Подорож у Тандадрику (на украинском языке)

Жилинскайте Витауте Юргисовна

Вона вмовкла, i очi в неї знову зробилися такi великi, як покришки для горшкiв: корабель почало кидати з боку на бiк, тремтiли стiни, трiщала пiдлога, мотор хрипiв i нiби захлинався. Неначе хтось схопив корабель, як горобця за хвiст, горобець трiпоче крильцями, б'ється, виривається, а втекти не має сили.

– Що ж це таке?
– скрикнули всi.

– Сторож... гном казав менi...
– озвалася на смерть перелякана Легарiя, - казав, що коли один робот не справляється, то на його мiсце стає другий, набагато потужнiший.

–

Все ясно.
– сказав Кадриль, - вiн усмоктує в свiй шланг "Срiбну шишку!"

– Сторож гном казав, - прошепотiла зблiдлими зябрами Легарiя, - що робот... iнспектор знищує всi стороннi предмети.

– Ми - стороннiй предмет!
– вiд подиву Китичка аж рота роззявив.

Корабель усе ще намагався вирватись iз невидимих обiймiв; мотор ревiв, як поранений тигр, стiни тряслися так, що, здавалось, от-от розсиплються в друзки, пiдлога трiщала й коливалася, немов пiд час бурi... Марнi зусилля! Корабель почав крутитись, як дзига, - так крутиться, попавши у вир, скiпка, яку невблаганно тягне на дно.

Iз кабiни дiйшло повiдомлення пiлота:

– Увага! Наш корабель не в силi чинити опiр притяганню. Загибель неминуча. Хто хоче, може катапультуватись, тобто зайти в кабiну "Шишечки", натиснути на синю кнопку в спинцi крiсла i вилетiти в отвiр.

– Синю кнопку!
– повторив Китичка, здивований, що минулого разу вiн про цю кнопку i не чув, i не бачив.

– Вилетiти?
– закувiкала Легарiя.
– Але ж тодi напевне попадеш у пащу роботовi! Жах! Що ж це робиться?

– Робиться те, що ти сама наробила, - заговорила Ейнора, яка довго мовчала.
– Пiлоте, ми хочемо iншого начальника!

– Запiзно, - вiдповiв голос пiлота Менеса.
– За кiлька секунд нiчого не залишиться! Добровольцi хай катапультують.

Його голос важко було почути iз-за гулу й трiскотiння.

– Твiнасе, придумайте що-небудь!
– благала Ейнора, зчепивши руки.

Товстун безпорадно затряс головою, а люлька вислизнула у нього iз дзьоба й упала в тапку.

Тут устав Китичка.

– Менi прийшло в голову, - хвилюючись, сказав вiн, - якщо того, хто буде ката... катапультуватись, утягне паща робота, то поки робот з же... жертвою буде розправлятися, "Срiбна шишка" зможе вирватися!

I нiчого бiльше не сказавши, вiн покульгав обмотаними лапами в кабiну "Шишечки", щоб натиснути на синю кнопку.

– В такому випадку повинна катапультуватись винуватиця нещастя Легарiя!
– вигукнула Ейнора.

Та Китичка вже лiз через люк у кабiну "Шишечки".

– Стiй! Назад!
– пiдскочив до нього Кадриль i за китичку хвоста потягнув його назад.
– Я пригадав! Ви тiльки дайте менi довгу-довгу голку або шило.

– У мене є Твiнасова голка, - запропонувала Ейнора.

– Вона занадто коротка, - вiдмовився Кадриль.

– Прошу!

У шпарину дверей пiлотової кабiни висунулось дуже довге шило. Кадриль схопив його за дерев'яну ручку i, щоб не загубити,

прикрутив до лапи ниткою iз таємної кишеньки.

– Братику, - вигукнув дуже схвильований Китичка, - куди ти? Що ти?

– Контакт!
– тiльки й вимовив Кадриль, вiдчиняючи дверi корабля й опускаючи схiдцi. Вилiзши надвiр, вiн зачинив дверi, полiз униз, однiєю лапою вчепився за верхню сходинку, а другу з шилом витягнув уперед для смертельного поєдинку.

Що й казати, цей технiчний iнспектор був у кiлька, а може, i в кiлька десяткiв разiв могутнiший за того. "Срiбну шишку" вiн усмоктував, немов пилосос жука, який чинив опiр. Довга рука - труба з зяючою дiркою - вже сягала нижньої частини схiдцiв, ось захопила їх i наближається до дверей, до Кадриля... Потiк притягання такий сильний, що вухо зайчика вигнулося вперед, от-от вiдiрветься i влетить у трубу. Та найгiрше те, що й лапу з шилом так тягне, що вiн нею i поворухнути не може. Невже всьому кiнець?

– Кi... кi... кiлiс...
– чи вiн сам сказав, чи почув це?

Кадриль учепився в схiдцi обома заднiми лапами, шило стиснув обома переднiми лапами i, коли потягло в трубу, проколов її зсередини. Навiть очi в цю мить заплющив.

Коли Кадриль розплющив очi, все було скiнчено: однорукий робот, витягнувшись на всю довжину, лежав на сiрому морiжку, наче бурею звалене дерево. Червонясте свiтло зникло, очi-лампи потухли, щупальце сплюснулось, а "Срiбна шишка" рвонула вгору, неначе пiчкур, що вирвався од зажерливої щуки. Схiдцi пiднялися, i Твiнас, схопивши Кадриля пiд пахви, втягнув переможця в корабель. Китичка в цей час притримував дверi, щоб вони не вiдчинилися навстiж. Пiсля цього всi швиденько повмощувались у крiслах i поприв'язувались захисними поясами, бо їх почало пiдiймати вгору. "Срiбна шишка" знову вийшла в космiчний простiр...

ПЕРЕВОРОТ

Першим заговорив Китичка.

– Друже, дозволь розв'язати тобi на лапi нитку...
– I зубами почав розплутувати нитку на лапi Кадриля, який сидiв поруч. Вони удвох вмостилися в одному крiслi.
– Знаєш, ти... ти i сам не знаєш, який ти!

– А де шило?
– занепокоївся Кадриль.
– Оце тобi! Як уткнув, то воно там i залишилось.

– Чудово ти з ним обiйшовся, - похвалив Твiнас, який спостерiгав боротьбу крiзь шпарину в дверцятах.
– Це тому, що ти зумiв знайти ахiллесову п'яту.

– Але я колов не в п'яту, а в щупало!
– не зрозумiв Кадриль, що мав на увазi Твiнас.

Встигла оклигати i Легарiя.

– Дивлячись тверезо, - сказала вона, - не такий страшний чорт, як його малюють. Те, що ви називаєте роботом, було не що iнше, як телевiзiйне зображення, тому так легко було його перемогти.

– О, цього ще бракувало!
– образився Кадриль.
– Зображення! Я до нього навiть лапою був доторкнувся!

– А всмоктування "Срiбної шишки" теж було зображенням?
– блиснув очицями Твiнас.