Бiблiйнi пригоди на небi i на землi
Шрифт:
24. Нема волі й на заячий скік
"Швидко йти - біду знайдеш.
Помалу йти - біда тебе знайде".
Стою на високому пагорбі і милуюся згори пречудовим містом, яке спорудив легендарний цар Нін, а прикрасила уславлена цариця Семираміда. Серед пишних зелених садів височать білі палаци. Вздовж його берегів лине широка ріка Тігр. Тихо струменіють, зблискуючи в сонячних променях,
Отак укляк на пагорбі і милуюся.
Аж гульк - з обох боків біля мене стовбичать ще двоє. Один, красунчик у вишуканому хітоні, недбало пальмовою віттю помахує. Другий, барчистий гевал - з шиї до п'ят обвішаний військовими відзнаками, зловісно мечем побрязкує.
Невже я вскочив у нову халепу?
А наївний, мов дитина. Левіафан обіцяв лише Бегемота. Та чого іншого можна чекати від простого морського трударя-добряги? Левіафан тільки зовні - чудисько. А ці двоє...
– Як. ти гадаєш, Михайле, - ліниво цідить красунчик, - порозумнішав у череві китовому наш молоденький непослух чи й досі дуріє?
– То твоє штукарство, Гавриле, тобі й знати, - знехотя бурчить обтяжений м'язами гевал.
– А моя метода проста: казанком по морді - і край! Такому - слово, він тобі - сто. А коли даси казанком по морді, одразу - повне взаєморозуміння.
– Це ти серйозно?
– Цілком! Казанок, особливо чавунний, дохідливий і переконливий аргумент, що не потребує жодних дискусій.
– Цікаве спостереження...
Отак балакають поміж собою, ніби мене й на спомин нема. А я між ними ні в сих ні в тих....
У кожного на раменах, мов генеральські еполети, лежать маленькі золоті крильця. Чував я, ніби у небожителів завжди так: чим вищий сан, тим менш обтяжують плечі крила. У архангелів, приміром, це просто легесенька ієрархічна ознака - ум небесних бриляк не тягати. А величезні вантажні крила - то у рядових янголів-чорноробів.
Хто ж ці двоє?
– Казанком по морді, кажеш?
– замріяно помахує віттю милосердя гарненький до огиди красунчик.
– Авжеж, Гаврило. Але можна й чоботом під дих. А то й кулацюрами ребра полоскотати.
– Цікаві пропозиції, - знову ліниво мимрить потворно-гарний красень.
Боже мій! Невже?..
Невже це перший порадник Всевишнього архангел Гавриїл і верховний душогуб архистратиг Михаїл? Схоже на те...
Ну, коли так, то ніякі словеса мені не допоможуть. Тільки повна, безмежна й мовчазна покора. Інакше цей ніжний красунчик мене двома пальчиками придушить.
Я бебехнувся на коліна, молитовне склав долоні і звів очі до неба з німим благанням.
– Молодця!
– янгольським голосом схвалив мої капітуляційні дії архангел Гавриул.
– Ага!
– приєднався до нього архистратиг Михаїл.
– Тепер і чоботом йому
Чоботи архистратига були з міцними чотирикутними носаками, окутими бронзою. Таким чоботам - зносу нема. Скільки б небесний головнокомандувач не човгав ними по мордах, пиках та фізіях.
– Чому ж ти не послухався, Іоно?
– єлейним голосочком запитав Гаврило.
– Тобі ж випала найвища честь: пророкувати ім'ям Всевишнього.
– Дозвольте поясню!
– змолився я.
– Тільки коротко, - попередив гевал Михайло.
– А то...
– Знаю: по морді!
– Ти диви!
– розчулився архистратиг.
– Ну, давай, кажи, що маєш збрехати.
– Ваші Світлості! В усьому винен старий пень Авімелех. Він сказав, щоб я пішов пророкувати кінець Ніневії, та не сказав, від чого вона мас загинути. А це с грубим порушенням святої інструкції. Адже усяке пророцтво мусить бути конкретним, інакше всі пророчі зусилля виявляться марними.
Я замовк і знову звів очі до неба, не міняючи молитовної пози.
– Вмотивовано бреше, - оцінив Гаврило.
– Як на дурня, то повірить!
– погодився Михайло, побрязкуючи лускою нагород.
– Що ж, Іоно, - провадив далі красунчик Гаврило, - я виправлю помилку Авімелеха. Хоча б для того, щоб надалі ти не мав чим відбріхуватись. Знай: реєстр покарань господніх нічим не обмежено. Кінець міста настане через сорок діб з дня початку твоїх пророкувань. Можливо, Ніневію спопелять надпотужні блискавки...
– Торох-торорох!
– повідомив кодову назву каральної акції архистратиг Михайло.
– Або місто буде зруйновано астероїдами, метеоритами, болідами та іншими сфероїдами...
– Вах-бах-бах!
– пояснив головнокомандувач.
– Або його поглинуть води Тігру купно з хлябами небесними...
– Буль-буль-буль!
– уточнив стратиг.
– Може бути застосований комплексний метод покарань господніх.
– Торох-торорох-бах-бах-бах-буль-буль-буль!
– у захваті розтлумачив Михайло.
– Все уяснив,, Іоно?
– Як на духу!
– гаряче запевнив я.
– Ну, тоді паняй з богом.
– А то - баняком по морді!
25. Яка пташка, така й пісня
"Мало знайдеться людей, які наважились би уголос висловити те, про що таємно просять бога".
Господи, яке розкішне місто ця Ніневія!
Скрізь стільки принад і спокус, що хоч очі полою затуляй. Особливо коли в тебе, як у мене, в кишенях вітер гуляє...
Того ж дня сів і склав звіт-моління на ім'я самого Всевишнього (той скнара Авімелех - канюч у нього чи не канюч - все одно й ламаного шеляга не дасть):