i c66bbbbf7dda0d4b

Unknown

зупинити процесію.

зійно і недешево, подумала Муся), десять стільців

Санітари стали.

у стилі бароко (протертим виявився лише один, з чого

Натовп (серед гультяїв, прикажчиків із сусідніх яток

Муся зробила висновок, що небіжчик не вельми часто

та інших роззяв товклися тут навіть бонни з дітьми і да-

приймав гостей), на вікнах висіли щільні подвійні што-

ми під мереживними парасольками) хитнувся вперед.

ри (певно, захист від вологості, вирішила Муся, небіж-

Іполит,

широко розвівши руки, відтіснив цікавих,

чик був теплолюбним), біля вікна — канапе, точніше, пропустив генерала, відкинув край простирадла, крадь-

досить кокетлива козетка з різьбленими позолочени-

кома кидаючи погляд на Мусю: чи не в захопленні во-

ми бильцями і високою спинкою, оббита ніжно-роже-

на від таких його рішучих дій.

вим шовком. Теж жодним чином не протерта.

Муся дійсно була в захопленні, адже через плече

Постріляла очима і по різних предметах та пред-

татуся жадібно оглядала смутне видиво, що відкрило-

метиках.

ся її очам.

Позолочені канделябри з викрутасами, картини

Небіжчику було років тридцять.

у важких рамах з морськими пейзажами, швидше за

На його посинілому обличчі (Муся відзначила, що

все копії.

синява розливалася від шиї) застигла блаженна

Усе начищене, усе блищить.

по сміш ка, пальці обох рук розчепірені, ніби нещас-

У кутку, ближче до штор, майже за ними — висо-

ний усе ще брав свій останній акорд.

кий сейф зі шпариною у формі лев’ячої пащеки.

26

27

Підробка, подумала Муся, у таких сейфах хіба що

— Труп…

вино витримувати.

— Невже?

Наставила вуха, дослухаючись до тихого бурмотін-

— Вибачте, ваше світлосте, — виструнчився чере-

ня генерала, який оглядав сейф.

ватий околоточний і почав доповідати по-формі: —

— Зламу не було… — бурмотів той. — Відімкнено

Нічого надто особливого, пане генерале. Певно, пан

ключем. Певно, на довірі спрацювали.

інженер мав рандеву. На столі увесь джентльмен-

І обернувся до околоточного:

ський набір: цукерки, шампанське, квіти. Два бока-

— А чи правда, що на клавішах головою лежав?

ли… А ось ще — запрошення.

Околоточний підтягнув черево:

— Запрошення? Що за запрошення?

— Чиста правда, ваша світлість! Ось — там. Ми ту-

— Пан інженер у відпустку збирався. Запрошення

ди нікого не пускаємо.

на судно «Цариця Дніпра».

Муся помітила,

що вхід до сусідньої кімнати пере-

Околоточний простягнув генералу цупку картонку.

городжений білою стрічкою.

Перед тим як прочитати, генерал обнюхав її, мов

От молодці, подумала вона, а то, бува, затопчуть

собака, підніс до очей:

геть усе, руками замацають та ще й попелом із влас-

— «Цариця Дніпра», перший круїзний рейс із Києва…

них папіросок притрусять — як тоді сліди шукати?!

Відплиття… Відплиття післязавтра… Не густо. Що ще?

А доктор Шерл писав, що…

— За попередніми даними, смерть настала між де-

Муся не встигла подумати про те, що писав про такі

в’ятою та дванадцятою годинами ночі. При огляді ті-

випадки невідомий белетрист, як біля неї схлипнула

ла нічого надзвичайного не виявлено. Усе чисто. По-

покоївка.

передні версії: серцевий напад, отруєння їжею або

Генерал нервово відгукнувся на звук:

напоями. Слідів пограбування немає. Крім… як ви

— Виведіть зайвих!

зараз повідомили — креслення. Але про те нам відо-

Іполит швидесенько відтіснив покоївку до коридору.

мо не було. Якщо судити з розташування тіла…

На мить завагався лише щодо Мусі — зайва вона тут

* * *

чи ні — і обпікся об її суворий погляд, вирішив — ні, не

зайва, ліпше не чіпати, і повернувся до місця дислокації.

Але продовження нудної доповіді Муся вже не чула,

— Крім убивці чи вбивць треба шукати те, що тут збе-

а, непомітно прослизнувши за білу стрічку, жадібно

рігалося, — сказав генерал Гурчик, з досадою в черго-

всотувала кожну деталь у затишному алькові, що став, вий раз обмацуючи стінки і навіть покришку сейфа.

за її беззаперечним судженням, місцем хоч і не кри-

— Що шукати треба, ваше світлосте?

вавого, але від того не менш цікавого злочину.

— Креслення на цигарковому папері, — тихо ска-

Блискавично відзначила деталі: стілець, на якому

зав генерал і кивнув на запечатану залу. — Що там

знайшли небіжчика, стоїть не по центру рояля. Гра

знайшли?

в чотири руки?

28

29

Озирнулася: другий стілець надто показово присуну-

І перед його очима постав чіткий обрис широкої чо-

тий до ломберного столика, ніби каже: я тут ні до чого.

ловічої долоні…»

Так само із бокалами. Один стоїть на покришці роя-