i c66bbbbf7dda0d4b
Шрифт:
Вона спересердя відстрибнула аж до стіни, під-
де врятована.
сковзнулася і впала на гору колотої криги.
Крізь ліс коров’ячих туш вона побачила, що хтось
Безпорадно замахала руками під зловтішний регіт
увійшов до камери.
Шнура, який уже намотував на обидві руки удавку.
Почула тихі кроки і рипіння металевих гаків — хтось
Намагаючись виборсатись, Муся перевернулася
наближався до неї, відсуваючи туші рукою.
на бік і…
Нарешті Муся побачила
…і опинилася — обличчям до обличчя! — із покій-
Хотіла вже радісно зіскочити зі свого місця, але
ним послом фон Айзеном!
за мить просто-таки приморозилась до нього ще
З-під криги синіла його рука з відігнутим чорним
більше.
пальцем.
190
191
Заборсалась мов навіжена, ледь стримуючи крик,
Десь на верхній палубі, в салоні, гупали сотні ніг
скотилася нижче і…
і ніжок, витанцьовуючи черговий тур краков’яку.
…і наштовхнулася на задубіле тіло ювеліра Штока.
А Муся, мов плавець, що втратив відчуття дна, все
Одне його око було привідкрите і дивилося на Мусю
глибше занурювалась у лабіринти чорних і порожніх
співчутливо.
коридорів у пошуках сходів, якими спустилася сюди
Жах змусив її випростатись.
кілька годин тому.
Ні, вона не хоче залишатися в цій компанії!
За нею, кульгаючи і важко дихаючи, біг Шнур.
Зібравши всі сили, Муся кинулась на Шнура, міль-
Нарешті Муся побачила залізні перетинки з пери-
йон разів подякувавши невідомому доктору Шерлу за
лами, почала дряпатися наверх, шаленіючи від дум-
той рядок, де його герой, «склавшись удвічі, протара-
ки, що двері можуть бути зачиненими.
нив черево нападника власною головою».
Відчула, як Шнур ухопився за поділ сукні і рве її, Це була чудова порада!
стягуючи Мусю донизу.
Муся вчинила так само.
З усієї сили Муся вдарила ногою в щось живе —
Та ще й ногою додала — прямо в коліно, за рецеп-
обличчя чи плече, вирвалася і штовхнула двері.
том того ж Шерла!
Вони відчинилися.
Від несподіванки Петька і сам склався удвічі, ох-
За ними були ще одні сходи.
нув, ухопився за коліно.
І ще одні.
А Муся кинулася до дверей, відмахуючись від ньо-
Муся дряпалася по них, ламаючи підбори, аж доки
го все тими ж рятівними тушами.
не вистрибнула в пасажирський коридор зі знайо-
Туші хиталися, немов у смертельному лісі здійня-
мою червоною доріжкою
лася буря.
всій довжині.
Ламаючи нігті, Муся відтягла важкі двері і стрім-
Шалено закалатала в перші-ліпші двері.
голов вискочила за них.
В одні. У другі. У треті.
Але зачинити не встигла — Шнур був за три кроки
І — жодного відгуку!
від неї.
Музика з салону лунала голосніше.
І Муся помчала лабіринтами коридорів до сходів,
— Очі чорніє-є-є-є!!! — волав циганський хор.
що вели нагору.
Дихання Шнура наближалося.
Один стрибок, один кидок руки — і Муся опинить-
* * *
ся в його пащі.
…Що думає миша, втікаючи від кота?
Сили покидали її, вона ледве ворушила ногами,
І чи думає взагалі, коли мчить, наштовхуючись на
безтямно штовхаючи зачинені двері кают.
стіни, де немає жодної рятівної шпарини, відчуваючи
Шнур теж стишив кроки, ішов за нею спокійно,
лише одне: кроки смерті за спиною…
впевнено, заганяючи в самий куток коридору.
192
193
І — посміхався…
А коли наважилась розплющити, побачила, що
«Усе будемо робити неспішно, птахо…»
перед нею стоїть Ванда.
Усе ж таки є Бог на світі!
— Там нікого немає, — сказала вона і присіла по-
Одна з дверей несподівано відчинилася.
руч із майже непритомною від жаху Мусею. — Ви,
— Рятуйте! — прошепотіла Муся в темряву.
певно, чоловіка злякалися…
Чиясь рука втягнула знесилену дівчину досе-
— Він мені не чоловік! — вигукнула Муся. — Але
редини.
то був не він, а інший!!!
Двері грюкнули, ключ провернувся у шпарині…
— Усі ми грішні… — співчутливо зітхнула мадам
За ними пролунав удар кулака.
Такіхасі, певно, натякаючи на недавню ганебну сце-
Муся здригнулася і повільно сповзла по стіні на
ну в цій же каюті. — Заспокойтесь. Ви в безпеці.
підлогу.
Ми не дамо вас ображати! Я зараз викличу капі-
тана і…
* * *
— Ні! Не залишайте мене! — немов скажена за-
…І побачила перед собою знайомі вишиті бісером
кричала Муся. — Він і вас уб’є! Тепер ми обидві у не-
капці.
безпеці. Він заховався за рогом, я в цьому певна!
Ванда Такіхасі підхопила Мусю, обняла за плечі
Вибачте мене, накликала на вас біду!
і допомогла лягти на канапу.