Планета Х
Шрифт:
Чи чули, як дрозди співають?
Які чекають Божий день
А потім десь й самі зникають.
23.6.1992 р.
ДІТИ У КОЖНОГО СВОЇ
Діти у кожного свої,
І в кожного свої є вади,
Одним всміхаються й чужі,
А інші і своїм – не раді.
9.6.1978 р.
НАД СТАВКОМ ТУМАН
Весь
Від Сонця ген почервонів,
А вранці, як проснулись звірі,
Ліс теплим променем горів.
Пугач проснувсь і засміявся,
Щоб кожний, хто ще спить – вставав,
А сам за кущиком сховався,
Й весь ранок з небом загравав.
Ведмідь, як глянув на те диво,
Як тут же він на дибки став,
А заєць в полі так сміявся,
Що в бідного аж хвіст відпав.
17.11.1978 р.
КОЛИСКОВА
Всім доброї ночі,
Приємного сна,
Щоб всім вам приснилася
Тепла весна.
А ще хай присниться
Вам мавпа, барсук,
Ведмідь гімалайський,
І дурень-віслюк.
Ой, баюшки-баю,
Хто рано засне,
До того у гості
І зайчик прийде.
12.9.1974 р.
С.С.
Скільки ж ти, тварюко,
Розвела сімей,
І в батьків відбила
Ти скількох дітей?
Скільки ж їм принесла
Горя сучка ця,
Шляючись по місту
В пошуках кінця.
4.10.1978 р.
МОЇЙ УКРАЇНІ
Замучена, засмучена,
Та ніжна, як весна,
Вкраїно, моя матінко,
Яка ж ти чарівна!
А скільки в тебе щедрості,
А скільки доброти,
Що ладна всіх зігріти
І всім щось дати ти.
Тому ото і преться
До нас усе дермо,
Аби відвести душу
Й пограти... в доміно.
8.5.1983 р.
СВІЖИЙ ВІТЕР
Ти завжди, як свіжий вітер,
Що цілує в полі квіти.
Може б й ти мене, мій Грицю,
Хоч разок повів в пшеницю!
Ми говоримо про вітер,
Де живе він? Кажуть – в квітах?
Та і справді, щоб не квіти,
Звідки б взявся свіжий вітер?
18.6.1990 р.
ХТО СЕБЕ ПОВАЖАЄ
Хто себе сам поважає,
Той людей не ображає,
Й все під себе не гребе,
Трохи й іншим залишає.
8.6.1978 р.
НЕ
Ти не вір катам ніколи,
Хай бояться нас вони,
Хочуть? – щоб ми їх вважали,
То хай будуть – теж людьми.
24.5.1992 р.
ТРИНДА-РИНДА
– То ти їдеш, то не їдеш,
А то геть втікаєш,
Нащо ж хлопцю обіцяєш,
Те, чого не маєш?
Ой, ти дівчино-дівчино,
Що ж ти наробила?
Де ж ти свою тринду-ринду,
Скажи, загубила?
– Що я вам сказати маю,
Я й сама не знаю,
Пішла з хлопцями до гаю,
Аж ринди немає.
Що там було як гуляла,
І сама не знаю,
А як ранком я проснулась,
Аж ринди – немає,
– Що ж ви, хлопці, мовчите всі?
Годі вже стояти!
Бо пора вже тринду-ринду
В дівки пошукати.
Довго всі її шукали,
Де барвінок в’ється,
А вона там... притаїлась
Й з їх усіх сміється.
– Ой, ви, хлопці, ой, ви хлопці,
Що сталося з вами?
Що не можете знайти вже
Й ринду між ногами.
19.12.2012 р.
ПОЕТ І ПОЦІЛУНОК
Заговорила, посміхнулась,
І все від серця відлягло,
А ще десь із півгодини
Все кипіло і ревло.
Що таке душа поета?
Скільки тре’ для щастя їй?
Сотні тисяч поцілунків,
І поет – навіки твій.
23.12.1992 р.
ОЙ, В САДОЧКУ
Ой, в садочку під горою,
Де чайка літає,
Сидить хлопець з дівчиною
І в неї питає:
– Ой, чому ж ти, моя люба,
Про мене не дбаєш,
І від мене, так як вечір,
Ти кудись літаєш?
Я б від тебе не літала,
І тебе б кохала,
Якби тільки твоя мати
Про те все не знала.
Над лісочком, над ставочком
Чаєчки літають,
А вже дівки самі дають,
І в мам не питають.
3.9.1974 р.
ЯКЩО ВИ ЗАКОХАНІ
Я пишу про милих і коханих,
Про красунь, що нам несуть любов,
І її дарують, як тюльпани,
Збуджуючи розум наш і кров.
Так буває в кожної людини,
Так буває з кожним знов і знов,
Як проз вас пройде ота дівчина
З пазухою повною обнов.
А як кров у тому поєдинку
Тут же в нас зіб’ється у комок,
Як до нас всміхнеться та дівчина
Пазухою, повною ціцьок...
І вона також у тім пориві,