Богиня і Консультант
Шрифт:
«Моїй подрузі?» — не второпав Мітелик.
«Тій дівчині з інтернату».
«Що означає «дали ім'я»?»
«Вона увійде у священні переліки Верховних Жриць як та, яка відродила ковен Курана. А мене у тих переліках ніколи не буде згадано», — Ірина зустріла очима погляд старшого консультанта. Йому здалося, що її зелені очі смикнули його до себе. Він навіть напружив спину, щоби не впасти під ноги безіменної жриці.
«Це, напевно,
«Це справедливо. Хоча Каменеві я подобалася більше, ніж Аратара».
«Аратара?»
«Тепер вона Верховна Жриця Аратара. Шангар коронував її».
«Вигнанець?» — здогадався Валерій Петрович.
«Знаєш, чому ми прийшли сюди?»
«Звідки мені знати».
«Сюди іноді приходить Дракон. Він полюбляє дивитися на море».
«Справжній Дракон?»
«Так».
«З трьома головами?»
«Ні, з одною головою».
«А я тут до чого?» — насторожився старший консультант.
«Він хоче з тобою поспілкуватися».
«Дракон хоче поспілкуватися зі мною?» — Мітеликові захотілося прокинутися.
«Не бійся. Він не зробить тобі нічого поганого. Він дуже древній і мудрий».
«Древній, як Камінь?»
«Дракони жили у нашому світі за мільйони років до того, як сюди принесло Камінь».
«Камінь — прибулець?»
«Кажуть, що його породив далекий світ».
«А Богиня?»
«Камінь і Богиня, Богиня і Камінь, — жриця-без-імені посміхнулася. Посмішка перетворювала її обличчя з просто красивого на магнетичне. Такими обличчями ілюстратори дитячих казок наділяють добрих принцес і фей. — Хто його знає, чи вони окремо, чи вони разом — Богиня та її Камінь. Чи існував би Камінь, якби не було Богині? Чи не припинилась би Богиня, коли б щез Камінь? Цього навіть Дракон не знає».
«А що він знає?»
«Він, наприклад, знає, як Першообрана Йіма отримала Камінь».
«А ще що він знає?»
«А про що ти б хотів довідатися?» — почув Мітелик голос, який був разюче подібним на голос його батька.
Він обернувся і злякався. За кілька метрів від нього, на іншому відрозі скелі, стояв триметрового зросту динозавр. Тіло ящера вкривало коротке яскраво-червоне пір'я. Він тримався за скелю могутніми лапами з трьома чорними кігтями на кожній. Товстий хвіст постійно рухався, немов
«Я хочу знати… чому я ще живий?»
«Ти в руках східних. Їхні думки закриті для мене».
«Отже, ти знаєш далеко не все».
«Але я знаю, що Шангар тебе шукатиме».
«Нащо я йому здався?»
«Ти із тих Обраних, хто здатний відчувати Силу. Твоє єство реагує на Силу, а Сила бавиться твоїм єством і дарує тобі проникливі сни. Ти зможеш стати тим, ким ніколи б не став Одноокий».
«Ким?»
«Ягином. Ти ж спромігся увійти до таємного святилища Bay у астральному світі Йєцирах».
«Уві сні й за допомогою жриці».
«Але так починали своє служіння Жезлам Сили деякі ягини. Великого ягина і пророка Заратуштру теж уперше до святилища завів дух убитої жриці. І теж уві сні. Сила усюди однакова — у тому сні, де ми спимо, так само, як у тому, де ми живемо. Твої сни ближчі до справжнього життя, аніж безглузде життя деяких тлуків. Має значення Сила, а окрім неї — нічого не має значення».
«Піт Творця…» — посміхнувся Мітелик.
Кругле око Дракона запитально дивилося на старшого консультанта.
«Один розумний чоловік назвав ту вашу Силу «потом Творця». Щось в тому є».
«Я вперше таке чую», — визнав Дракон.
«Я теж», — підтвердила безіменна.
«А коли виникла Сила?»
«Вона існує від початку усіх світів».
«Від Великого Вибуху?»
«Початок світів не був Вибухом».
«А як він виглядав?»
«Точка, яка не мала розміру, одної миті породила з себе точку розміром з одну трильйонну молекули водню».
«Важко собі це уявити».
«Нелегко», — погодився ящір.
«А де тоді була Сила?»
«Між двома точками».
«Де саме?»
«Коли точка без розміру вже перестала бути собою, а точка, що мала розмір, ще не стала собою, між ними виникло найперше, найпервісніше розрізнення, яке було одночасно і простором, і часом. Радше, воно не було ані тим, ані тим, але мало головну ознаку часу — подієву послідовність і одну з ознак простору — координатність. І ще оте розрізнення мало свою власну ознаку, якої не мають ані час, ані простір: воно мало волю до ускладнення самого себе. Це розрізнення й стало джерелом Сили».