Крах чорних гномів
Шрифт:
— Що! — вигукнув Мауке; і щире обурення бриніло в його голосі. — Я запропонував негайно заарештувати їх, але штурмбанфюрер не погодився з моєю думкою й наказав продовжувати стежити за ними. Я вважав, що ми маємо достатньо засобів, аби витягти з цих комуністів прізвища інших членів організації!..
Готуючись до приїзду комісії, Мауке детально проаналізував весь хід подій і прийшов до висновку, що саме цей пункт найбільш вразливий у його позиції. Вирішив не цяцькатися з Ерлером.
Голова комісії лагідно похитав головою.
— Хто може підтвердити ваші слова?
— Черговий по гестапо унтершарфюрер Кейндель.
— Хто, хто? — перепитав штандартенфюрер.
Унтерштурмфюрер, який вів протокол, відірвався від паперів і здивовано перезирнувся із своїм посіченим колегою: навіть членам комісії, які бачили багато, така ситуація видалася незвичайною.
— Унтершарфюрер Кейндель! — бадьоро повторив Мауке. Він помітив збентеження членів комісії, та не хвилювався: лише вчора вони розпили з Кейнделем пару пляшок горілки і цим закріпили угоду. Унтершарфюрер ненавидів Ерлера за бундючність та дрібні прискіпування — він охоче згодився на пропозицію Мауке, котра до того ж була підкріплена кількома сотнями марок.
— Ну, ну! — першим опам’ятався штандартенфюрер. — Давайте сюди Кейнделя. І покличте штурмбанфюрера. Зведемо їх віч-на-віч.
У Кейнделя після вчорашнього були непереливки, виглядав похмуро. Зустрівши очікувальний погляд Мауке, опустив голову.
“Невже підведе? — затремтіли коліна в гауптшарфюрера. — Невже?..”
— Ви були присутні на розмові штурмбанфюрера Ерлера з гауптшарфюрером Мауке, коли вирішувалось питання про арешт Ульмана й Панкау? — запитав Кейнделя голова комісії.
— Так точно! — підняв голову той.
— Хто вимагав заарештувати комуністів?
Кейндель витримав паузу, беззвучно поворушив губами і відповів упевнено:
— Гауптшарфюрер Мауке запропонував негайно заарештувати цих червоних, але штурмбанфюрер не погордився. Він ще звинуватив гауптшарфюрера в нерозумінні методів слідства.
— Ви брешете! — почервонів Ерлер.
Штандартенфюрер глянув на нього насмішкувато, і штурмбанфюрер, зрозумівши все, сполотнів.
— Заарештувати! — кивнув штандартенфюрер есесівцям, що стояли біля дверей.
— Але ж він бреше… — прошепотів Ерлер.
— Виведіть заарештованого! — наказав голова комісії. Настрій у нього поліпшився: слідство просувалося без ускладнень, і за день — два можна буде повернутись у Берлін, де на нього чекала Беата. Згадавши її, штандартенфюрер крадькома подивився в дзеркальце — клятий прищ… А начальство буде задоволене — воно не помилилося в Мауке.
— Що ви можете розповісти нам? — запитав приязно.
Мауке підвівся. Поштивість до старших за чином завжди цінується.
— Наскільки мені вдалося з’ясувати, —
— Ми розуміємо вас, гауптшарфюрер, — поблажливо всміхнувся голова комісії. — Продовжуйте.
— За моїм наказом заарештовано дружину штейгера Гібіша. На допиті вона показала, що до неї заходив її родич — залізничний обхідник. Він повідомив, що вночі після вибуху Гібіш привів до нього чотирьох невідомих. Зараз ми допитуємо цього обхідника — паки що він мовчить, та це, фактично, не має значення: факт залишається фактом…
— Дуже ціннії новини! — штандартенфюрер, забув про прищ і сховав дзеркальце. — І далі?..
— В печері, з якої починається вентиляційний штрек, один із злочинців забув куртку. Масляні плями і золотник, знайдений у кишені, дозволяють припустити: диверсант — або шофер, або гаражний слюсар.
— Але як диверсанти могли вийти з-під землі? — втрутився оберштурмбанфюрер з посіченим обличчям. — Адже вихід з штреку охороняли солдати СС.
— Не виключено, що був ще один вихід.
— Детальний обшук місцевості нічого не дав…
— Після вибуху його могло завалити, — не здавався Мауке.
— У цьому є сенс, — підтримав голова комісії. — Ваші пропозиції?
— Звільнити заарештованих дружину та сина Ульмана. Диверсанти, можливо, намагатимуться встановити зв’язки з ними, і син Ульмана не критиметься перед своїм другом Вернером Зайбертом. Під цим прізвищем, — пояснив, — мене знають у селищі, і Вернер Зайберт поки що нічим не скромпрометував себе. Крім того, слід уважно перевірити гаражі міста та навколишніх селищ. Можливо, ми знайдемо власника куртки.
— Так він і зізнається!.. — легковажно всміхнувся секретар комісії.
Штандартенфюрер невдоволено повів на нього оком.
— Наша робота, — знову дістав дзеркальце, зиркнув скоса: нічого не скажеш — Беата недаремно закохана в нього, — іноді складається з дрібниць і вимагає уважності та педантичності. Мені подобаються ваші пропозиції. Сьогодні ми порадимося з групенфюрером фон Вайгангом викличемо вас.
Підвівся, даючи зрозуміти, що засідання комісії припиняється.
— Радий знову бачити вас у цьому гостинному домі, — вкрадливо мовив Шрікель, вмощуючись на дивані поруч з Кремером. — Як їздилось?
Від гауптштурмфюрера пахло гарним одеколоном, чисто виголені щоки вилискували. Вся постать Шрікеля уособлювала респектабельність, добродушність та приязність. Лише хитрі оченята єхидно поблискували, і Карл мимоволі порівняв гауптштурмфюрера з псом, який крутить хвостом, облизується, догідливо дивиться у вічі, та варто відвернутися — вкусить.