Година бика
Шрифт:
Розрив між народом Ян-Ях і наукою був настільки великий, що спричинився до цілковитої некомпетентності більшості людей, які ставилися до вчених з містичним побоюванням. А ми платимо їм відсутністю найменшої турботи про долю народу.
Заступник директора дав знак головуючому, і той зупинив оратора:
— Вдруге за цей вечір виступи набирають недопустимої форми наклепу на науку та її чесних трудівників. Давайте краще послухаємо нашого гостя, його думку про науку, оцінку сьогоднішніх промов, хоч вони не пішли потрібним напрямком. Вір Норін підвівся, вибачився, що неточно зрозумів виступаючих, і сказав, що спробує викласти думку землян про науку в загальних рисах.
— Наука не знає і не може знати всієї неосяжності світу. І віра в те, що вона вже знайшла розв’язання всіх проблем, приведе до катастрофи. Так можуть думати тільки
Легкий гомін подиву пройшов кімнатою, але вчені вміли слухати, і Вір Норін провадив далі:
— Природа, в якій ми живемо й частиною якої ми є, формувалася сотні мільйонів років через історичну зміну врівноважених систем. У її теперішньому вигляді ця складність настільки велика й глибока, що ми не можемо гратися з природою, користуючись вельми обмеженими науковими даними. Виграш тут дуже нечастий, випадковий, а програшів — безліч. Дуже давно на Землі люди, спокушені бажанням брати щось без особливих зусиль, за ніщо, грали на цінності. Однією з поширених ігор була рулетка, легко крутилося колесо з переділками, оточене нерухомим лімбом. На колесо кидали кульку, і зупинка колеса чи кульки — про це не збереглося відомостей — біля певних цифр на лімбі приносила виграші. Інакше гроші забирав власник машини. У ті часи люди не мали ніякого уяв^ лення про закони цієї гральної машини і, хоч підозрювали всю випадковість збігу, продовжували грати, програючи все майно, якщо своєчасно не йшли з ігрового будинку.
Так і нам не можна грати з природою, яка мільярди років сама грає навпомацки, бо це — її метод, підмічений ще сім тисячоліть тому в древній Індії і названий Раша-Ліла — “божественна гра”. Наше завдання знайти вихід з ігрового будинку природи. Лише поєднання всіх сторін людського пізнання допомогло нам піднятися вище цієї гри, тобто вище богів Індії. Ми могли й не встигнути, бо в дедалі густішому інферно нашої планети Стріла Арімана могла б завдати непоправної шкоди. Я використав термін, можливо, незрозумілий вам, — густе інферно. Щоб не вдаватись до пояснень, визначимо його так: коли людина невміло проявляє удавану владу над природою, вона руйнує внутрішню гармонію, здобуту ціною квадрильйонів жертв на олтарі життя. “Коли ми зрозуміємо, що золошки і пшениця складають єдність, тоді ми візьмемо спадок природи в добрі, мудрі долоні”, — сказав один учений. Таке, в найзагальніших словах, ставлення до науки на Землі.
Що я можу сказати про вашу науку? Три тисячоліття тому мудрець Ерф Ром писав, що наука майбутнього повинна стати не вірою, а мораллю суспільства, інакше вона не замінить повністю релігії і лишиться порожнеча. Жага знань повинна замінити жагу поклоніння. Мені здається, що у вас ці співвідношення ніби вивернуті навиворіт і навіть кардинальне питання про вічну юність ви зуміли вирішити ранньою смертю. Якою я бачив науку в іститутах і на сьогоднішній дискусії? Мені здається, головною її вадою є зневага до людини, аж ніяк недопустима у нас на Землі. Гуманізм і нелюдськість у науці йдуть поряд. Тонка грань розділяє їх, і треба бути дуже чистою і чесною людиною, щоб не зірватися. Крім того, розвиваючись, гуманізм перетворюється на жорстокість, і навпаки-такою є діалектика всякого процесу. Спасіння життя будь-якими засобами перетворюється на жорстоке знущання, а ДНС тоді стає благодіянням, хоча в іншому аспекті, хто сперечатиметься про нелюдськість ДНС? Ви робите досліди над тваринами й ув’язненими, але чому не йдете ви через психіку, яка незрівнянно багатша й ширша від будь-якого хімічного препарату? Чому не охороняєте психічну атмосферу від злоби, брехні, на догоду будь-чому, від плутаних
Існування психічної атмосфери стало відоме ще в ЕРС, коли один з найбільших учених Землі, Вернадський, назвав її ноосферою. За тисячі років до Всрнадського до поняття ноосфера наблизились древні індійці. Вони дали навіть повне визначення — небесна хроніка Акаші. Вона включала, сказати б, історичний запис подій на планеті, відображала почуття і досягнення мистецтв. Вернадський вважав ноосферу наповненою тільки потрібними ідеями й фактами, тобто інформацією самої лише науки.
Одначе Вернадському належить ще одна велика ідея, ігнорування якої ледве не занапастило нашу спільну батьківщину— Землю і спричинило катастрофу у вас, на Ян-Ях.
Виходячи з дисиметрії об’єму (простору), що його займає живий організм, його правизни — лівизни, нерівності явищ під час обертання “за Сонцем” — проти нього, Вернадський визначив дисиметричну причину цих явищ (принцип Кюрі) і особливу геометрію простору життя. Іншим способом правизна — лівизна створена бути не може. Звідси виходить необоротність явищ життя, оскільки простір живого організму може мати тільки полярні вектори (вектор часу або вектор смерті). Інакше кажучи, живе будується виключно за принципами діалектичного розвитку.
Відоме “число Лошміда” (величина атомних комплексів і гранична швидкість хвилеподібного руху в газовій чи водній атмосфері дихання). Це число обумовлене розмірами планети і властивостями її мертвої речовини. Тому існує гранична кількість маси життя, живої матерії, яка може існувати на даній планеті. Кількість ця — величина постійна й мало коливається в геологічному часі. Порушення її веде до масового вимирання. Але повернімося до ноосфери. Про неї треба турбуватись більше, ніж про атмосферу, а у вас в неповазі і та й інша. Великі лікарні влаштовані без урахування психологічного впливу середовища; дивуюся, що там видужують.
— Ще й як видужують! — запевнив заступник директора.
— Розумію. Люди Ян-Ях не подібні до туго напнутих струн, як ми, земляни, і не так потерпають в інфернальних умовах. Вони не мають іншого виходу. Ми б негайно розплатилися тут за нашу швидкість реакції, напруженість почуттів і навантаження пам’яті…
Благодіяння, про які тут ішла мова, на мій погляд, убивчі й не виправдані ніякою державною потребою. Заспокійливі засоби, які мирять людей з незгодами життя, схожі на косу, що стинає під корінь усе: квіти й бур’ян, добре й погане. Очевидно, ваша біологічна наука спрямована на придушення внутрішньої свободи з метою поверхової стандартизації індивідів, тобто створення юрби. Всі перелічені вами дослідження орієнтовані саме так. Як же можна забрати прекрасне й сплести з нього гірлянди людських доль, допомагати людям знаходити й цінувати все світле в житті, якщо ви глушите емоції, знищуєте душу?
Після страшних потрясінь і дегуманізації ЕРС ми почали розуміти, що справді можна знищити душу, тобто психічне “я” людини, через непотрібне й самозвеличуване мудрування. Можна позбавити людей нормальних емоцій, любові й психічного виховання і замінити все це кондиціонуванням мислячої машини. З’явилося багато таких “нелюдей”, дуже небезпечних, тому що їм були довірені наукові дослідження, нагляд за справжніми людьми і за природою. Вигадавши міфічний образ князя зла — Сатани, людина стала нею сама, особливо для тварин. Уявіть на мить сотні мільйонів мисливців, які вибивали тварин лише заради задоволення, величезні різниці, дослідні віварії інститутів. Далі крок до самої людини, — і ростуть гекатомби трупів у концтаборах, з людей здирають шкіру і плетуть з жіночих кіс мотузки й килимки. Це було, людство Землі від цього не сховається і завжди пам’ятає епохи виправдання вченими зла. Але чим глибше пізнання, тим більшої шкоди можна завдати! Тоді ж вигадали методи створення біологічних потвор — на зразок мозку, який живе у розчинах окремо від тіла, або поєднання частин людини з машинами. Словом, той самий шлях до створення нелюдей, у яких з усіх почуттів залишилося б тільки прагнення до безмежної садистської влади над справжньою людиною, неминуче викликане їхньою величезною неповноцінністю. На щастя, ми вчасно виявили ці безумні наміри новоявлених сатанистів.