Оголошено вбивство
Шрифт:
Он воно як, подумав Кредок.
А проте він не вважав свою подорож марною. Принаймні, йому пощастило з'ясувати, що близнята Піп та Емма були цілком реальними людськими створіннями.
Кредок міркував:
«Існують брат і сестра, що виросли десь у Європі. Соня Ґедлер була багатою жінкою на початку свого шлюбу, але гроші в Європі не залишилися тими грішми, якими вони були колись. Дивні речі сталися з грішми протягом воєнних років. А отже, існують двоє молодих людей, син і дочка чоловіка з кримінальним минулим. Припустімо, вони приїхали до Англії зовсім без грошей. Що вони в такому разі робитимуть? Насамперед спробують з'ясувати, чи в них тут немає
Кредок замислився: «Ні, до Шотландії брат і сестра не поїдуть, їм набагато простіше з'ясувати, де тепер живе Летиція Блеклок. І вони поїдуть туди, але не під власними іменами й прізвищами… Разом вони поїдуть чи окремо?.. Емма… Хто б це міг бути?.. Піп та Емма… Я з'їм свого капелюха, якщо Піп, Емма чи вони обоє не перебувають тепер у Чипінґ-Клеґорні…»
РОЗДІЛ П’ЯТНАДЦЯТИЙ
СОЛОДКА СМЕРТЬ
На кухні в «Літл-Педоксі» міс Блеклок давала розпорядження Міці:
— Зроби сандвічі із сардинами й помідорами. І спечи млинців, які виходять у тебе такими смачними. І я хотіла б, щоб ти зготувала свій особливий торт.
— У нас буде свято, якщо ви замовляти стільки смачних речей?
— У міс Баннер день народження, і буде кілька гостей до чаю.
— У її віці не варт святкувати народження. Ліпше забути.
— А вона не хоче забувати. Кілька людей принесуть їй подарунки — і буде приємно, якщо ми влаштуємо невеличку вечірку.
— Те саме ви сказати й минулого разу — а чим усе закінчитися!
Міс Блеклок стримала роздратування.
— Заспокойся, цього разу нічого не буде.
— Звідки ви знати, що може статися в цей дім? Цілий день я тремтіти в ньому, а вночі замикати двері й дивитись, чи хтось не ховатися в гардеробі.
— Це допоможе тобі пильніше стежити за порядком, — холодно промовила міс Блеклок.
— Ви хотіти, щоб я зготувати вам торт…
Називаючи торт, Міці промовила слово, яке для міс Блеклок прозвучало як пирскання котів, коли вони погрожують один одному.
— Саме цей. Багатий.
— Так. Він багатий. Але для нього я нічого не мати! Я не спекти такий торт. Мені потрібен для нього шоколад, і багато масла, і цукор, і родзинки.
— Візьми банку масла, яку нам надіслали з Америки. Візьми трохи тих родзинок, що тримаємо на Різдво, а ось тобі плитка шоколаду й грудка цукру.
Обличчя Міці несподівано розквітло усмішкою.
— Отже, я спекти вам чудового торта! — вигукнула вона в екстазі. — Він буде багатий, розкішний, він танутиме в роті! А вгорі я помазати його шоколадним глазурем. Я зробити чудовий торт і написати на ньому по-англійськи Good Wishes [2] . Ці англійці з їхнім жорстким печивом і примітивним смаком ніколи не куштувати такого торта. Він буде в мене справді розкішний,
2
Найкращі побажання (англ.).
— Містер Патрик. Він називати його «Солодкою смертю». Мій торт! Я не хочу, щоб мого торта так називати!
— Насправді то був тобі комплімент, — сказала міс Блеклок. — Він хотів сказати, що можна вмерти за те, щоб скуштувати такого торта.
Міці подивилася на неї із сумнівом.
— Але я не любити цього слова — смерть. Люди не помирати, коли їсти мій торт, їм ставати набагато ліпше, набагато краще…
— Я не сумніваюся, що всім нам буде добре, коли ми їстимемо твій торт.
Міс Блеклок обернулася й покинула кухню з почуттям полегкості, рада-радісінька, що перемовини з Міці нарешті закінчилися. З Міці вони могли закінчитися й гірше.
Вийшовши з кухні, вона наштовхнулася на Дору.
— О, Леті, піти мені зараз на кухню й показати Міці, як вона має нарізати сандвічі?
— Ні, — сказала міс Блеклок, рішуче виштовхавши подругу в коридор. — Вона тепер у доброму гуморі, і я не хочу її дратувати.
— Але ж я лише показала б їй…
— Будь ласка, не показуй їй нічого, Доро. Ці жителі центральної Європи не люблять, коли їм щось показують. Вони терпіти цього не можуть.
Дора подивилася на неї із сумнівом. А тоді раптом усміхнулася.
— Щойно телефонував Едмунд Светенгем. Він привітав мене з днем народження і сказав, що принесе мені горщик меду в подарунок сьогодні пополудні. Приємно, правда? Не можу здогадатися, звідки він довідався, що в мене сьогодні день народження.
— Усі про це, схоже, знають. Певно, ти ж і розповіла всім, Доро.
— Я лише згадала сьогодні, що мені скоро буде п'ятдесят дев'ять.
— Тобі шістдесят чотири, — сказала міс Блеклок, підморгнувши їй.
— А міс Гінчкліф сказала: «Ти здаєшся молодшою за свій вік. А скільки, ти думаєш, мені років?» Вона поставила мене в незручне становище, бо міс Гінчкліф має надто химерний вигляд і може бути будь-якого віку До речі, вона пообіцяла принести мені яєць. Я сказала їй, що наші кури віднедавна несуться погано.
— Бачу, ми шикарно відзначимо твій день народження, — сказала міс Блеклок. — Мед, яйця, чудова коробка шоколаду від Джулії…
— Я не знаю, де вона здобуває такі речі.
— Ліпше не запитуй. Її методи незаконні.
— І твоя чудова брошка.
Міс Баннер гордо подивилася на свої груди, на яких блищала пелюстка з маленьким діамантом.
— Вона подобається тобі? Я рада. Ніколи не надавала ваги коштовностям.
— Дуже подобається.
— Гаразд. Ходімо погодуємо качок.
— Отакої! — вигукнув Патрик із драматичним піднесенням, коли всі посідали за столом у їдальні. — Що я бачу перед собою? «Солодку смерть»!
— Тихше! — сказала міс Блеклок. — А то почує Міці. Їй не вельми подобається твоя назва для її фірмового торта.
— А проте це ж справді Солодка Смерть! Це торт на день народження Банні?
— Так, — сказала міс Баннер. — У мене буде справді чудовий день народження.
Її щоки зарожевіли від збудження й залишалися рожевими від тієї миті, коли полковник Істербрук подав їй невеличку коробку цукерок і сказав, уклонившись: