Бiблiйнi пригоди на небi i на землi
Шрифт:
За хвилину почався урочистий парад врятованих. Східцями скакали коники і викидали коники, плазували плазуни, виробляли акробатичні трюки мавпи, м'яко стрибали один через одного хижаки, котилися дикобрази та їжаки. Поважно сходили слони і носороги, зебри і зубри, страуси й жирафи, буйволи і кенгуру і т.д., і т.д., і т.д. (Повний список пасажирів вміщено у шеститомному довіднику Брема).
Екіпаж біблійних навігаторів зустріла поважна делегація. Усіх новоприбулих запросили до святкового столу, виставленого просто неба. На бенкеті грав оркестр. Музиканти видзвонювали келихами, кубками, пляшками, тарілками, глечиками і суліями. Диригент
Від імені присутніх слово взяв тамада зустрічі. Він схвильовано звернувся до бравого адмірала:
– Гостем, дорогий, будеш! Другом, дорогий, будеш!
– А до кого ж ми допливли?
– розчулено запитав адмірал Ной Біблійний.
– Ви прибули до славної гори Арарат в сонячній царині виноробів Урарту!
– Невже у вас не було Потопу?
– Ет! Хіба в горах почуєш, що діється у світі? Ти розкажеш, дорогий!
– Ой, сумна буде моя оповідка...
– А ти пий вино, дорогий, і все мине!
З словами щирої подяки виступив Іафет:
– Дорогі друзі! Ваш чудовий стіл зобов'язує, надихав і кличе! З серця линуть слова щирої подяки! Душа радіє! Ваш гостинний достаток мобілізув! Докладемо всіх зусиль! Знайдемо усі приховані резерви! Всі, як один...
– Пий вино, дорогий, потім добалакаєш...
Старого Ноя швидко розібрало. За годину він уже ледве ворушив язиком. Але вперто варнякав, намагаючись оповісти свою гостропригодницьку біографію. Зрозуміло, виникали певні мовні труднощі. Тому немає нічого дивного, що дідуган затинався мало не на кожному слові.
Він оповідав і ліз цілувати тамаду:
– Дррруже!.. У-уя-уяви, дрруже!.. Це ж пррросто... дикий кошмаррр... дррруже!.. Д-д-давай попо-по-челомкаємося! Сам господь, дрруже, пішов на мокррре діло... Га? Жжжах!..
– Пий вино, дорогий, і все мине!
– переконано радив мудрий тамада.
– Оте мок-ррре діло й сп-п-ррравді слід замочити...
Коли адмірала приволокли до намету, він вже й лика не в'язав.
– В'язать бом-бррром-брррам... на рррею!
– задерикувато кричав він.
– Тату, дід сильно набрався, - прибіг до Хама син.
– Сірника запалити страшно - вибухне!
– доповів Ханаан.
Сім солодко хропів під бенкетним столом. Іафет сидів твердо. Він все бачив і все чув.
20. Ой у патріарха та голівка болить
– Необхідно рішуче загострити, підняти на належну височінь і поставити руба питання про виховання.
– Кого?
– очманіло простогнав Ной.
– Ой, голова моя, голівонька бідна...
– Молодої зміни, - пояснив Іафет.
– А то, приміром, вчора прибігас до Хама його вкрай невихований синочок Ханаан і репетує: "Дід, каже, так по-свинськи нализався, каже, що сірника, каже, запалити страшно, бо дід вибухне, каже, мов смердюча бочка зі спиртом..."
– Так і сказав? Ой, болить...
– Це ще не все! Каже, буцім, ви одяг пропили і голим бігали...
– Невже?
– жахнувся Ной.
– Я ваш одяг приніс, - скромно повідомив Іафет.
– От я й питаю: де повага до старших?
– Ой, голівонька потріскує...
– І цьому можна було зарадити, якби не одна прикрість, - ніби вагаючись, тихо докинув Іафет.
– А що таке?
– Та сьогодні з відділу кадрів прибігли, щоб нові свіжі кадри на дегустацію кинути...
– Ой-ой-ой!...
–
– Ну, то де він - отой кумасик?
– Та Хам перехопив його...
– Що? Висмоктав мої ліки, мерзотник? Сто пробок йому у пельку!
– Не знаю, як вам і сказати...
– Та вже кажи до краю!
– Вилив Хам ваші ліки у море!..
– Ну й недолюдок!.. Хіба ні?
– Цей ганебний факт - акт безвідповідальності та безгосподарності.
– Ой, голівонька моя розвалюється... Що ж ти пропонуєш, Іафете?
– Я ось для вас пляшечку припас...
– Ага!..
– Може загострити питання, підняти на височінь та й поставити руба?
– Слушна думка. Клич, Іафете, колектив дегустаторів на виробничі теревені. Сто доган йому у пельку...
Чергове сімейне обговорення проходило активно: Іафет завбачливо налив у чайник ліків від усіх хвороб. Ще до оголошення порядку денного Сім вніс цінну конструктивну пропозицію:
– Щоб у роті промовців не пересихало і щоб всім вистачало, пропоную до наступної наради замість чайника придбати відро і ковшик до нього. Це, поза всяким сумнівом, піднесе нашу балакучість на ще нечувану висоту!
21. Три святі у хаті
На порядку денному виробничої ради було одне питання: на кого шити робу винороба.
У короткому вступному слові бригадир дегустаторів Ной яскраво змалював загальне становище:
– Сини мої! Легендарне ходіння під всі вітри до гори Арарат успішно завершено! Але не буду від вас приховувати: до неба високо, до хати далеко, а до шинку близько. З цих реальних умов ми і мусимо виходити. Перед нами поставлено почесне завдання - келихи піднімати та вино дегустувати. Важка ця праця й дуже шкідлива для здоров'я. З власного досвіду знаю, що після напруженої виробничої вахти дегустатори просто-таки падають з ніг. І навкоси - теж! Навіть несила доплентатись до ліжка без перешкод. Але коли це нас лякали тимчасові труднощі? Ніколи! і ми знову доведемо, що успішно подужаємо будь-який плановий обсяг! Однак нам необхідно вирішити ще одне виробниче питання. З нашого невеличкого, але згуртованого колективу ми мусимо висунути одного кандидата на відповідальну роботу винороба, де с всі можливості показати зразки натхненної праці. Які будуть думки і пропозиції в світлі ганебного вчинку Хама?
Першим узяв слово Сім, бо у нього в роті було сухо, як у зіпсованому сифоні:
– Батьку і брати! Що я хочу сказати? Га? Ага! Я хочу сказати, що нам не слід панікувати. Здавна відомо: краще втопитися у вині, аніж у воді. (Іафете, налий скляночку... Та не бійся за мене - душа не тільки бога, а й міру знає! А який бог змочив, такий і висушить... Ху!.. Добре пішла!) То про що я хотів сказати? Га? Ага! Я хочу нагадати, як Хам наплутав у списках худоби. Це жах і навіть кошмар: ми гризли такі тоненькі галети, що крізь них можна було затемнення сонця спостерігати! А злодюга Хам в цей час віз контрабандою цілу отару харчів! (Іафете, хлюпни до склянки - душа міру знає, а я розхвилювався...) То що я хотів сказати? Га? Ага! Я мовчати не буду! Я ще говоритиму - душа міру знає... Так от! Хіба ми гарантовані від того, що наш Хамло знову не наплутає і не наллє у келихи замість горілки помиї? Фу, аж гидко стало! Хлюпніть у склянку - душа горить... От Іафет просить слова. Він скаже як по писаному. Ху! Добре пішла!