Бiблiйнi пригоди на небi i на землi
Шрифт:
– Адам сказав, що з цього дерева куштувати найсуворіше заборонено...
– Адам... Сказав... Заборонено... Та чи подумали ви: раптом він бреше? і що він взагалі знає, ваш темний неук Адам? і розум його не посвітлішає, поки нехтуватиме цими чудодійними плодами. Бо плоди з цього дерева солодке джерело пізнання. От покуштуйте і дізнаєтеся, брешу я чи ні... Я правду кажу: заборонене - солодке...
– Ну, хіба шматочок, щоб вивести вас на чисту воду, - завагалася Єва.
Спокусник одразу
– Боже мій, яка краса! Хоч картинку малюй "Дівчина з яблуком"... Ну... Ну... Сміливіше, нічого не бійтеся... Нарешті, розумнице моя! А тепер скажіть, володарко моїх мрій, чи брехав я, коли присягався, що ви найчарівніша жінка у світі?
– Нахабо!
– у рви прорізалася жіноча логіка.
Спокусник отетерів від несподіванки.
– А що таке?
– розгублено забелькотів він.
– А що я такого? Я ж тільки хвалив...
– Хвалив!
– гримнула Єва.
– Знущався, а не хвалив! Бач, йому порівняти мене нема з ким... Ясно, нема! і не буде, поки я лишатимусь єдиною жінкою на світі! На моєму місці і горбата була б кращою!
– Ну, коли так, - розізлився Змій-Спокусник, - то віднині кожна жінка люто страждатиме від того, що вона - не єдина!
22. Яку хто має, таку й обіймає
"Чи не правда, вона досить кумедна, "свята" Біблія, коли читаєш її уважно?"
– Адамчику, ану злазь з дерева!
– Навіщо?
– Курінь будувати.
– Який ще курінь?
– Ну, як не курінь, то хату.
– Яку ще хату?
– Ну, як не хату, то садиба не завадить.
– Та я навіть слів таких не чув!
– Нічого - я навчу...
– Адамцю, де ти цілий день ноги б'єш? Хоч би дров нарубав...
– А навіщо?
– Щоб розкласти багаття...
– А багаття для чого?
– Для чого, для чого... Боже мій, коли ти зрозумієш? Щоб рибу засмажити - ось для чого! Смажена риба смачніша.
– А ти звідки знаєш?
– Знаю, та й усе...
– А без багаття хіба не можна?
– Звісно, можна! Якщо ти грубку складеш...
– Адаме, і не сором тобі цілісінький день на підсонні вилежуватись? Роботи в хаті нема, чи що?
– А що я маю робити?
– Ну, хоч би огірків набрав та насолив, грибів поназбирав на засушку... Бо ж ніяких запасів у хаті! Гість прийде, почастувати нічим...
– Який ще гість?
– Та хоч би отой старець Всевишній...
– А ти звідки знаєш, що гість прийде?
– Як не прийде, то й самі з'їмо...
– Адамчику, ти хоч би поглянув коли на мене...
– Ха! Ніби я тебе не бачив!
– Невже у всьому
– Та не сліпий...
– Щось не помітно, щоб ти був зрячий...
– Адамчику, котику, мур-мур-мур...
– Чого це ти? Чи не захворіла?
– Ну, Адамцю, не будь таким... Ну, приголуб свою Євоньку...
– Знаєш, ніколи - роботи по горло.
– Якої ще роботи? Вже сонце низенько, вже вечір близенько...
– Нічого, ще встигну городину зібрати. Свіжих фруктів та овочів принесу. Сама казала: гість з'явиться - почастувати нічим.
– Ой, ти, певно, зголоднів, мій милий? О, яка я неуважна! На, поласуй оцим...
– Як?! З отого дерева?! Під страхом неминучої кари?!
– Яка кара? Нічого не буде... Я куштувала... І нічого такого...
– Коли ти їла?
– Та ще позавчора... Знаєш, заборонене - дуже солодке... Та ти хоч надкуси на пробу...
– Ну, хіба що надкусити...
– Отак... Молодця!.. Ще, Адамчику, ще!.. Ну, то як? А тепер, мій любий, поглянь на мене...
І впала полуда з очей Адамових:
– Ага, бачу, одне у тебе на думці - голою спокусницею вихилятися... Хоч би листочком затулилася!
– Адамцю, а навіщо мені від тебе ховатися? Хіба ми - не пара?..
Той райський випадок дуже заплутаний. Свідків - катма. Кожен оповідає в міру власної розбещеності.
Одне ясно: Всевишній був дуже задоволений, що примудрився так хитро втілити свій сміливий задум у життя. Він навіть освятив перше у світі ательє мод, в якому сам обійняв дуже відповідальну посаду першорядного майстра кравецької справи.
У святому писанії прямо сказано:
"І зробив господь (бог) Адамові та дружині його одяги шкіряні, і одягнув їх обох".
І що б ти думав, Левіафане?
Шкіряний одяг досі не вийшов з моди!
23. Вийшов сухим із води
"І ось Іона знову на суходолі. Ще й зараз показують місце, де кит виплюнув пророка. Втім, богослови не знають твердо, чи був Іона виригнутий, чи ж кит евакуював його з боку хвоста".
Це я тільки тут історію гріхопадіння Адама і рви так фрагментарне виклав: щоб і діти до шістнадцяти років могли прочитати. У святому письмі інтимні стосунки янголів та людей розписані з сороміцькою відвертістю, без усякого благопристойного камуфляжу. Недарма в безбожному заокеанському царстві Жовтого Диявола в подарунок молодожонам видано "Порно-Біблію" з "оголеним" ілюстративним "матеріалом". Хтозна, раптом молодята неписьменні! То хоч з чудових малюнків доберуть, що й до чого та як... Вартість видання - ого-го!