби він сказав "секстант", а не "сектант". Ач який! Ще й намагався ославити мене як наклепника і брехуна. Дяка господу нашому: мене виручив Сім. Він неспростовно засвідчив:
– Звісно, Хам казав про сектанта! Бо я навіть зрадів, що в нас буде четвертий грати в підкидного дурня. І справді: чому б сектантові не пошитися в дурні?"
"Через півроку - Потоп.
Сьогодні вийшов перший номер бортгазети "З НАЖДАЧКОМ!". Живе слово, безумовно, принесе свою об'єктивну користь. Воно зобов'язує, надихає і кличе. Зобов'язує критично поглянути навколо себе, надихає на нові звитяги, кличе до усунення прикрих недоліків. Про це яскраво свідчить хоча б глибокозмістовний, високохудожній, дотепний малюнок "Ложкобуд собіроба Сіма".
Але, на превеликий жаль, це перша й остання спроба редактора бортгазети Хама піднестися на рівень поточних завдань сьогодення. Другий малюнок своїм беззубим комікуванням, своєю художньою немічністю, своєю композиційною недосконалістю, своєю байдужістю до корінних проблем сучасності і своїм безпринципним зубоскальством тільки паплюжить славний колектив ковчегобудівників в очах наших майбутніх пасажирів.
На моє рішуче і всебічно аргументоване клопотання, гаряче підтримане різноробом Сімом, голова ковчегкому Ной власноручно зняв наклепницький номер бортнівки. Товариський суд розглянув ганебну поведінку Хама, який маскує власне неробство показною, розрахованою на дешевий ефект громадською діяльністю: час, що пішов на творення бортнівки, міг би з більшою користю бути використаний на будівництві. А в цілому номер бортнівки був оцінений як такий, що не зобов'язує, не надихає і не кличе, а навпаки - сіє зневіру у справі і відчай у серцях".
"Через чотири місяці - Потоп.
Нарешті Хама спіймано на великому злочині! А до цього, бачив я, давно йшло.
Хам знехтував дороговказом самого Всевишнього: узяти на ковчег усякої тварі по парі. Про будь-які винятки у вказівці, що надійшла до нас з найвищої інстанції, й слова нема! Але Хам узяв та й одним помахом пера списав за борт цілий тваринний світ в його найбільш показних представниках.
Звісно, суд не забарився розглянути цей нечуваний карний злочин. І ось присуд: віднині в порядку відшкодування страхітливих матеріальних збитків (підраховано господарську та промислову вартість списаної за борт великогабаритної худоби) Хам та його діти на віки віків приречені "тяжко трудитися у поті чола свого". У зв'язку з цим довготривалим присудом усіх нащадків найбільшого злочинця в світі, а також на вшанування безневинно загиблих творінь божих усіх нащадків Хама іменувати "тварюками", "бидлом" і "двоногою худобою". І торгувати ними дозволено, як скотом. Саме ім'я "Хам" виключити із списка людських імен і звести до рівня загальновживаної брутальної лайки.