Гаррі Поттер і Смертельні реліквії
Шрифт:
Він показав на схожі на слухові трубки пристрої.
– Це руйносмикові сифони. Усувають усе, що заважає людині думати. Оце, - показав він на крихітні крильця, - козлокосів пропелер, він стимулює піднесений стан свідомості. І нарешті, - показав він на жовтогарячу редиску, - керована сливка для посилення здатності сприймати надзвичайне.
Ксенофілій повернувся до таці з чаєм, яку Герміоні вдалося не дуже надійно притулити на захаращеному приставному столику.
– Дозвольте запропонувати вам відвар гурдикореня, - сказав Ксенофілій.
– Самі настоюємо.
– Він почав
– Ну, ось, - він зібрав з крісла хиткий стос паперів і сів, схрестивши ноги в Гумових чоботях, - чим я можу допомогти, містере Поттер?
– Ну, - Гаррі зиркнув на Герміону, що підбадьорливо кивнула головою, - йдеться про той знак, що був у вас на шиї на весіллі Вілла і Флер, містере Лавґуд. Нам цікаво знати, що він означає.
Ксенофілій підняв брови.
– Ти маєш на увазі символ Смертельних реліквій?
– РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ -
Казка про трьох братів
Гаррі озирнувся на Рона й Герміону. Вони теж, здається, не зрозуміли, що мав на увазі Ксенофілій.
– Смертельних реліквій?
– Саме так, - підтвердив Ксенофілій.
– Ви що, про них не чули? Це мене не дивує. Дуже й дуже мало чаклунів у них вірить. Візьміть отого молодого придурка на весіллі твого брата, - кивнув він у бік Рона, - котрий почав мене звинувачувати, ніби я ношу символ відомого темного чаклуна! Яке невігластво! У цих реліквіях немає нічого темного... принаймні не в тому примітивному сенсі. Цей символ використовують, щоб виявити себе одновірцям у надії, що вони допоможуть правовірному в Пошуку.
Він кинув у відвар гурдикореня кілька грудочок цукру, розмішав і випив.
– Вибачте, - сказав Гаррі.
– Я щось не все зрозумів.
Він теж чемно відсьорбнув з чашки і трохи не вдавився - рідина була така гидотна, наче хтось розчинив у ній проносний горошок-на-всяк-смак із шмарклями.
– Бачиш, правовірні шукають Смертельних реліквій, - відповів Ксенофілій і цмакнув губами, явно насолоджуючись відваром.
– А що воно таке - Смертельні реліквії?
– запитала Герміона.
Ксенофілій відсунув порожню чашку.
– Припускаю, всі ви знаєте «Казку про трьох братів»?
Гаррі заперечив, а от Рон з Герміоною відповіли ствердно.
Ксенофілій статечно кивнув головою.
– Ну-ну, містере Поттер, але ж усе починається з «Казки про трьох братів»... є десь тут у мене один примірник...
Він невпевнено роззирнувся по кімнаті, оглядаючи численні стоси пергаменту й книжок, але Герміона сказала:
– Я маю, містере Лавґуд, ось вона.
І вийняла з вишитої бісером сумочки «Казки барда Бідла».
– Оригінал?
– гостро запитав у неї Ксенофілій, а коли вона
– Е-е... гаразд, - нервуючись, погодилася Герміона. Розгорнула книжку, і Гаррі побачив, що символ, який вони досліджували, був саме на цій сторінці вгорі. Герміона легенько прокашлялася й почала читати.
– «Було собі троє братів, і брели вони якось у сутінках по безлюдній звивистій дорозі...» -
– Мама нам завжди казала, що це було опівночі, - докинув Рон, потягуючись, і заклав руки за голову, щоб зручніше було слухати. Герміона роздратовано на нього зиркнула.
– Вибач, але мені здається, що опівночі звучить страшніше!
– пояснив Рон.
– Наче нам і так не вистачає в житті страхіть, - не стримався Гаррі. Ксенофілій, здається, не звертав на це великої уваги, а просто дивився на небо у вікні.
– Далі, Герміоно.
– «За якийсь час брати підійшли до річки. Вона була надто глибока, щоб перейти вбрід, і надто бурхлива, щоб перепливти. Однак брати навчені були мистецтву чарів, тому вони просто махнули чарівними паличками, і над підступною водою виник міст. Коли вони вже були на середині цього мосту, дорогу їм заступила постать у каптурі.
І ось з ними заговорила Смерть...»
– Вибач, - урвав її Гаррі, - але з ними заговорила Смерть?
– Це ж казка, Гаррі!
– О-о, так, вибач. Далі.
– «І ось з ними заговорила Смерть. Вона була сердита, що її обдурили, і що три нові жертви вислизають у неї з-під носа, бо раніше всі подорожні топилися у цій річці. Але Смерть була підступна. Вона вдавано привітала трьох братів з такими успішними чарами і сказала, що кожен з них заслуговує від неї на винагороду за те, що так хитромудро її уникнув.
І от старший брат, що був дуже войовничий, забажав отримати наймогутнішу в світі чарівну паличку: паличку, з якою він завжди перемагав би суперників, паличку, гідну чаклуна, котрий здолав саму Смерть! Смерть тоді підійшла до найстарішої на березі річки бузини, зробила з її гілки чарівну паличку і віддала її старшому братові.
Середульший брат, що був дуже пихатий, вирішив ще більше принизити Смерть і захотів здобути здатність воскрешати померлих. Смерть знайшла на березі річки камінь і подала його середульшому братові зі словами, що цим каменем він зможе воскрешати мертвих.
А тоді Смерть запитала третього, меншого брата, що він бажає. Менший брат був найскромніший і наймудріший з усіх братів і не повірив Смерті. Тому попросив дати йому щось таке, що дало б йому змогу звідти піти, і щоб Смерть не йшла за ним по п’ятах. І Смерть вельми неохоче вручила йому свій плащ-невидимку».
– Смерть мала плащ-невидимку?
– знову втрутився Гаррі.
– Щоб непомітно підкрадатися до людей, - пояснив Рон.
– Бо іноді їй набридає підбігати до них, ляскати в долоні й верещати... вибач, Герміоно.