Наказано вижити
Шрифт:
— Я вже зробив це, — легко збрехав Борман. — Вони виїхали. Я молю бога, щоб вони встигли проскочити в Берлін, мій фюрер…
(Ще тиждень тому він попередив дружину, щоб вона з дітьми залишила мюнхенський дім і сховалася в горах; дружину він не любив і був щасливий, що живе від неї окремо, але до дітей був прив'язаний; вона добре їх доглядала, тому Борман її терпів, не влаштував автокатастрофи.)
…Через годину Борман оголосив указ фюрера, в якому говорилося, що фельдмаршал Кейтель має негайно виїхати в армію Венка. Він повинен
Генерал Йодль відправляється в армію Штейнера, щоб організувати атаку по деблокаді Берліна в районі на північ від Оранієнбурга.
Грос-адмірал Деніц збирає всі сили рейху на узбережжі, щоб подати допомогу Берліну, який бореться.
Геббельс, як комісар оборони столиці, робить усе, щоб мобілізувати внутрішні ресурси міста в його протистоянні більшовицьким полчищам.
Рейхсмаршал Герінг очолює всі сили рейху на півдні, щоб мобілізувати їх для продовження битви.
Рейхсфюрер Гіммлер виконує ідентичне завдання на півночі.
Текст цього наказу фюрера було негайно відправлено в штаб Герінга полковнику Хуберу (саме тій людині, з якою останні дні працював помічник рейхслейтера Цандер).
Цандер додав кілька несуттєвих слів, щось подібне до особистого послання Хуберу, тоді як для ад'ютанта Герінга вони означали наказ діяти, тиснути на рейхсмаршала, лякати його Гіммлером, наполягати на необхідності вжити своїх, істинно солдатських заходів, адже він, Герінг, герой першої світової війни; кому, як не йому, проявити мужність зараз, у дні, коли фюрер став фікцією, безсилою маріонеткою и руках «мерзенного Бормана і фанатика Геббельса»…
…Рівно через двадцять чотири години після того, як в Оберзальцберг пішла ця шифровка Цандера, в рейхсканцелярії прийняли радіограму від Герінга, в якій говорилося, що він, рейхсмаршал, чекає підтвердження від фюрера, що декрет від 29 червня 1941 року набрав сили, в якому він — у разі виникнення кризової ситуації — проголошується наступником Гітлера. «Оскільки фюрер, як глава держави, позбавлений у Берліні свободи вчинків, я згоден прийняти на себе важкий тягар влади».
Штандартенфюреру Цандеру подзвонили з бункера через двадцять п'ять секунд після того, як повідомлення розшифрували й надрукували в п'яти примірниках: для фюрера, Бормана, Геббельса, Кейтеля і полковника фон Белова, що був координатором серед посланників відомств при ставці.
Через три хвилини про телеграму доповіли Борману.
Той витяг із сейфа папір, який заздалегідь надрукував під його диктовку Цандер ще позавчора ввечері, і пішов до Гітлера.
— Фюрер, — сказав Борман, прикидаючись переляканим, — скоїлося страшне: вас зрадив Герінг.
Гітлер не зразу збагнув, про що сказав Борман: він читав листи Вагнера, роблячи помітки на полях кольоровими олівцями; саме зараз він підкреслював ті абзаци, у яких композитор описував про свою втечу до Швейцарії після придушення революції в Німеччині, свій відчай перших днів і надію на те, що все зміниться, бо дух часу прагне
Він здивовано подивився на Бормана, потім лише усвідомив смисл сказаного, трохи підвівся в кріслі і, обіпершись на бильця, вигукнув:
— Не смійте! Замовкніть, Борман! Я наказую вам — не смійте!
— Мій фюрер, — спроквола повторив Борман, і в голосі ного не було звичних заспокійливих ноток, — вас зрадив Герінг, ось текст його ультиматуму, прошу ознайомитися з ним і підписати наказ, в якому ви віддаєте його під юрисдикцію військово-польового суду з наказом розстріляти зрадника!
— Ви не смієте так говорити, — зламавшись, жалібно попросив Гітлер. — Це провокація ворогів… Герман був зі мною з перших днів; ви жорстокі, Борман, він мені завжди казав, які ви жорстокі…
— Дозвольте мені в такому разі піти? — так само неквапливо спитав Борман, поклавши на столик, біля книжки Вагнера, телеграму Герінга й проект наказу про його розжалування.
— Сядьте, — сказав Гітлер. — Як вам не соромно? Чи є у вас серце? Чи замість нього у ваших грудях камінь?
— Моє серце розірване любов'ю до вас, фюрер, я живу багато років з невтішним болем у серці…
Гітлер прочитав телеграму двічі, відклав текст, здивувався;
— Але я не бачу в його словах зради, Борман… Він вимагає відповіді, перш ніж оголосити себе наступником…
Борман підвівся, вклонився Гітлеру, пішов до дверей.
— Почекайте! — вигукнув Гітлер, і в голосі його пролунав відчай. — Ви не згодні зі мною?
— Фюрер, дитина завжди трагічно реагує, коли батьки занадто добрі до старшого сина, жорстокого егоїста, прощаючи йому все що завгодно, і несправедливі до молодшого — покірного й люблячого.
— Що все це означає, Борман?! Поясніть мені, я втратив можливість розуміти…
— Коли б я сказав вам: «Фюрер, ви не можете більше керувати роботою партії, я даю вам добу для того, щоб ви добровільно передали мені функції вождя», як би ви поставились до такого пасажу?
— Герінг! — тихо сказав Гітлер, прочитавши ще раз текст телеграми. — Герман, якого я двічі виводив з-під партійного суду за його потяг до розкошів і вільностей в особистому житті… Людина, яка завжди була поряд, добрий, довірливий брат з обличчям гладіатора і серцем дитини… Герінг! — Гітлер зірвався на крик, ніби відчуваючи, яка вигідна зараз Борману істерика. — Брудний кабан! Зрадник! Мерзенний сластолюбець! Людина, розкладена розкішшю й багатством, погрузла в ненажерливій жадобі до наживи! Я проклинаю той день, коли зустрів його!.. Я…
— Там усе написано. — Борман кивнув на аркуш паперу, що його заздалегідь надрукував Цандер — Потрібний ваш підпис…
— Ні, — сказав Гітлер, прочитавши проект наказу. — Я не підпишу цього. Складіть документ у тому розумінні, що Герінг звернувся до мене з проханням позбавити його звання рейхсмаршала, президента рейхстагу, прем'єра Пруссії, фюрера чотирирічного плану розвитку національного господарства і мого наступника у зв'язку з виявленими ознаками серцевої недостатності… Нація повинна вірити в те, що всі ми єдині, як і раніше…