Короп по-чорнобильськи
Шрифт:
От як описує славетний єврейський класик Шолом-Алейхем свій візит до київського «казенного» рабина. Було це в ті роки, коли онук вихрестів Бланків Володя Ульянов уже народився, а государя Олександра Другого Визволителя народовольці ще не вколошкали.
Висидівши кілька годин у холодній, брудній канцелярії, юний Шолом нарешті втрапив до жаданого кабінетика. Тут він побачив особу, котра «померла тридцять років тому, як мінімум, але її замаринували і вона ще сяк-так трималася». Подальший діалог Шолом-Алейхем увічнив у
– Що скажете?
– Мені потрібен казенний рабин.
– Метрика?
– Ні.
– Весілля?
– Ні.
– Хлопчика, дівчинку записати?
– Ні.
– Хтось помер?
– Ні.
– Дозвіл просити милостиню?
– Ні.
– Так чого вам врешті-решт треба?
– Побачитися з рабином.
– О! Так би одразу й сказали!
«Замаринований покійник» повільно-повільно виповз у сусідні двері аби, повернувшись через двадцять хвилин, повідомити:
– Ребе нема вдома. Зайдіть іншим разом.
«Іншим разом» відловити казенного рабина майбутній гордості світової літератури не вдалося ані з другої спроби, ані з -надцятої. Так воно чогось співпадало…
Якщо ви вважаєте, що містечкові євреї йшли порадитися з ребе виключно щодо суто житейських пересічних проблем, то помиляєтеся. Бо, розумієте, якщо ваша халупа танцює польку на два боки і в ній окрім вас, вічно вагітної дружини, дітей, яким давно вже лік втрачений, кози з козенятами і сварливої служниці назавжди прописалися ще й злидні, то мимоволі тягне на філософію. Не вірите? Маєте відповідний анекдот.
До бердичівського рабина з’являється один із шістдесяти двох тисяч трьохсот шести десяти шести юдеїв, офіційно зареєстрованих у місті станом на 1888-й рік. І з порогу замість “шолом алейхем!” вигукує:
– Ребе, а чого влітку так спекотно?
Поважаний рабин поміркував-поміркував і відповів:
– Елементарно, сину мій. Влітку спекотно, бо взимку топлять пічки та грубки.
Вражений філософ кліпає очима:
– Та не може цього бути! Перепрошую, ребе, але доведіть.
– Які ще доведення? Ми ж не в школі. Влітку не топлять у пічках та грубках - от взимку і холодно.
До рабина з’являється вельми допитливий місцевий молодик і з порогу приголомшує його запитанням:
– Ребе, а бутерброд завжди маслом донизу падає?
– Завжди, сину мій.
– І в Талмуді про це написано?
– В Талмуді про все написано, сину мій.
– А чи там написано, чому у мене сьогодні зранку бутерброд маслом догори впав?
– Правда?
– Чистісінька! Можу показати.
– Не треба, зараз подивимося.
Рабин довго гортає Талмуд і нарешті радісно ляпає себе по лобі:
– О! Так ти ж його не з того боку намазав!
Ми
У одного старого єврея, що не рік, дружина народжує дитину. А він сам уже немічний, заробляти, щоб їх прогодувати, не в змозі. Йде він до ребе на пораду.
– Абрам, - каже ребе, - не переймайся. Талмуд - мудра книга, він зараз мені все скаже.
Гортав-гортав сторінки, потім книгу закрив і рече:
– Якщо керуватися приписами Талмуда, то випливає наступне. Якщо у старого єврея щороку народжується дитинка, а він не в змозі багато дітей прогодувати, то треба відрізати йому одне з двох ерй.
Ну, ви здогадалися, що саме треба було відрізати. Скажемо так - не вухо. Старий Абрам зітхнув, сказав собі: треба різати - будемо різати. Відрізали.
Але наступного року знову народилася дитинка!
Знову Абрам біжить до ребе. Рабин покрутив головою і знову сказав:
– Талмуд - мудра книга, він зараз мені все скаже.
Знову довго гортав сторінки. Не знаємо, де саме він вичитав пояснення, що треба робити, але зрештою промовив таке:
– Якщо керуватися приписами Талмуда, то випливає наступне. Якщо у старого єврея щороку народжується дитинка, а він не в змозі багато дітей прогодувати, то треба відрізати йому одне з двох ейр. Якщо ж у нього все ж продовжують народжуватися діти, то доведеться відрізати й друге ейр.
Як треба - то відрізали.
Але наступного року знову народилася дитинка!
– Що ж це таке, ребе?
– мало не плаче старий Абрам.
Знову рабин узявся за Талмуд, знову довго гортав. Нарешті відклав священну книгу і виголосив:
– Якщо керуватися приписами Талмуда, то випливає наступне. Якщо у старого єврея щороку народжується дитинка, а він не в змозі багато дітей прогодувати, то треба відрізати йому одне з двох ейр. Якщо ж у нього все ж продовжують народжуватися діти, то доведеться відрізати й друге ейр. Якщо ж і далі продовжують народжуватися діти - значить НЕ ТОМУ ВІДРІЗАЛИ!
До рабина приходить подружжя. Чоловік залишає свою законну половину надворі і довірливо повідомляє:
– Ребе, у мене такий жах, такий жах! Як щось путнє не порадите, то мені кінець.
– А в чому річ?
– Моя жінка мене потихеньку підтруює. Досипає отруту до їжі.
– Невже?
– жахається рабин, - може, то вам просто здалося?
– Я теж так думав. А оце вчора потай піддивився. Підсипає.
– Що я вам скажу? Кличте її сюди, а самі зачекайте надворі.