Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
Шрифт:
Вони відбули; Келен зиркнула на Кару, яка з настороженим видом стояла біля дверей, і постукала в спальню.
— Заходьте, — пролунав приглушений голос Надін. Кара увійшла слідом за Келен. Келен не стала перешкоджати, чудово розуміючи, що Кара все одно не послухається, якщо її попросити залишитися у вітальні. Морд-Сіт ніколи не звертали уваги на накази, якщо вважали, що вони суперечать їх обов'язку захищати Келен і Річарда.
Надін укладала речі в пошарпану дорожню сумку. Вона низько схилилася над нею, і густе волосся приховувало її обличчя. Келен помітила у неї в руці носовичок.
— З тобою все гаразд, Надін?
Надін
— Я виявилася найбільшою дурепою, яку коли-небудь бачили добрі духи. Значить — якщо я скажу що зі мною все гаразд, то, треба думати, мені зараз краще за всіх.
— З мене Шота теж зробила дурепу. Я розумію, що ти відчуваєш.
— Ще б пак!
— Тобі щось потрібно? Річард просив, щоб я про тебе подбала. Він за тебе турбується.
— А свині літають. Йому потрібно тільки, щоб я пошвидше забралася з ваших розкішних покоїв і відправилася додому.
— Це неправда, Надін! Він говорив, що ти дуже хороша.
Надін нарешті випросталася і відкинула волосся за спину. Вона висякалася і сунула хустку в кишеню свого синього плаття.
— Пробачте. Ви, напевно, мене ненавидите. Тільки я зовсім не збиралася вриватися сюди і красти у вас нареченого. Я нічого не знала. Присягаюся, я не знала, інакше ноги моєї тут би не було. Я думала… Ну, я думала, що я йому… Слово «потрібна» потонуло в потоці сліз.
Уявивши собі горе жінки, яка втратила любов Річарда, Келен відчула прилив співчуття. Вона обняла Надін за плечі і посадила на ліжко. Надін знову дістала хусточку і, схлипуючи, почала витирати сльози.
Келен сіла на ліжко поруч з нею.
— Чому б тобі не розповісти мені про все? Про тебе і про Річарда? Можливо, тобі стане легше? Іноді допомагає, якщо виговоритися.
— Я відчуваю себе такою дурною. — Надін долонею стукнула себе по колінах і знову зробила спробу заспокоїтися. — Це я у всьому винна. Річард мені завжди подобався. Він усім подобався. Він з усіма був добрий. Але я ніколи не бачила його таким, як сьогодні. Схоже, він і справді став зовсім іншою людиною.
— У певному сенсі так воно і є, — кивнула Келен. — Він змінився навіть у порівнянні з минулою осінню, коли ми з ним вперше зустрілися. Йому довелося багато чого пережити. Довелося пожертвувати колишнім життям, довелося подолати важкі випробування. Він змушений був або померти, або навчитися битися. А ще змиритися з тим фактом, що Джордж Сайфер — не рідний його батько.
— Джордж — не його батько? — Несказанно здивувалася Надін. — Тоді хто ж?
— Даркен Рал, — кивнула Келен. — Владика Д'хари.
— Д'хари… Поки не звалилися кордони, я завжди вважала, що Д'хара — це просто якесь нехороше місце.
— Так і було, — відповіла Келен. — Даркен Рал був жорстоким правителем, який хотів підкорити світ за допомогою вбивств і страждань. Він узяв Річарда в полон і ледь не замучив до смерті. Брат Річарда, Майкл, видав його Даркену Ралу.
— Майкл? Що ж, мене це чомусь не дивує. Правда Річард любив Майкла. Майкл — велика шишка, але в ньому була гнильця. Якщо йому чогось хотілося, він по трупах міг пройти, аби домогтися свого. Ніхто ніколи не говорив про це вголос, але мені здається, що в Хартленді особливо не засмутилися, коли Майкл поїхав і не повернувся.
— Він загинув під час битви з Даркеном Ралом. — Ця новина, судячи з усього, Надін нітрохи не засмутила. Келен не стала говорити їй, що Річард наказав стратити Майкла за те, що
— Даркен Рал хотів оволодіти магією, яка допомогла б йому поневолити всіх живучих. Річарду вдалося йому перешкодити. Він убив свого справжнього батька і таким чином врятував світ. Даркен Рал був могутнім чарівником.
— Чарівником! І Річард його переміг?
— Так. Ми всі в боргу перед Річардом за те, що він визволив нас від долі, яку готував нам його батько. Адже Річард теж чарівник.
Надін розсміялася, ніби почула гарний жарт. Але Келен навіть не посміхнулася, а Кара зберігала на обличчі кам'яне вираз. Очі Надін стали круглими.
— Ви говорите серйозно, так?
— Так. Зедд доводиться Річарду дідом. Зедд — чарівник, як і справжній батько Річарда. Річард народився з чарівним даром, хоча поки не дуже добре вміє ним користуватися.
— А Зедд теж зник.
— Спочатку він пішов з нами. Ми разом боролися, і він старався допомогти Річарду, але нещодавно, під час однієї з битв, він пропав. Боюся, його вбили, там, нагорі, у замку Чарівника, що в горах над Ейдіндрілом. Втім, Річард відмовляється вірити, що Зедд загинув. — Келен знизала плечима. — Може, й правда він живий. Старий був наймогутнішим чарівником, яких я зустрічала, не рахуючи Річарда.
Надін витерла ніс хустинкою.
— Річард і цей божевільний стариган були великими друзями. Ось, значить, що Річард мав на увазі, сказавши, що його дід навчив його розбиратися в травах. До мого батька всі приходять за відварами. Тато знає про трави майже все, і я сподіваюся, що колись буду знати хоча б половину того, що відомо йому. А батько весь час повторює, що хотів би знати хоча б половину того, що знає старий Зедд. Але мені і в голову не могло прийти, що Зедд — дідусь Річарда.
— Ніхто цього не знав, навіть сам Річард. Це довга історія. Я розповім тобі основне. — Келен подивилася на свої руки, складені на колінах. — Річард розправився з Даркеном Ралом, але потім сестри Світла відвезли його в Палац Пророків, укритий чарами, які сповільнюють час. Вони хотіли навчити його користуватися своїм даром, і Річард повинен був провести в цьому палаці не одне сторіччя. Ми вже вирішили тоді, що назавжди втратили Річарда. Але виявилося що в Палаці Пророків є ще сестри Тьми. Вони хотіли випустити Володаря з Підземного світу і намагалися використовувати Річарда в своїх цілях, але він викрутився і зруйнував їхні плани. Під час цього були зруйновані Башти Згуби, що відокремлювали Старий світ від Нового. І тепер імператора Джегана, владику Імперського Ордена зі Старого світу, ніщо не стримує, і він намагається підкорити собі і наш світ.
Джеган дуже могутній, у нього величезна армія. Нас проти волі втягнули у війну, і ми змушені битися за своє майбутнє, за свободу. За саме наше існування. І Річард — наш вождь у цій війні. Зедд, використовуючи своє право Чарівника першого рангу, назвав Річарда Шукачем Істини. Це дуже древня посада, встановлена ще три тисячі років тому, під час великої війни. Це високе призначення дарується тільки в разі гострої необхідності. Шукач — людина, яка стоїть над усіма законами, крім своїх власних. Його влада підкріплена Мечем Істини і магією, укладеною в цьому мечі. Іноді доля веде всіх нас шляхами, які нам не завжди зрозумілі, але часом мені здається, що вона мертвою хваткою вчепилася в одного Річарда.