i c66bbbbf7dda0d4b
Шрифт:
го начальника київського розшукового відділення,
130
131
великого поборника дактилоскопії та службового со-
А почалося усе з такого собі «чоловічка», зовсім не-
баківництва.
показного,
Його інструкцію чинам розшукової поліції щодо
лику, але вірну посаду в німецькій амбасаді посла
експертно-криміналіс тичної служби вивчив напам’ять
Вільгельма фон Айзена.
і з усім нахабством молодості поїхав на прийом —
Потрапив тому клерку на очі дивний документик,
знайомитись.
що свідчив про неправомірну діяльність патрона.
Познайомився, на подив, просто: зайшов за адре-
Приніс його Олексію Крапці, що вже мав добру репу-
сою, де кумир мешкав, та з порогу про антропометрію
тацію і навіть опублікував пару статей про світовий шпіо-
все, що знав, так і видав.
наж і необхідність приділити більшу увагу спецслужбам.
— А як щодо чаю поганяти? — запитав вельми-
Статейки, власне, пройшли поза увагою високого
шановний Георгій Михайлович, оглядаючи потерті
начальства.
мешти провінційного візитера. — З медом та ци-
Проте «чоловічок» їх опанував и прийшов саме до
тринкою?
молодого сищика.
…І так вони чаїв у той вечір наганялися за друж-
І почав Олексій Богданович рити, так би мовити,
ньою бесідою, що наступного місяця став двадця-
у приватному порядку.
тип’ятирічний п. О. Б. Крапка помічником обер-по-
І таки дещо нарив.
ліцмейстера київського департаменту.
Зібрав теку і пішов з нею до начальства — допо-
Благословив його Сироп’ятко і вмер наступного
відь робити.
дня — чи то від віку, адже мав поважні роки, чи то
Похвалили.
не витримав такої вдачі жовторотого помічника, ко-
Дали день на те, аби весілля відгуляв.
лишнього канцеляриста.
І пообіцяли включити в таємну роботу, набагато ви-
Через рік вірної поліцейської служби пан Крапка
щу за діяльність звичайного сищика.
отримав подяку «за видатну поліцейську діяльність»
Про весілля що ж сказати?
від київського повітового справника і 85 рублів пре-
Весілля — свято.
мії, котра пішла на… оплату весілля і дві мебльова-
Справа почекає.
ні кімнати в будинку пана Якименка, що вікнами на
Дніпро і кручі дивилися.
Певно, про весілля тобі, рибонько, було б цікавіше
Але і це ще не все!
послухати.
Адже йшов Олексій Крапка сходинками кар’єри
нестримними семиверстовими
…Ольга Сироп’ятко, донька колишнього Крапчиного
кар’єру дбав не дуже, проте, крім розслідувань по-
начальника, давно на Олексія оком накинула.
бутових злочинів, зацікавився темою антидержав-
Ще у Фастові, коли приходив юний красень до бать-
ного тероризму.
ка, Миколи Панасовича, чаю посьорбати та про справи
132
133
погомоніти. Та й він, досвіду любовного не маючи, Ех, можна було б іще поніжитися біля молодої дру-
милувався ніжною дівчиною. І, як сирота, що давно хат-
жини. Власне, він саме так і вчинив би, але кликав
нього затишку не мав, мріяв про надійний свій тил, де б
Олексія борг честі.
вистеляла стіл білим обрусом вірна дружина, зустрі-
Тихо-тихо вислизнув за двері, радіючи, що увечері
чала б на порозі після служби. Покохалися, одне слово.
чекатиме на нього тут медова казка. Досить, набув-
І все як у романах: батько проти!
ся сиротою, тепер усе інакше піде.
Чи задля канцеляриста він доньку виховував?
А хвилин зо п’ять чи, може, десять — якби ж то зна-
Але як пішов Олексій угору по службі та ще й до сто-
ти! — у шпарину, що між підлогою та дверима була, лиці перебрався, то на смертному одрі дав таки бла-
коричнева змійка полізла…
гословення.
Доповзла до краю білої сукні, посунула під ліжко.
Весілля тихе було.
І вже не змійка — а ціле коричневе озеро підлогу
Обвінчалися в Михайлівському.
вкрило.
Невеликою компанією прогулялися по Дніпру та
У ньому і сукня, і звішене з ліжка подружнього про-
й проводили молодят до щойно знятих мебльованих
стирадло, і краї портьєр вимокли.
апартаментів.
А по тому озеру за мить запалали заграви.
А те, що біля дверей з ночі якийсь чолов’яга кру-
Спочатку теж — змійками золотими, а потім уже
тився — хіба таке помітиш у доленосний день?..
цілим морем смертельного швидкого вогню.
На ранок прокинувся Олексій уже не хлопчиком —
мужем.
У цей час Олексій у кабінеті начальства стояв і сумно
Помилувався, як юна дружина в подушку носиком
слухав, як вичитує його обер-поліцмейстер. Мов-
вткнулась, накрив оголене плечико ковдрою, поцілу-
ляв, не лізьте, пане Крапко, не у свої справи, не чі-