Остання любов Асури Махараджа
Шрифт:
— Сліпа? — перепитав Асура Махарадж, знітившись від власної нездогадливості. — Я думав, ця тростина в неї — це вияв доброго смаку… Вона так делікатно постукує нею по землі, я чомусь вирішив, що вона музикант і постійно практикується у якомусь невідомому мені навику…
Чапака вибухнув черговим нападом сміху.
— Точно. І ці чорні окуляри у неї напрочуд стильні. Братику, і ти ще говориш про переїзд сюди? Сто драконів тобі в пельку, ти не протримаєшся тут і дня.
— Але ж поглянь на неї… — Асура Махарадж провів Дашу поглядом. Здавалося, за нею тягнеться невидимий шлейф весняних ароматів. Асура Махарадж прикрив очі і вдихнув цей запах глибоко всередину, аби зберегти його надовше. — Вона — мов прекрасний світанок… Наче
Чапака Чхорті раптом посерйознішав і зневажливо пхикнув.
— Це світло — світло гниття, мій дорогий романтику. Вся органіка тут розпадається у тисячу разів швидше, ніж у нас. Тому вона так яскраво світиться. Ще трохи — і вона помре, дорогий кузене. Звичайно, ти можеш піддатися тимчасовому пориву почуттів і…
— Я це зроблю. Я вирішив. Я зроблю це ще нині, — Асура Махарадж насилу відірвав погляд від Даші й упився очима в розчахнуті зіниці кузена.
— Що зробиш?
— Я хочу прийти на Землю. У людському тілі.
— Чи ти в своєму розумі, брате? — витріщився на нього кузен Чапака. — Ти хоч розумієш, про що говориш?
— Так. І дуже цього хочу.
— Керівництво Інституту не відпустить тебе. У тебе звітність. За тобою план. Від тебе сподіваються виконання нормативів.
— Послухай, мені обридла ця псевдонаукова маячня. Мені раптово прояснилося в голові, брате. Всі ці дослідження — марна трата життя. Ще сьогодні я з’явлюсь на Землі.
— Шеф тобі цього так легко не відпустить.
— Верховний любить тих, хто ризикує.
— Брате, отямся…
— Повертаймося, кузене. Я маю зробити важливу доповідь перед публікою.
Повертаючись у нижні світи (антиліберальна назва всіх лівообертальних планетних систем, придумана напівбогами), демон (ще одне дискримінуюче визначення особи з особливими етичними преференціями) Асура Махарадж (чиє ім’я у толерантному трактуванні означало просто «великий лівий», а зовсім не «цар неправедних») швидко думав про багато речей водночас.
Варто було йому прийняти це шалене рішення, як тут же кудись поділися печаль і пригніченість, викликані місяцями важких роздумів. Асура Махарадж почував себе трохи п’яним від кроку, який він мав намір зробити. Він ще сам не розумів уповні, що цей крок мав би означати для нього і які переміни ніс, але Асура відчував: це — воно. Радість і піднесення знову повернулися до нього. Здавалося, наче за спиною горять мости і міста його колишнього життя, залишаючи по собі лиш…
— Попіл, — прошепотів Асура Махарадж, ступаючи на рідну Асура-локу.
Перед втіленням на Землі серед наґів існував певний ляк. І цей ляк був цілком зрозумілим — ті недолугості земних тіл, які вже згадував Чапака, були найменшим злом, з яким стикалася душа, що вирішувала переміститися з нижніх світів на Землю. Перед іншими істотами наґи мали одну перевагу, яка тільки підтверджувала їхній особливий статус у Всесвіті — їм не конче треба було з’являтися з утроби безпомічним немовлям, аби з’явитися на Землі в тілі людини. Вони могли прийти уже як сформовані тілом і розумом особистості. Шлях їхній, однак, на тій планеті мав бути коротким і печальним. Земля була особливим місцем на всій карті Всесвіту. Геометрія розташування демонічних і божественних систем (якщо відкинути громіздку ліберально-демократичну лексику) закручувала реальність так, що Земля ставала центром отримання реакцій усіх причинових сил, будь-коли збурених істотою. Зрозуміло, що кожна дія має свій наслідок. Однак, оскільки час тік неоднорідно у Всесвіті — десь він тягнувся з ангельскою неспішністю, десь летів, наче стріла — наслідки приходили з різною швидкістю та, слід ще й сказати, силою.
Світоглядні позиції нижніх світів давно впокорені тим, що на Землі прийнято звати радикальним конструктивізмом. Провідні філософи холодних і гарячих пекел дійшли до висновку,
Не всі, однак, поділяли погляди «зреченців». Періодично ряди противників припинення діяльності поповнювала молода кров, й ідеї конструювання кращого світу знов охоплювали підземне суспільство. Відтак, зрозумілим буде те, що політичні симпатії нижніх світів розподілялися приблизно порівну між двома партіями, які почергово приходили до влади.
Перші стояли на тому, що дійсність є продуктом інтерпретації, настільки вільної, наскільки це може дозволити собі творча уява. Позаяк у нижніх світах йшлося насамперед про споживання різноманітних утіх, цей сегмент політичних сил ніколи не втрачав прихильності виборців, адже творчий підхід до отримання нових насолод гарантував свіжість сприйняття і гостроту буття. Втім, ідеєю більшої насолоди ця політична сила не обмежувалась, і в своєму апофеозі вона мала намір утвердити вселенську гегемонію демонічних цінностей для звільнення поневолених примітивними уявленнями мешканців так званих вищих планет — усіх цих кентаврів, муз, небесних куртизанок, небесних музикантів, так званих мудреців та іншу благочестиву публіку, котра в страхові перед хройдівським Супер-Его вганяла себе в рамки і шори догматів і правил, які, як відомо, потрібні тільки інфантилам і боягузам.
Саме партія конструктивістів була ініціатором небезпечних вилазок на Землю, на вищі планети, і часто-густо з їх провини викрешувалась іскра, з якої розгоралося полум’я нової міжгалактичної війни.
Другі, не інакше, як консерватори, відстоювали традиційні цінності тотального нігілізму. У історичних анналах цивілізації наґів зберігається апокрифічна історія про те, як в один із моментів нетривкого перемир’я з напівбогами на вселенському міжконфесійному соборі, де були присутні старійшини з право- та лівообертальних галактик, був сформульований славнозвісний Догмат про заснування пекла. Таке рішення було викликане необхідністю привнести якийсь розумний порядок у хаотичну міграцію душ (чи, з точки зору наґів-ортодоксів — оманних індивідуальностей), що відзначались особливо бунтівним характером, і зайняти їх служінням під час реабілітації.
За всіма красотами світу стоїть чиясь дбайлива рука, що старанно прикрашає, очищає, годує та піклується про добробут. Так, Всесвіт, крім краси та розкошу див, — це також і серйозний менеджмент. Це корпорація, де необхідна співпраця всіх сил, навіть якщо напозір вони видаються опозиційними. Без мовчазної згоди плекати гуртом вселенське проявлення розпалася б уся філігранна інфраструктура причин і наслідків: припинилися б світанки та заходи, зупинився б рух планет і зірок, а значить, і події, котрі чекають на сприятливе розташування світил, не настали б. Зрештою, що там події — повітря відмовилося би просочуватися в легені, шлунок перестав би перетравлювати їжу, очі відмовилися б бачити, а серце — битися. Жодна молекула б не ворухнулася, якби працівники цього махаконсорціуму [9] взяли на озброєння ліві ідеї про безстрокові страйки і права працівників. Періодично, звичайно, з’являвся то один, то інший бунтівник — черговий генерал лудд, карл маркс чи володимир ілліч, і тоді наймудріші мешканці всесвіту зустрічалися, аби спільним розумом дійти до думки, що ж робити із заколотником.
9
Маха ( санскр.) — великий.