i c66bbbbf7dda0d4b
Шрифт:
цей сумнівний арешт, а нині готова кинутися їй на
законним шлюбом два роки тому в Парижі. Через
груди.
цю урочисту подію вбитий… Ой, вибачте, тобто —
Можливо, я чогось не розумію, подумав Олексій
пан посол подарував нареченій цей діамантовий
і вирішив не втручатися в сентиментальну сцену, а тер-
перстень. А на ранок — виїхав у невідомому напрям-
пляче чекав, доки на лаві «підсудних» опиниться на-
ку. Вірно?
ступна учасниця подій — служниця
Анастасія печально кивнула.
— Тепер зрозуміло. Продовжуйте, — сказав Олек-
* * *
сій, повністю покладаючись на Мусю.
— …Шукала його… Але, самі розумієте… У моєму
…Люди швидко забувають про погане.
становищі… Я не хотіла скандалу… Дізналася, що
Тим паче що нещасний потопельник-ювелір нічим
згодом опинився в Києві… Уникав… Тепер дізнала-
не встиг відзначитись серед світського товариства.
124
125
Капітан, стоячи на своєму місці — на узвишші ка-
Гра продовжилась.
пітанського мостика, — із задоволенням спостерігав, Власне, як і допит у кают-кампанії…
як після обіду на палубі знову встановлюється мир
* * *
і злагода. Цього разу гості, утворивши коло, розважа-
лися грою в «крокодила».
— Святий істинний хрест! — казала в той час Ольга, До середини виштовхали купця Кривошапка, він
с острахом позираючи вбік перегородки, де Лизаве-
надимав щоки, зображуючи загадане слово, яке тре-
та Павлівна відпоювала водою зомлілу княжну. —
ба було розгадати.
Я ні в чому не винна, присягаюся, панове-добродії!
— Паровоз! — вигукнула дружина князя.
Він сам прийшов!
Купець захитав головою, мовляв — не вгадали.
— Хто? — не зрозумів Крапка.
Прекрасна Ванда і юна донька промисловця одно-
— Вільгельм фон Айзен! — пояснила Муся, ледь
голосно закричали:
стримуючись, аби не додати: «Тупа ви головешка!»
— Жаба!
Але стрималась.
Знову — ні.
— День — з пані, два — зі мною… — продовжува-
Хор голосів хвацьки підхопив гру:
ла, схлипуючи, Ольга. — Я йому: мовляв, що ж ви це,
— Бегемот!
ваше світлосте, робите? Що я пані скажу? А він — мов-
— Слон!
ляв, та ти гарніша за будь-яку пані! Розпусник! Гроші
— Снігова баба!
обіцяв… Великі гроші. Мовляв, сама заживеш як пані.
Сміх, оплески, веселий святковий ґвалт.
«Це ж треба! Загадкова жіноча душа…» — знову
Купець хитав головою і ще кумедніше
промайнуло в голові Олексія.
ся, присідаючи і роздуваючи черево.
Скосив очі на Мусю. Та слухала незворушно.
— Це теж знімати? — нудним голосом запитав опе-
— Ну і не встояла я… — зашморгала носом служни-
ратор у режисера, пихкаючи своєю цигаркою в чисте
ця, — спокусилася… Нечистий поплутав, прости Госпо-
блакитне небо.
ди! А вчора як побачила, що пані моя від нього вся
Той, захоплений грою, кивнув, додаючи до загаль-
в сльозах повернулась, дай, думаю, і я піду, в його очі
ного лементу і свій голос:
безсоромні погляну. Та свої гроші стребую. Сказала
— Броненосець «Потьомкін»!!! — і в захваті від спів-
пані, що я з Тобі палубою погуляю, а сама — до нього.
звуччя слів шепнув оператору: — До речі, непогана
— Тобі — це хто? — втрутився Крапка.
назва для фільми…
— Песик! — вигукнула Муся, в черговий раз диву-
— Самовар!!! — нарешті вигукнув, втративши тер-
ючись його недолугості.
пець і акторські можливості, купець.
Песик одразу застрибав біля її ніг, ніби зрозумів, Усі заплескали в долоні, зарухались, виштовхуючи
що згадали і його.
в коло нового «крокодила».
Ольга заридала.
126
127
Та так, що за перегородкою, де її пані займалася
Муся ж мужньо пішла на грозову хмару, котра роз-
тією ж справою, запала тиша.
повсюджувала грім і блискавки, всадовила на стілець.
Муся дала Ользі склянку, змусила випити і поква-
І доки Олексій Крапка змагався з нападом зубно-
пила продовжувати.
го болю і спокусою сполоснути гортань живильною
— Вина наливав… До гріха схиляв, окаянний.
рідиною, що пропікала його праву нагрудну кишеню, Потім тицьнув сто червінців — і за двері випхав!
Лизавета Павлівна була на середині своєї історії.
Мовляв, змовчиш — стільки ж щомісяця отримува-
— …Доньку мою, царство їй небесне, збезчестив,
тимеш.
біс клятий! Обіцяв одружитися. Ми вже й посаг зібра-
Ольга обтерла обличчя хусткою і закінчила свою
ли — дві мануфактури в Пирятині та без малого мільйон
промову так:
на додачу. Чого не зробиш для щастя єдиної дитини…
— А мені що?.. Узяла. Оскільки хочу я свою швей-
Лизавета Павлівна завила і голосно просурмила