Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
Шрифт:
— Але як же ми можемо одружитися прямо зараз? Хіба що зіграємо весілля тут. До Племені Тіни шлях неблизький. А ми обіцяли і Птахолову, і Везелен з Савідліном, і всім іншим, що одружимося по їхньому звичаю. Чандален захищав мене, я йому зобов'язана життям. Везелен власноруч пошила чудове синє вінчальну сукню з тканини, на яку швидше за все пішли її багаторічні заощадження. Вони прийняли нас у своє плем'я. Плем'я Тіни пішло заради нас на великі жертви. Я розумію, що ця не те весілля, про яке мріють більшість жінок: напівголі, обмазані брудом люди танцюють навколо вогнищ,
Річард ласкаво поцілував її в чоло. — Знаю. Я теж хочу, щоб ми одружилися в Племені Тіни. І так буде. Вір мені. Адже я Шукач. Я багато про це думав, і у мене з'явилися деякі думки. — Він зітхнув. — Але зараз мені треба йти. Подбай про все, Мати-сповідниця. Я повернуся завтра. Обіцяю.
Келен обняла його так міцно, що стало боляче рукам.
Річард заглянув їй в очі.
— Треба поспішати, поки не стемніло. — Він помовчав. — Якщо… Якщо Надін небудь знадобиться, прослідкуй, щоб вона це отримала, гаразд? Кінь, їжу, спорядження. Все, що потрібно в дорозі. Вона непогана людина. І я не бажаю їй зла.
Вона не заслужила того, що зробила з нею Шота.
Келен кивнула і поклала голову йому на груди. Вона чула, як б'ється його серце.
— Спасибі тобі за сюрприз. У цьому вбранні ти виглядаєш ще гарніше, ніж завжди. — Келен прикрила очі, з болем згадавши слова, що прозвучали в червоній кімнаті. — Річард, а чому ти не розсердився, коли Кара говорила ці жахливі речі?
— Тому що я розумію, що вона пережила. Я сам побував у їхньому божевільному світі. Ненависть зруйнувала б мене, і прощення в моєму серці було єдиним, що мене врятувало. Я не хочу, щоб ненависть нищила їх. І не дозволю якимось словами зруйнувати те, що я намагаюся їм дати. Я хочу, щоб вони навчилися довіряти. А іноді ти можеш добитися довіри, лише довіряючи сам.
— Можливо, тобі дещо вдалося зробити на цьому шляху. Кара сьогодні говорила мені також інші слова — вони змушують мене думати, що твої Морд-Сіт вже багато на що дивляться інакше. — Келен посміхнулася і спробувала внести в цю розмову жартівливу нотку:
— Я чула, ти сьогодні з Бердіною та Раїною приручав бурундуків.
— Приручити бурундуків легко. Насправді у мене завдання складніше — я намагався приручити Морд-Сіт. — Річард говорив серйозним тоном, від чого складалося враження, ніби думки його блукають десь далеко. — Шкода, що ти не бачила в ці хвилини Бердіну та Раїну. Вони хихотіли, як дівчата. Я мало не розплакався, дивлячись на них. — Келен посміхнулася, уявивши собі цю сценку.
— А я думала, що ти даремно витрачаєш час. Скільки Морд-Сіт залишилося у Народному Палаці Д'хари?
— Їх там десятки.
— Десятки… — Келен сумно похитала головою. — Що ж, у всякому разі, бурундуків більше. Річард ніжно погладив її по волоссю.
— Я люблю тебе, Келен Амнелл. Спасибі тобі,
— Я теж люблю тебе, Річард Рал. — Вона вчепилася в його куртку і притиснулася до нього ще міцніше. — Річард, Шота як і раніше мене тривожить. Обіцяй, що ти дійсно на мені одружишся!
Тихенько розсміявшись, він поцілував її в маківку.
— Я люблю тебе так сильно, що словами не висловити. Не існує більше нікого — ні Надін, ні будь-якої іншої жінки. Присягаюся тобі в цьому моїм чарівним даром. Ти — єдина, кого я люблю і буду любити завжди. Обіцяю.
Келен відчула биття крові в скронях. Це була не та обіцянка, яку вона просила.
Річард відсторонив її.
— Мені пора.
— Але…
Він подивився за ріг.
— Келен. Мені треба йти. — Келен відштовхнула його.
— Іди. І скоріше повертайся до мене.
Річард швидко поцілував її і зник. Притулившись до стіни, Келен бачила, як розчиняється в сутінках коридору його яскравий плащ, і чула дзвін кольчуг і тупіт чобіт, коли солдати рушили за ним, своїм Магістром Ралом.
7
Кара і Раїна разом з Іганом чекали в червоній вітальні. Двері в спальню були закриті. — Раїна, Іган, я хочу, щоб ви супроводжували Річарда, — оголосила Келен прямо з порогу.
— Магістр Рал наказав нам залишитися з тобою, Мати-сповідниця, — відповіла Раїна. Келен вигнула брову:
— З яких це пір ви слухаєте Магістра Рала, якщо мова йде про його безпеку?
Раїна єхидно посміхнулася — рідкісне видовище.
— Та ми-то не проти. Тільки він дуже розсердиться, що ми залишили тебе одну.
— У мене є Кара, палац, битком набитий солдатами, і ще ціла армія навколо міста. Найбільша небезпека, яка мені загрожує, — що хтось із цих здоровенних стражників віддавить мені ногу. А Річард взяв із собою лише п'ятсот чоловік і Бердіну з Докасом. Я за нього турбуюся.
— А якщо Магістр Рал накаже нам повертатися?
— Скажи йому… Скажи йому… Стривай-но!
Келен підскочила до конторки з червоного дерева і дістала з-під кришки папір, каламар і перо; вмочивши перо в чорнильницю, вона написала:
«Не застудитися і спи в теплі. Навесні в горах ще холодно. Люблю тебе.»
Склавши папір навпіл, вона протягнула лист Раїне.
— Їдьте слідом за загоном, але тримайтеся на відстані.
Дочекайтеся, поки вони розіб'ють табір, і тільки тоді віддайте йому лист.
Ще скажіть, що я просила передати — це дуже важливо. Оскільки вже стемніє, то він вас назад не відправить.
Раїна розстебнула два гудзички свого шкіряного шати сховала папір на грудях.
— Він все одно розсердиться, але вже на тебе.
— Я не боюся цього громили, — посміхнулася Келен. — Я знаю, як його втихомирити.
Раїна змовницьки посміхнулася.
— Я помітила! — Озирнувшись на задоволеного Ігана, вона скомандувала:
— Пішли виконувати наш обов'язок і вручити послання Матері-сповідниці Магістрові Ралу. Нам ще треба вибрати самих лінивих коней.