i c66bbbbf7dda0d4b
Шрифт:
Муся, палаючи щоками, почула його шепіт:
* * *
— «На яшмових сходах біліє холодна роса. Промо-
Капітан і матроси саме вносили до зали приладдя для
кли панчохи. Пливуть мовчазні небеса…»
малювання: мольберти, папір, чорнила, пензлі.
Цей околоточний дійсно якийсь дивний, не встигла по-
Муся і Олексій здивовано спостерігали.
думати Муся, як Ванда, ледь торкаючись пензликом ар-
— Хвилиночку уваги, пані та панове! — між тим го-
куша, легко посадила своїх
ворив капітан. — За бажанням дам мадам Такіхасі
рядок і обернулася до Олексія, прошепотівши у відповідь: люб’язно погодилася надати всім бажаючим урок
— «Дивлюсь крізь фіранку на місяць осінній печаль-
каліграфії!
ний, — на тихій воді він тремтить і повільно згаса…»
156
157
І вималювала останній значок.
Тримаючись за поручні, гості ніби розгойдували
Дами, що стояли довкола мов статуї, заплескали
пароплав.
в долоні.
— Чому радіють? — бурмотів оператор, перехилив-
Муся сердито засопіла.
шись через перила і тримаючи себе за горло, до яко-
А між іншим подумала, що… Що ця сцена була…
го підступала нудота. — Дідько б їх усіх забрав!
була непристойна.
Проте режисер натхненно дивився на чорну воду,
Точніше — прекрасна і непристойна, ніби справж-
в якій хиталися зірки, і збуджено розмахував руками.
ній поцілунок.
— От би зняти таку фільму! Про грандіозну ката-
Хотіла зробити зауваження «непутящому чоловіко-
строфу! Ну тільки уяви собі: ніч… лайнер… У залі —
ві». А що? Має право!
танці-шманці. І раптом — айсберг! Велетенський та-
Але нічого не встигла промовити, як пароплав до-
кий! Усім кришка! Лайнер — в рапіді! — уходить під
бряче гойднуло.
воду! Лишаються двоє… Закоханих! Він — бідний
З ломберного столика посипалися карти, дами хит-
художник, вона…
нулися, немов квіти у вазоні, що падав зі столу.
— …вся зелена… — прохрипів нещасний опе-
— Усе в порядку, панове! — вигукнув капітан. —
ратор, звільняючись прямо в море від нещодавньої
Входимо у море! Тимчасові незручності…
вечері.
— Море! Море! — ожила зала.
До речі, за його зразком цю нечемну й неаристо-
— Море, панове!
кратичну дію повторили інші присутні. Навіть поете-
— А ми не потонемо?
са Зінаїда затулила червоні вуста краєм шифоново-
— Гайда на палубу!
го коміра.
Частина публіки посунула до своїх кают, тримаю-
—
чись за стіни і одне за одного.
Прошу всіх відійти від лівого борту і повернутися
Половина сміливців повалили у прочинені від кач-
до зали!
ки двері салону.
Качка стишилася.
Муся й Олексій опинилися серед останніх.
Небо і вода знову замерехтіли вогниками й зірками.
Причому Муся з гнівом побачила, як її «наречений»
Посміюючись і наступаючи на шлейфи дам, гості
другою рукою підтримує під ліктик прекрасну Ванду.
поквапились зайти до затишного салону.
І — вирвала свою руку з його!
* * *
Публіка висипала з дверей салону на лівий бік па-
луби, мов горіхи.
— Я банкую, панове!
На дамах тріпотіли шалики.
— Я — пас!
Сміх, оплески і вигуки заполонили тишу водного
Картярі, незважаючи на качку, так і не вийшли з-за
простору.
свого столу.
158
159
Море морем, а гроші й азарт іще ніхто не відміняв!
— Який жах! — знову вигукнула Муся і звернулася
Муся потягла Олексія до ломберного столика.
до Олексія: — Любий, не грай більше. Тобі сьогодні
Той із задоволенням присів на вільний стілець.
не поталанить!
Муся поклала руку на його плече: не вистачало,
Олексій, зображаючи незадоволення, скинув її ру-
щоби її напарник програв тут свій останній костюм зі
ки зі свого плеча:
шкарпетками на додачу!
— Йди-но до дам, люба! І не говори під руку!
— Фальшренонс! — повідомив князь і, продовжу-
Чоловіки з розумінням захитали головами.
ючи розмову, повів так: — Так ось… Про що я гово-
Муся ображено відійшла.
рив? Ага. Так ось цей Юджин Ілай, американець, ще
А шкода!
два роки тому здійснив злет із палуби крейсера «Бір-
Адже вона могла б побачити, як її напарник повіль-
мінгем»…
но виклав на зелене сукно чотири тузи…
— Бути того не може! — вигукнула Муся, чим при-
* * *
вернула до себе увагу поважного чоловічого товари-
ства. — Прямо посеред моря? Він же міг впасти і по-
Муся вийшла на палубу.
тонути!
Як написали б у романах, там «ніч вступала у свої
— Розкриваюсь! — сказав купець.
права».
— Прошу, прошу… — промугикав князь. — Три-
Качка стишилась. Палуба була порожньою.