Подорож у Тандадрику (на украинском языке)

Жилинскайте Витауте Юргисовна

– Нахабством не буде, - кивнув командир, i Легарiя сказала:

– За стрiлкою починає Ейнора.

Ейнора прикусила губу, щоб не вихопилося лихе слово на адресу жаби.

– Ейноро!
– квапив командир i навiть стукнув олiвцем по столу.

– Пропоную.
– сказала Ейнора, - нiколи не повертатися i летiти далi, хоч би що там було!

– Пiнгвiне Твiнас!
– звернувся командир.

– Як на мене... я приєднуюся до думки Ейнори...
– I, блиснувши очицями на Ейнору, яка м'яла в руцi рукавичку, додав: - Летимо далi.

– Мандрiвнику Китичко!

Слово "мандрiвник" iз

уст друга вкололо песика, наче голкою, але вiн почував, що завдав клопоту командировi своїми нерозумними запитаннями, отож одразу вiдiзвався:

– Я пропоную...

Вже ладен був сказати "летiти далi", як в уявi постала заснiжена галявина в лiсi, затишне потрiскування вогнища, по-хазяйськи складений хмиз i велика тепла шапка, в якiй вони з Кадрилем - наче лелечата в гнiздi по-дружньому весело теревенять, смiються, погойдуються. Нiколи не було i хтозна, чи може бути краще десь, як там, серед бiлих наметiв снiгу, мiж високими таємничими соснами, бiля своєї ялинки, що краща, нiж на картинцi!.. А дзвiночок з крижаним сердечком, а пiр'їнка з синiм боком, а шалений їхнiй танок серед ночi!.. Як хороше вони дружили, як хитро придумали таємничу кишеньку, а вiн довiрив друговi вiршика про Кiкiлiса, який обсмалив дзьобика... А коробочка сiрникiв з гребiнчастим пiвником на нiй... Коробочка сiрникiв тiльки для того, щоб пiдпалити хмиз, а не всю чужу планету! Боже, боже, як їм обом було там хороше, i не пекла його страшна провина, i не було лютiшого звiра, нiж бульдог Гог... Ах, були б вони дочекалися, поки розтане снiг, були б обжилися в зеленiй гущавинi - як на однiй картинцi гномики, може, й хатку збудували б, ще гостиннiшу, нiж у їжака, з сердечками на вiконницях...

– Мандрiвнику Китичко, чекаємо вашого офiцiйного рiшення!

"Вашого рiшення"...
– жалiбно зiтхнув Китичка. А там, бiля вогнища, Кадриль йому був сказав: "Щоб я бiльше не чув нiякого "ви"!

– Пропоную, - тихо промовив Китичка, - повернутися назад.

Командир вiд несподiванки аж олiвця випустив iз лапи, вiн сторч повис на ланцюжку. Оце тобi! Оце рiшення його друга! Це вже справжнє свинство!

– Це ваша остаточна думка?
– зайчик суворо подивився на Китичку.

– Оста... остаточна, - заїкаючись, вимовив песик.
– Пробачте, але я... я не можу не хотiти повернутися назад... я нiчого не можу з собою зробити, щоб не хотiти повернутися назад, Кадрилю, бо менi прийшло в голову...

– Попрошу... вiрнiше, наказую залишити своє "прийшло в голову" при собi, - холодно обiрвав його командир i повернувся до Легарiї: - Ваша думка?

– Я, звичайно, пропоную дивитися тверезо, - негайно вiдповiла жаба. Ризикувати - не грати. Ситуацiя занадто загрозлива, холодний розум велить повернутися назад. Але, якщо командир накаже летiти вперед, я обидвi лапи пiдiймаю за його думку, бо вона найсправедливiша i найпередбачливiша.

– Пiдлабузниця!
– презирливо кинула Ейнора.

– А менi на зауваження Шарпачки наплювати!
– вiдрубала жаба.

– Ви...
– хотiла скочити Ейнора, але, прив'язана поясом, залишилася на мiсцi, болiсно стиснувши губи.

I тут голос, незнайомий голос, пошепки, але виразно вимовив:

– Зелена груба шкура!

– Хто це сказав?
–

зашкварчала жаба.
– Я не подарую! Я вимагатиму сатисфакцiї!

– Дзень, дзень, дзень!
– пустив у роботу дзвiночка командир.
– Тишi! До порядку! Кiнчайте... дискусiї!

Вiн i сам не мiг дотямитись, як йому спало на думку таке доречне слово. Всi одразу вмовкли.

– Тепер моя черга сказати свою думку, - сказав командир.
– Я сам пропоную летiти далi. Все. Тепер порахуємо голоси... Твiнас, Ейнора, Легарiя... Мiй голос... За. Проти - Китичка.

– Чотири за, один проти, - пiдсумувала Легарiя.

"Один проти", тобто Китичка, вiдчув себе зовсiм незатишно. "Я справжнiй егоїст, - був прикро вражений песик.
– Я думав лише про себе, а не думав про iнших. Недаром друг сердиться на мене".

В цей час командир устиг одстебнути захисний пояс i залишити пост, щоб зайти в кабiну пiлота i повiдомити про офiцiйне рiшення мандрiвникiв: летiти далi, летiти, що б там не було, вперед i лише вперед! А коли вiн повернувся назад iз кабiни пiлота, мiг смiло йти по пiдлозi: "Срiбна шишка" сiла на попутну планету. Видно, щоб знову поповнити запас того нещасного кисню чи наново залатати дiрку, яку вибив метеорит...

НА ПЛАНЕТI СЛЮДИ

Вiдчинилися дверi, опустилися схiдцi, i новий командир уже ладен був першим вистрибнути надвiр, але раптом вiдсахнувся й вiдступив далi вiд дверей.

Вiн пригадав, що командир повинен залишати корабель останнiм.

– Пробачте за зауваження, - пiдiйшла до нього Легарiя, - та я б хотiла подiлитися деяким досвiдом, якого набула за час командування. Командир покидає корабель останнiм лише тодi, коли з кораблем трапляється катастрофа. В iнших випадках, якщо треба вийти в незнайоме i навiть небезпечне мiсце, командир iде першим, в авангардi.

– Дякую, - стримано вiдповiв командир, а сам подумав: "Як воно не було б, а її поради потрiбнi й кориснi". Крiм того, вона прекрасно знає значення чужоземних слiв. У майбутньому треба буде коли-не-коли з нею радитись".

Легарiя, наче вгадавши командирову думку, скромно запропонувала свої послуги:

– Чи я не змогла б бути вашим референтом?

– Ре... фе... ферентом?
– не мiг вимовити командир.

– Референт - це спецiальний радник командира. Будучи вашим референтом, я пояснювала б мандрiвникам значення незрозумiлих слiв i таким чином заощадила б вам час. Хоча, - ще скромнiше додала жаба, - хоча ви сам чудово знаєте чужоземнi слова... Наприклад, ви сказали: "Кiнчайте дискусiї". Та реферувати iншим у вас не вистачить часу.

Але командир не поспiшав прийняти пропозицiю Легарiї. Може, пригадав усi образи й пiдступи Легарiї, якi йому довелося зазнати?

– Якщо я вам не пiдiйду, - зеленою травичкою стелилась Легарiя бiля нiг командира, - то коли захочете, зможете увiльнити мене вiд обов'язкiв i призначити iншого референта.

Цi слова розвiяли сумнiви командира, i вiн, вже ступаючи схiдцями, сказав:

– Гаразд. Тимчасово призначаю вас референтом.

– Дякую, - жаба не знала, як i дякувати, й, зiгнувшись у три погибелi, поспiшила за командиром, не звертаючи нiякої уваги на те, що подумають iншi мандрiвники: Шарпачка, Кривий лантух i Один проти.