Чорна рада

Кулиш Пантелеймон Александрович

“ак проглаголавши, замовк старий, похилив голову, >= загадавсь. <= вс>= задумались од його реч>=. fал>= поклонивсь божий чолов>=к на

вс>= сторони >= п>=шов з хати, почепивши через плече бандуру.

ј ѕетро >= оставсь у „ереван€, €к у своњй сем’њ. „еревань йому став тепер за батька, а „ереваниха за мат>=р. —тали жити вкуп>= люб’€зно да при€зно.

Ќу, сього вже хоть >= не казати, що, зождавши п>=вроку, чи що, почали думати й про вес>=ллЇ. <=ще не гаразд >= весна розгул€лась, >=ще й вишеньки в саду в Ћес>= не одцв>=лись, а вже ѕетро >=з Ћесею >= в пар>=.

“ак-то усе те лихо минулось, мов приснилось. яке то воно страшне ус€кому здавалось! ј от же, €к не божа вол€, то њх >= не зачепило. —е так, €к от >=нколи схопитьс€

заверюха Ч громом гримить, в>=тром бурхаЇ, св>=ту божого не видно; поламле старе дерево, повиворочуЇ з кор>=ннЇм дуби й берези: а чому указав господь рости й цв>=сти, те й останетьс€, >= красуЇтьс€ >= весело да пишно, мов >=зроду й хуртовини не бачило.

– <=Ќ:№ –

“екст зв>=рено з виданн€м: ул>=ш ѕ.ќ. “вори: ” 2 т. Ч .: fн>=про, 1990. Ч “. 2: „орна рада: ’рон>=ка 1663 року; ќпов>=данн€; fраматичн>= твори; —татт>= та реценз>=њ.

Ќаб>=р: ќлесь ќбертас

лектронне форматуванн€: ћаксим “арнавський

ќриг>=нальний текст вз€то з б>=бл>=отеки <=”—:

www.utoronto.ca/elul

” *.txt форматував ¬>=тал>=й —топчанський

‘айл вз€то з е-б>=бл>=отеки “„тиво”

www.chtyvo.org.ua