Остання любов Асури Махараджа

Дереш Любко

***

У глибокій задумі повернувся Асура Махарадж до себе на планету. Розмова з дядьком вибила його з колії. Те, що розповів йому дядько, було для нього очевидною реальністю, з якою він і так стикався щодень. Однак дядькове пояснення, тим не менше, не принесло ні задоволення, ні відчуття полегшення. У голову стали пробиватися шалені думки, від яких Асурі було навіть ніяково.

Уже не знаючи, що й гадати, Асура Махарадж написав листа-блискавку Чапаці Чхорті з проханням скласти йому компанію в мандрівці на Землю.

***

— Ну розказуй, кузене, як справи, — тримаючись за його плечі, кричав з-за спини кузен Чапака.

Вони стрімголов спускалися крізь атмосферні шари на поверхню Землі на невеликому спортивному вімані.

— Закохався, — перекрикуючи ревіння вітру, озвався Асура Махарадж, заходячи на крутий віраж. — Я знаю, ти в цьому щось петраєш, хочу спитати твоєї поради.

Асура Махарадж різко розвернув човника, і вони приземлилися на віддаленій галявині міського парку.

— Проповзімося, — сказав Асура Махарадж кузенові. — Я покажу тобі її.

У парку, де висадилися демони, панувала приязна тепла осінь. Повітря було по-особливому прозоре, вітерець подеколи зривав верхівки з кіп листя, зметених двірниками, і зажбурював їх на зелені ще, бездоганно викошені газони. Час був по обіді, Асура Махарадж знав, що Даша в цю пору часто виходить у парк на прогулянку.

— Так, так, — потішався кузен. — Мій брат закохався. І в кого б це? У якусь землянку!

— Не кпи собі з мене, — попрохав Асура. — Я вперше стикнувся з чимось подібним! Я не знаю, як це називається, і повір мені, я безборонний зараз, як щойно вилуплене пташеня. Для мене цей світ — одна суцільна загадка. Як усе це відрізняється від наших печер! Чапака, скажи, ти ніколи не думав поміняти місце проживання? Виїхати з Бгоґаваті, поміняти коло знайомств? Не виникало бажання поселитися тут, на поверхні?

— О Безодне, який же ти наївний, Асуро! Я не дивуюся, що заступник судді Раху був проти включення тебе у виконавчий комітет. Ти ж іще зовсім дитина! Як можна хотіти бути цим двоногим потворою? Поглянь на них!

Чапака наблизився до одного з чоловіків, що стояли у затінку дерев і про щось говорили. Люди їх не зауважували, як і належить істотам третьої щільності.

— Подивися на них. Це ж кумедно! Що може бути безглуздіше за ці дві розчепірені ноги? Поглянь на них — вони ледве тримаються на цих цурпалках! І подивись на нас із тобою — хіба відповідь не очевидна?

І Чапака кілька разів гримнув зміїним хвостом по землі.

Чоловіки сполохано втягнули голови у шиї й озирнулись. Не помітивши джерела шуму, вони розсміялись і продовжили розмову. Асура Махарадж подивився на своє тіло. Він якось не звертав уваги на те, що вони з людьми настільки різні. Асура Махарадж не бачив нічого особливого в тому, що його тіло нижче пояса було м’язистим тілом змії. Так, ним було безумовно зручніше пересуватися, можливо, навіть із більшою стрімкістю, ніж на двох ногах, але Асура Махарадж ніколи не відрізнявся ксенофобією.

— Вони слабкі. Вони постійно хворіють і швидко старіють. Вони живуть не більше ста років. Знаєш, скільки статевих актів може мати людина за один раз? — Чапака назвав цифру і сам же й розреготався. Асура Махарадж повів плечима.

— Ну, знаєш, це ще не головне у житті.

— Подивись на ці м’язи, на це розкішне тіло, — мацаючи себе за кам’яні горби мускулів, примовляв Чапака. — Оціни цей розкішний капюшон!

І над головою в Чапаки, з сичанням роззявивши пащеки, піднялися прекрасні королівські кобри, прикрашені коронами з вишуканим коштовним камінням. Чапака усміхнувся блискучою усмішкою і гордовито склав руки на могутніх грудях. У світлі сонця капюшон зі змій засяяв, наче німб на святому.

— Романтика романтикою, брате, але голову на плечах треба мати, — сказав йому кузен, і змії над його головою згідно заворушились. — Ти поводиш себе як хлопчисько, котрому кохання закрутило голову. Зараз тобі здається, що вона — твій ідеал, і ти готовий пожертвувати заради неї всім, що маєш, але пройде час, і ти пригадаєш, як тобі жилося в Бгоґаваті. Це суспільство моногамії — місце нудьги і печалі. Недаремно ці краї називають чистилищем. Усі радощі тутешнього

життя — краплина у морі в порівнянні з життям під землею. Мине трохи часу — і ти запрагнеш насолод, як лев прагне свіжого м’яса. Тому що це в нашій природі, брате. Ти шукатимеш зближення з тутешніми жінками, як крокодил шукає зближення з сарною на мілині. Врешті, твої бажання роздеруть тебе на клапті у цьому кволому тілі, не пристосованому до раювання. Май розум, брате! Поки молодий — живи в своє задоволення! Оточи себе достойними родичами, примножуй спадок, що дістався тобі від батька, займи свої очі прекрасними танцівницями, а розум — піднесеним товариством наґів. Прогресуй у науці, будуй кар’єру, жертвуй на вакцинацію дітей в Африці, якщо вже тобі так люба ця планета! Стань могутнім, достойним наґом, стань найсильнішим, знищ усіх своїх ворогів! А коли тобі набридне це все, коли ти вип’єш цю чашу насолод до дна, ти побачиш, що в цьому всьому немає ніякого сенсу, і тоді ти з достоїнством сядеш у позу для медитації, згорнеш свій стомлений хвіст і заглибишся у себе. Ти піднесеш молитви останній межі, котра знаходиться за всякими межами, і тоді ти по-справжньому з’єднаєшся з темрявою. Такий шлях наґа, брате.

— У тому-то й проблема, брате, — відповів йому Асура Махарадж. Він вирішив проявити трохи хитрості й удати з себе істоту більш прямолінійну, ніж насправді. — Відколи я зустрів Дашу, я почав сумніватися у виправданості нашої офензиви у темряву. Ні, я звичайно не сумніваюся у висновках, до яких дійшли мудреці й патріархи. Я не піддаю сумніву проповідь Наґарджуни і підтримую вчення про пустотність всіх дгарм [7] , але мені видається, є щось поза тим… Поза тим, що розповідають махасіддги [8] … Я розумію, це нелогічно, але що таке, врешті-решт, логіка? Логікою можна довести що завгодно і спростувати що завгодно. Я став відчувати це, коли зустрів її…

7

Тобто, відсутність власної незалежної природи у фундаментальних якостей світу.

8

Махасіддга ( санскр.) — йогін, що досяг повноти реалізації містичних здібностей.

Чапака вибухнув реготом.

— Дай спокій, брате. Ти начитався любовних віршів, і вже тобі залляло очі? Чи може, ти відкривав недозволені трактати? Виконавчий комітет постановив, що кожен, хто буде запідозрений у колаборації з напівбогами, піде на біококтейль. Я сподіваюсь, ти не спішиш на біококтейль?

— Брате, ти кумедний. По моєму, ти надто близько береш до серця свої обов’язки функціонера. Теж мені радість — варити з божевільних мило! Про ці так звані божественні трактати й говорити смішно — цей сентименталізм може розчулити хіба пропащих чортяк зі столичних нетрищ… — Асура Махарадж усміхнувся, пригадавши свою оббиту залізом скриньку, в якій він тримав зібрану на окраїнах імперії колекцію забороненої літератури. — Я говорю про інше — про честь науковця. Про сміливість відкривати нове. Мені здається, я знайшов це нове, що б не казали про мене в комітеті та на вченій раді. Мій обов’язок науковця — чесно слідувати за своїм відкриттям до кінця. А це означає переїзд на цю грішну землю. Чого б це мені не коштувало… Стривай, здається, я побачив її, — вигукнув Асура Махарадж. — Ось вона. За мною!

Вони перемістились на сусідню алею.

— Оце — вона? — спитав Чапака і пирснув сміхом. — Та ж вона сліпа, як кріт!

— Так, це вона, — сказав Асура Махарадж із ніжністю, повільно сунучи своїм зміїним тілом за Дашею. — Що значить «сліпа»? Чапака, поясни, що значить «сліпа»?

Чапака продовжував заливатися реготом.

— Це ж треба! Мій кузен закохався у сліпу землянку! Сліпа означає, що в неї перед очима тільки пітьма, о безтолковий. Вона нічого не бачить, бевзю.