Короп по-чорнобильськи
Шрифт:
Учень у хедері запитує у меламеда:
– Вчителю, а що таке гіпопотам?
– Це така божевільна риба.
– А чого ж вона живе на суші?
– Тому й божевільна, що там живе.
Недаремно кажуть: яка хата, такий тин, який батько, такий син. Додамо від себе: які діти, такий і вчитель. Чи як комусь подобається, навпаки. Євреям щастило на меламедів, а меламедам щастило на учнів.
До
– А у нас Піня такий дурний, такий дурний, що дурніших не буває! Он він у кутку сидить.
Меламед здивовано перепитує:
– А з чого це ви взяли, що він дурний? Дитина як дитина.
– Ой, та ви ж нічого не знаєте! Якщо йому запропонувати п’ятак і гривеник - на вибір - то він обов’язково бере п’ятака.
– А чому саме п’ятака?
– Бо п’ятак більший гривеника. Ми ж казали - дурний! Хочете подивитися?
Меламед погоджується, дітки простягають Піні п’ятак і гривеник, хлопчик, не вагаючись, забирає п’ятака. Сміх, вереск, радість.
Після уроків меламед залишає Піню і запитує:
– Піню, ти що - не розумієш, що хоча п’ятак за розміром удвічі більший гривеника, але купити на нього можна вдвічі менше?
– Розумію, вчителю. Я ж не дурний.
– А чого ж ти береш п’ятак?
– Бо як я візьму гривеник, то ці дурні більше не будуть гратися зі мною в “Піню-йолопа” і я на них більше ні копійки не зароблю.
Меламед намагається пояснити дітлахам, що перед сном треба обов’язково подумки звернутися до Бога. А ще краще - помолитися вголос. Але починає розмову здалеку:
– Мойша, що ти робиш перед сном?
– Зуби чищу. І ноги мию.
– Гарна дитинка, гарна. Але це не зовсім те. Абрамчик, а ти що робиш перед сном?
– Пригадую, чи не забув я чогось із уроків вивчити.
– Старанна дитинка, старанна. Але й це не зовсім те.
Опитавши половину класу, мела мед переконується, що треба зайти з іншого боку:
– Скажіть мені, діти, а що ваші батьки роблять перед сном?
Маленький Бодя першим піднімає руку:
– Вчителю, ви про це добре знаєте і я про це добре знаю. Але хіба це слушне запитання для третього класу хедеру?
Існує обґрунтована підозра, що саме отой ерудит Бодя став прообразом героя найпопулярнішої серії радянських анекдотів - Вовочки. Ось вам для прикладу:
На уроці математики у хедері меламед запитує у маленького Боді:
– Бодю, а нагадай мені, як звучить формулювання теореми Піфагора.
– Вчителю, ви що, забули такі елементарні речі? Ви мене дивуєте.
Ще один типовий діалог на уроці тієї ж математики:
– Льово, припустимо, я позичив у твого батька сто рублів. А через три місяці повернув сімдесят. Скільки я йому ще буду винен?
– Сто рублів, учителю!
– Льово, ти що,
– Я то знаю, а от ви, вчителю, не знаєте мого тата.
– Шльомо, як ти поясниш приказку “Не все золото, що блищить”?
– А це, вчителю, дірка в штанях.
Містечковий багатій привів до хедера свого синочка. За тиждень з’явився і поцікавився у меламеда, як успіхи спадкоємця.
– Все гаразд. Я загадав йому вивчити напам’ять поминальну молитву.
– Та ви що - здуріли? Я ж не збираюся помирати.
– Ой, шановний! Щоб ви так довго жили, як ваш Ізя вчитиме ту молитву.
У дореволюційному Бердичеві було десять синагог і при кожній, як водиться, хедер. Плюс шістдесят сім молитовних будинків, з яких принаймні половина теж перебивалася навчанням діточок. І от місцевий єврей віддає синочка до хедеру, а вже за кілька днів малого виганяють. Дістав!
Батько веде сина до іншої школи. Картина повторюється. Невдовзі дитина вилітає з останнього, десятого хедеру при синагозі, а ті, що при молитовних будинках, навіть брати його не хочуть.
Тато в розпачі. Моню треба вчити, але де? З відчаю наважується віддати дитинку до католицької школи при місцевому костьолі. Проходить день, два, три… десять-двадцять, зі школи ніяких скарг, Моня півдня сидить за підручниками і приносить додому самі лише відмінні оцінки.
Зрештою батько не витримує і цікавиться:
– Моню, а що там з тобою роблять оті католики, що ти так добре вчишся?
– Нічого особливого, тату. Просто першого ж дня один дядько, котрий там за головного, завів мене до кімнатки, а там на стіні висить дерев’яний хрест, на якому якийсь дядько розіп’ятий. Отой начальник мені каже: “Це Ісус Христос. Він теж був євреєм!”.
І я зрозумів, що тут не повидригуєшся.
Після революції в Радянській Україні закрили практично всі хедери при синагогах, як і недільні школи у православних церквах. Натомість радянська влада повідкривала єврейські школи. Разом із учнями туди втрапили і меламеди старої дати. Зрозуміло, що виконувати незвичні для них установки нової влади, наприклад, з естетичного виховання, було не так просто.
Вчитель єврейської школи показує учням репродукцію з картини “Народження Венери” і, червоніючи, запитує:
– Льово, що тобі у цій картині видається найкрасивішим?
– Дупа, вчителю!
– Хуліган! Завтра прийдеш із батьком! Йося! А тобі що тут найбільше подобається?
– Цицьки, вчителю.
– Хам, лобуряка! Завтра батька приведеш!
– Та він у справах поїхав.
– Прийдеш із мамою. Моню, годі шкіритися. Скажи, краще, що тоді найбільше подобається у цій картині.