i c66bbbbf7dda0d4b
Шрифт:
— Я вважаю, що це те, що відрізняє вас від інших…
ши дверима.
— Правда?
Увесь запал Мусі вмить зник.
Олексій кивнув.
Боса, в пеньюарі, з капелюшком стриженого волос-
І відставив свій бокал.
ся, розпашіла, вона стояла перед чарівною суперни-
цею, відчуваючи себе не просто смішною — кумедною.
* * *
І жалюгідною до того ж.
Ну, повернемось до власноруч обскубаної Мусі!
Ситуацію врятувала не менш схвильована Ванда.
Вона,
І зробила те, чого Муся аж ніяк не чекала від такої на
жини і подумала, що має повнісіньке право втрутитися
перший погляд сильної жінки.
174
175
Ванда закрила обличчя руками і немов підкошена
— Саме так. Кішка! Дика і до того ж… — він огля-
впала на ліжко.
нув її і додав з незворушною посмішкою: — До того ж
— Вибачте, заради бога… — здушено пробурмоті-
обскубана…
ла вона. — Самотність — страшна річ. Мені сором-
Муся накинулася на нього, розмахуючи кулач-
но… Соромно…
ками:
Вона гірко заридала, зминаючи під собою шовко-
— Якщо я кішка, то ви… ви…
ве простирадло і насуваючи його на голову.
— І нерозумна до того ж… — додав Олексій, стри-
Мусі стало прикро. Як кажуть, сам не гам і іншому
муючи її відчайдушний натиск.
не дам!
— Та ви ж її цілували! — продовжувала пручатися
Олексій Крапка — вільна людина, і Муся тут ні
Муся, намагаючись висмикнути свої кулачки з його
до чого!
долонь.
Постоявши кілька секунд над Вандою, що не при-
— Знову ревнуєте? — гмикнув Олексій. — А, між
пиняла схлипувати і вибачатись, Муся повернулася
іншим, це був звичайний слідчий експеримент! А ви
і тихо пішла з каюти.
завадили…
Ще раз остаточно вирішивши, що вона ніколи, ні-
— Що? Завадила?! Який іще експеримент? — при-
коли не вийде заміж!
пинила смикатися в його руках Муся.
— Ну нам же потрібно… ту… родимку… знайти… —
трохи присоромлено вимовив Олексій.
* * *
Муся задихнулася від огиди і гніву — навіть не зна-
Як би там було, але, переодягнувшись і ледь пригла-
ла, яке почуття опанувало нею більше.
дивши волосся, Муся вискочила на верхню палубу
— А-а-а-а… — проспівала тоненьким голосом. —
в пошуках напарника.
Бідненький… То ви таким чином родимку шукали.
Так і є!
Співчуваю… А хто у вас на
Він стояв там, сповнений праведного гніву.
дам Шток?
— Тепер я розумію, чому вас татусь у село за-
Олексій відпустив її руки, поправив комір сорочки, слав! — одразу сказав він. — Ви ж тицяєте носа не
застебнув ґудзик: битва закінчилася.
в свою справу!
— А я, до речі, ще вашого плечика не бачив, — ска-
— Справу? — аж підскочила Муся. — Чудова від-
зав з іронією. — Хоча ж я ваш чоловік…
мовка! Я ж сказала: мартопляс ви і бабій! Негідник!
Ох і даремно ґудзик застібав!
Від вас немає ніякої користі!
Адже наступної миті Муся випросталась, мов тя-
Олексій зморщився.
тива:
— Та вгамуйтесь ви, кішко!
— Який іще чоловік? Ненавиджу! Жалюгідна ни-
— Хто кішка? Я кішка?
шпорка! Бабій!
176
177
Викинула праву ручку наперед і…
Певно, крутяться якісь колеса, чіпляючись одне за
…і обидва почули за собою веселе покашлю-
одне, мов у механізмі годинника.
вання:
Цікавість узяла гору.
— Де любляться — там і чубляться.
Муся відчинила металевий люк і почала спускати-
Князь із купцем немов змовились підглядати!
ся ще нижче.
Олексій скористався давнім прийомом, котрий
Пішла вузьким темним коридором. Тут не було ані
гарненько спрацював не далі як учора: притис Мусю
червоних килимів, ані гасових ліхтариків.
до себе, зображаючи шалену пристрасть.
Пошарпані металеві двері були зачинені на вели-
Але цього разу не поцілував, адже Муся загрозли-
кі такі ж пошарпані гаки. Що за ними? Каюти матро-
во клацнула зубками прямо перед його носом.
сів? Машинне відділення?
Вирвалась і побігла геть.
По ще одних вузьких сходах спустилася нижче.
Повіяло холодом, світло згустилося до чорноти.
Одна з дверей завтовшки не менше як двадцять
* * *
сантиметрів виявилася прочиненою.
Муся спускалася нижче і нижче сходами палуб, до-
З неї повіяло крижаним холодом.
ки не опинилася на самому нижньому поверху пе-
Муся зазирнула досередини.
ред металевими дверима з написом «Службовий
Була б менш рішучою, то відсахнулася б! Адже по-
вхід».
бачила те, що не бачила ніколи.