Михайло Драй-Хмара

Гальченко Сергій

Михайло Драй-Хмара загинув на сороковому році життя. За однією версією, він помер, виснажений хворобами, про що довідуємося і в його листах. За іншою – він став у шерензі на місце молодого зека, коли розстрілювали кожного п’ятого золотошукача через недовиконання норми, визначеної табірною владою.

Читаючи і перечитуючи першу поетичну збірку «Проростень» (1926) та деякі твори, що залишилися в рукописах, а також переклади поетів, зокрема французьких, про яких навіть забули на їхній Батьківщині, переконуєшся в могутності неупокореного, багатогранного таланту, який знищила жорстока і антилюдська репресивна система.

«Лежавши на печі, держави не збудуєш», – читаємо в поемі М. Драй-Хмари «Поворот». Він мріяв бути будівничим своєї держави Україна і докладав до цього всіх зусиль.

В одному з листів до рідних він зізнався, що вся його провина в тому, що

він – українець. Так, він був українцем і Людиною з великої літери.

Твори

Драй-Хмара Михайло

Автобіографія

I

1921 р. [6]

6

Датується за змістом документа.

Приват-доцент Михайло Опанасович Драй-Хмара

Curriculum vitae [7]

Народився на Полтавщині в с. Малих Канівцях Золотоніського пов[іту] [8] 28-го вересня року 1889. Року 1910-го скінчив Колегію Павла Ґалаґана у Києві і того ж року вступив до Київського університету Св. Володимира, записавшися в число слухачів філологічного факультету. Скінчивши університет, я року 1915-го був залишений при університеті для підготовки до професорського звання. Пробуваючи в університеті, я працював в філологічному семінарі академіка В. Перетца протягом трьох років. В обсягу слов’янознавства я працював під керуванням проф. О. Лук’яненка. Влітку 1913 р. їздив за кордон до Австро-Угорщини та Сербії з метою студіювання сербо- хорватського письменства. Там я працював у загребських та білгородських бібліотеках. Під час перебування Київського університету в Саратові я одержав командировку до Петербургу, де працював у акад. Шахматова, проф. П. Лаврова, проф. І. Бодуена де Куртене, проф. Л. Щерби та ін[ших], студіюючи кашубську мову та рез’янські говірки. В Петербурзькому університеті я слухав лекції сербського професора Беліча. Літом 1917 p. до 1918-го викладав лекції по іст[орії] українського письменства на вчительських курсах в Кам’янці, Гайсині та Ольгополі. В 1918 р. був обраний на катедру слов’янських мов та письменства в Кам’янецькому університеті, де працюю до цього часу. Праці:

7

Curriculum vitae – хроніка життя (лат.).

8

Нині Чорнобаївського району Черкаської обл.

1) Інтермедії по списку Поґодіна 18 в. – (див. «Отчет проф. В. Перетца о поездке ист[орико]-фил[ологического] [семинария] в Петербург»).

2) Ізмарагд та його київські списки (див. – В. Перетц. «Историко-филолог[ический] семинарий (первое пятилетие)»).

3) Марґаріт та його редакції.

4) «Razgovor ugodni naroda slovinskoga» Андрія Качича- Міошича (праця, за яку іст[орично]-філолог[ічний] фак[ультет] Київ[ського] ун[іверситету] дав мені золоту медаль і яку призначив до друку в «Университетских Известиях».

5) Говірка с. Малих Канівців Золотон[іського] пов[іту] на Полтавщині.

6) Качич-Міошич і його роля в історії сербо-хорватського письменства («Записки Кам’ян[ець]-Под[ільського] унів[ерсите]ту», т. II).

М. Драй-Хмара

II

14 вересня 1929 р.

Curriculum vitae

Народився р[оку] 1889 в с. Малих Канівцях Чорноб[аївського] р[айону] на Шевченківщині. Син селянина. Учився спочатку в сільській, а потім у міській повітовій школі. Р[оку] 1906 вступив, як стипендіат, до Колегії П. Галагана, де вчився протягом чотирьох років. Закінчивши Колегію, подався на історично-філологічний факультет Київського університету, який закінчив р[оку] 1915.

Бувши студентом, чотири роки працював у «Семинарии рус[ской] фил[ологии]» акад[еміка] Перетца, де зачитав три реферати (див. «Сем[инарий] рус[ской] филологии]». К., 1912, стор. 31). Р[оку] 1913 був відряджений за кордон для наукової праці в бібліотеках Загреба, Београда та Будапешта. Наслідком цього була моя робота «Razgovor ugodni Kaci'ca-Miosi'cа»,

за яку Історично-філологічний факультет Київського університету нагородив мене золотою медаллю.

Р[оку] 1915 я був залишений при Університеті, щоб готуватися до професорського звання. Бувши професорським стипендіатом, працював у Петрограді під керівництвом акад[еміка] Шахматова та проф[есора] Бодуена де Куртене. Повернувшися р[оку] 1917 на Україну, читав лекції з української літератури на учительських курсах у Кам’янці[-Подільському], Ольгополі та Гайсині. Р[оку] 1918 мене обрано на катедру слов’янознавства при Кам[’янець]-Под[ільському] університеті, де я пробув аж до 1923 р. Протягом п’ятьох років я там зачитав такі курси: історія польської мови та літератури, історія чеської мови та літератури, історія сербської мови та літератури, історія болгарської мови та літератури, стародавня слов’янська мова, слов’янознавство, історія української мови тощо. Р[оку] 1920 я був за редактора «Записок Кам[’янець]-Под[ільського] університету», а р[оку] 1921—[19]22 – за декана факультету соц[іально-] гум[анітарних] наук. Р[оку] 1923, коли при Кам[’янець]-Под[ільському] ІНО була відкрита науково-дослідча катедра історії та економіки Поділля, я брав участь у роботі цієї катедри, керуючи секцією мови та літератури.

Бажаючи інтенсивніше працювати на науковому полі, я переїхав р[оку] 1923 до Києва. Протягом п’ятьох років я працюю тут при науково-дослідчій катедрі мовознавства, керую й семінаром польської та чеської мови й літератури. Р[оку] 1924—[19]25 я працював у Комісії для складання словника живої української мови (див. передмову до другого тому «Рос[ійсько]-укр[аїнського] словника».

Поруч з науковою працею я проваджу тепер і педагогічну: читаю українознавства в КСГІ, де маю посаду нештатного професора першої групи.

Протягом останнього десятиріччя не раз брав участь у громадській праці: р[оку] 1922-[19]23 був за голову місцевкому при Кам[’янець»]-Под[ільському] ІНО; тоді ж працював у профспілці «Робос» як представник кам[’янець]-под[ільських] вишів; останніми часами прочитав чимало лекцій з історії української та білоруської літератури в місцевкомах ВУАН, КМІ, КСГІ, Д[ому] уч[ених], у військовій школі ім. Каменєва та на вчительських з’їздах (з доручення СНР); цього року брав участь у літературній комісії при Домі учених, виступаючи з доповідями літературного характеру.

М. Драй-Хмара

14/ІХ-[19]29 р.

Поезії

Збірка «Проростень»

(1919–1926)

«Під блакиттю весняною…»

Під блакиттю весняноюсушить березень поля,і співає підо мноюочервонена земля.Був там гроз кривавий подих,дощ топив людей, звірят, —та із нурт із темноводихвирнув новий Арарат.І дзвенять стожарно дуги:мир хатам убогим! мир!Вже ніхто не візьме вдругевас в невольницький ясир!Вітер, вітер з хмарних кубків…Став ковчег посеред гір,і, як Ной, я жду голубки:хочу вийти на простір!

1922

«Розлютувався лютий надаремне…»

Розлютувався лютий надаремне:скоро з стріх закапає вода,вийде в поле віл під’яремний,і я помандрую, як Сковорода.Передо мною відкриті всі дороги(не обмину й мишачої нори) —понесу в саквах своїх убогихсіромахам на вихліб дари.Бідний сам, я не йду на хитрі влови:з серця в серце наллю я пісень, —хай і в них блакитніє новий,осяйний, безсмертний день!