Планета Х

Кудрицький Валентин Олександрович

У ту мить стає, немов вогонь,

Й так підлізе гарненько під хлопця –

Що пройде відразу в нього сон.

30.8.1974 р.

КОЛИ ЛЮДИ ПОСМІХАЮТЬСЯ

Кожному щастю дається свій вік,

Щастя з новизни, з краси бере лік.

Щастя тоді – коли люди сміються,

Й тим хто кохає – завжди віддаються.

Бо, мабуть, творець, як людину творив,

Він кожній у душу іскринку вселив,

І дав

їм характери різні, росу,

Щоб кожний знаходив свою в ній красу.

І, мабуть, творець це для того створив,

Щоб кожний, крім жінки, ще й інших любив,

Й, можливо, він того нарік ідеалом,

Якому завжди було ніжності мало.

Бо поки дружину собі ти шукав,

То хтось її певно також розважав.

Життя любить ласку і ніжності море,

А той, хто не любить, в житті тому – горе,

Я пам’ятаю, як мужу сказала жона,

Якщо не кохатимеш, буде – війна!

Бо нащо мені, той, скажіть, ідеал,

Який має жінку й біжить на вокзал?

Отож, з поміж двох ти одну вибирай,

А потім її і запрошуй у гай.

Те саме і жінці скажу: нагуляйсь,

А потім дивись, як коза не брикайсь.

Кожному щастю дається свій вік,

Та щастя жіноче – її чоловік.

Отож, бережи його – свій коровай,

Й нікому, крім мужа, його не давай!

11.9.1974 р.

ВІРШІ ДЛЯ ДУШІ

Я хочу, щоб мої вірші

Були усім вам до – душі,

І всім, хто буде їх читать,

Завжди хотілося кохать,

І щоб вони всім так, як Гагри,

Були ще кращі від віагри.

9.9.2012 р.

КРАСА І ГРІХ

Хтось десь колись був нам сказав,

Мов на красу дивитись грішно,

А я ж малий був і не знав,

Яка з них грішна, де не грішна.

Сьогодні б вже і подививсь,

Я б теж на погляди глазурні,

Бо в дурість вірили не скрізь,

А тільки там, де були дурні.

Та це ж хіба скажіть не сміх? –

Про що вже згадую я слізно –

Скільки б я мати міг утіх,

Але прозрів занадто пізно.

7.4.1975 р.

ПРО ЗИМУ І ЛІТО

Зима любить тепло,

А літо прохолоду,

Отож, під Сонечком погрівсь,

І йди мерщій у воду.

23.5.1992 р.

ЯКЩО ТИ НЕ ЛЮБИВ

Якщо в житті ти не любив,

То чим докажеш, що ти жив,

Бо зміст життя, як вам сказать,

У тім – щоб ніжить і кохать.

17.11.1978 р.

ЩОБ ДОВГО ЖИТЬ

Кажуть,

хто хоче довго жить,

Той мусить з усіма дружить,

Тому сьогодні йду й до тебе,

Бо цього хоче, знаю, – небо...

26.5.1978 р.

ЩОБ НЕ БУЛИ ХОЛОПАМИ

А ми вухами шльопали,

Тому усе й прошльопали,

То ж й світимо всі попами,

Щоб не були холопами.

28.7.2012 р.

ЯК ЦВІРКУН ЗАГРАЄ

Коли дрозд на гармошці заграє,

Й загудуть на долині хрущі,

Отоді і душа заспіває,

Всі найкращі про тебе пісні.

6.6.1978 р.

ЛЮБОВ ЗАЛИШАЄТЬСЯ НА ЗЕМЛІ

Любов завжди як нова пісня,

Тільки кадри, як в кіно, – нові,

За століттями летять століття,

Міняються люди, суцвіття,

А любов залишається на землі,

13.6.1976 р.

ПРО ПРОВОРНІСТЬ

Таким проворним всім казався,

Поки з Галинкою не знався.

А зараз з ним немов щось сталось,

Ну не людина, одна – жалість.

9.1.1979 р.

ПРОСНИСЬ, ЛЕДАЩО

Уже пора і баб любить,

А він те й робить – тільки спить.

Проснись, ледащо, схаменись,

Й хоч раз до дівки притулись.

9.1.1979 р.

ГАСАЄ ВІТЕР ПО ХАТИНІ

Знову тривожно серце б’ється,

Об берег власних почуттів,

А щастя в руки не дається,

Немов його ще і не стрів.

Гасає вітер по хатині,

Я кроки чую ті здаля,

Як він подерся по драбині,

І притаївсь, як кошеня.

Гасає вітер й завиває,

Ніби щось хоче розказать,

А хтось, мов душу роздирає,

Яку не знаю, де дівать.

11.12.1979 р.

ВАРТО ЛИШЕ ГЛЯНУТИ

В твоїх очатах зібрана

Ніжність всього світу,

Там моя фантазія,

Там зима і літо.

Там моє натхнення,

І моя неволя,

Бо як в них залізу,

Йти не хочу з поля.

От тобі і вогники,

От тобі й жариночки,

Варто притулитися

Лише до Мариночки.

20.10.1978 р.

СОБАЧЕ ЖИТТЯ

Грицько благав в Богів Галину,