Капелан Армії УНР
Шрифт:
1917 році був призначений на кафедру єпископа Мінського і
Турівського, він викликав архімандрита Олександра в Мінськ
і призначив єпархіальним місіонером.
В кінці 1919-го супроводжував архієпископа (майбутнього
митрополита) Юрія/Георгія (Ярошевского), який покинув
Харків перед його захопленням Червоною армією. Потім з Новоросійська
відплив 16 січня 1920 року в Константинополь.
В серпні 1921-го переїхав у Польшу.
православної митрополії у Польші, що відбувся 24 січня 1922
року у Варшаві.
Хіротонізований 4 червня 1922-го митрополитом Юрієм
(Ярошевським) і архієпископом Діонисієм (Валединським) на
єпископа Люблинського.
Член Священного синоду православної митрополії в
Польщі. Єпископ Пінський і Поліський (1922). Архієпископ
Поліський і Пінський (1927). Був прихильником автокефалії
Польської Православної Церкви.
Після того, як у вересні 1939 року радянські війська зайняли
Західну Україну і Білорусію, Російська Православна Церква
розгорнула інтенсивні заходи для підпорядкування єпархій
на новоприєднаних землях. На Волинь прибув патріарший
екзарх, архієпископ Миколай Ярушевич, місцевих ієрархів
Іван КОРСАК158
було змушено приїхати до Москви і скласти там заяву вірності
Московській патріархії. Не зробили цього лише архієпископ
Поліський Олександр та єпископ Луцький Полікарп
(Сікорський).
Під час Другої світової війни був одним з творців Української
Автокефальної Церкви під предстоятельством митрополита
Полікарпа (Сікорского) (1942). Голова церковного синоду
8-10 лютого 1942 року в місті Пінську. Возведений цим
синодом в сан митрополита.
Протягом дяльності цього синоду архієпископами Полікарпом
Сікорським і Олександром Іноземцевим були висвяченні
в єпископи: архімандрит Никанор (Абрамович) (9
лютого) і архімандрит Ігор (Губа) (10 лютого).
В 1944-му з Пінська евакуювався в Мюнхен. Перейшов
в юрисдикцію Російської Православної Церкви Закордоном
(РПЦЗ). Загинув в кінці лютого 1948 року за трагічних обставин,
в м. Мюнхені.
Архієпископ Фадей (Успенський)
Уродженець Нижньогородської губернії. В 1908 році висвячений
на єпископа Володимир-Волинського.
В період УНР демонстративно відмовився листуватися з
представниками української влади українською мовою. Певний
час перебував у Житомирі.
Був архієпископом Саратовським, Тверським владикою,
Арештований в 1937 році, його звинувачували в керівництві
церковно-монархічною організацією, засуджений до
найвищої міри покарання. За одними свідченнями, розстріляний,
за іншими – того, хто відмовлявся листуватися з владою
українською мовою, а тільки російською, самі ж росіяни
втопили у ямі із нечистотами.
Юрій Ярошевський
(1872 – 8 лютого 1923)
Церковний діяч, митрополит Православної Церкви в
Польщі.
Родом із Поділля, зі священицької родини.
159
1896 року закінчив Київську духовну академію, з 1906го
– єпископ-помічник в Тулі, згодом лубенський єпископ, з
1910-го – ректор Петербурзької духовної академії.
В 1917 році був призначений на кафедру єпископа Мінського
і Турівського.
В 1919-му – харківський архієпископ.
1921 року переїхав до Польщі, був іменований від константинопольського
патріарха екзархом Православної Церкви
в Польщі і піднесений до сану митрополита.
Автокефалія тієї Церкви, що її бажав уряд Польщі, відповідала
бажанням українських церковних діячів, які прагнули
порвати зв’язок Української церкви з Москвою.
Митрополит Юрій сприяв цьому задумові, всупереч опорові
росіян.
У розпалі церковної боротьби Юрія Ярошевського застрелив
російський ректор Волинської духовної семінарії, архімандрит
Смарагд (в миру – Павло Латишенков).
Найважливіші праці Ярошевського: «Соборне послання
апостола Якова», «Соборне послання апостола Петра» та інші.
Василь Біднов
Народився 2(14) січня 1874 року в родині заможних селян
у селі Широке Херсонської губернії (нині селище міського
типу Дніпропетровської області, районний центр).
Початкову освіту здобув в однорічній земській школі в
Широкому. У 1885–1889 роках навчався в Херсонському духовному
училищі.
У серпні 1898-го Біднов вступив до Київської духовної
академії.
Після закінчення її Біднова 2 серпня 1902 року призначили
в Астраханську духовну семінарію викладачем історії та