Повісті та оповідання, драматичні твори

Квитка-Основьяненко Григорий Федорович

Ш п а к. Однако ж, маточка, я пн от кого не слыхал об нас и не знал, есть ли вы на свете; а судьба как судьба. Мимоездом заехал да разом и влюбился в вас по уши, Смотрю: девка кровъ с молоком, да подступить не смею* Для смелости натянулся с вашим батюшкою наливки; он принялся за гусли, да как дернет горлицы, я и разносился..,

Фен на Степановна (гладя ого по лицу). Эга-то горлица меня и доехала. Вы носитесь вприсядку, а я так и таю... (Целует его в лоб,)

Шпак (также целует

ее).Да в тот же вечер и по рукам ударили.

Фен и а Степановна. Хорошо бы и Присю так, чтоб не долго водить.

Ш п а к. И непременно так должно, а то чтоб наш постоялец не наделал штук.

Ф е н и а Степановна. Капитан? Разве и после отказа не образумился?

Шпак. Куда!.. Сманивает ее, чтобы ушла с ним. Вот я переловил письмо. Пойдем, я при ней прочту и выспрошу у нее, в согласии ли и она с ним? Пойдем вместе. (Идет к дому.)

Фенна Степановна (сплесну руками).Письмо?,* Какой стыд, какой позор!.. В кого это она? Ко мне никто в свете не писал амурных писем!.. Замуж, замуж сего же дня, сейчас замуж, чтоб не любилася с капитаном.

ДЕЙСТВИЕ ВТОРОЕ ЯВЛЕНИЕ ПЕРВОЕ

Шельменко (один, выходит от дому и ищет между деревьями).Де ж тут у гаспида його благородіє? Нема та й нема! А кріпко .пильно було його треба-нада. Як же знайдеться, так і заспішить: розказуй йому швидше, та не приговорюй, будучи. Як-таки нашому братчику без приговорок? Поки мямкаючи скажеш,— будучи, та стало бить, та теє-то, а тут і видумаєш, як би гладенько збрехати або вибрехатися. Се вже наша писарська натура. А як я подивлюся, так усюди однаковісінько — і у волості, і у суді, і у службі, Салдат або писар, та й секлетар діло зробить, усе до ладу приведе, а начальник і хваста: єто ми-ста здєлалі. От і тут так: я зовсім усе ділоналагодив, баришню вкрадемо, його благородіє ожениться і худобу забере, а Шельменці коли скаже спасибі, то ще й гаразд; а коли тут же провинишся у чім, то зараз і палки... О, докучили мені отії палки! Коли б же я їх не накликав, що й досі не знайду капітана. Агов, ваше благородіє! Он іде; стой, Шельменко, та рівняйся! (Вытягивается.)О, мука, та й годі!

ЯВЛЕНИЕ ВТОРОЕ Шельменко и Скворцов.

Скворцов. Что, Шельменко,’ есть ли что новое?

Шельменко. Усього нового багато є, ваше благородіє!

Скворцов. Говори мне скорее просто, своими словами,только оставь свое несносное «будучы».

Шельменко. Величать, ваше благородіє, коли не прикажете, то й не будемо, тільки без «будучи» не можемо (в сторону),затим що без брехні не обійдеться.

Скворцов. Ну, говори скорее: видел ли ты барышню, знает ли она про письмо, согласна ли уходить?..

Шельменко. Сейчас-зараз усьо порядком розкажу. Як я пана Шпака навчив, то він, мій сердешний, точнісінько так і зробив. Письмо панночці прочитав, та й приняли-ся удвох, будучи, з панею її лаяти. Панночка у сльози... О, та не хитра ж і вона! Плаче та вас коренить, каже: і цур, каже, йому і пек, каже, йому; себто вам, будучи, ваше благородіє, не від мене ви, теє-то,

чуєте. Тут же лає, а тут письмечко — сіп та, будучи, і сховала до серця. От єй, ие брешу! Хоч би мені, будучи, пропасти ось тутечка-; здєсь...

Скворцов. Перестань божиться, я тебе верю; оканчивай скорее.

Шельменко. От добре, що вірите, і вірте завсегда. От, будучи, панночка і відцуралася від вас, що, каже, і ие хочу, і не жалаю, і на думці не покладаю, щоб, будучи, йти за нього. От старі й повірили й пішли від неї. От і зовсім.

Скворцов. Видел ли ты после барышню, і не приказала она чего мне сказать?

Шельменко. Де-то вже не бачив, істинно бачив і з нею у сінцях, иа самоті, теє-то, говорив, ось як тепер, будучи, з вами, нехай здорові будете.

Скворцов. Не приказала ли чего мне сказать?

Шельменко. Де-то вже, будучи, не приказовала?, Там такого наговорила, що за піч замість казки і не переслухаєте.

Скворцов. Что же гакое? Говори, не мучь меня!

Шельменко. А ось що казала: я його, каже, до смерті люблю,— себто, будучи, вас, ваше благородіс. Що, каже, хоч я й відцуралась під капітана при батюшці і при матушці, так се, каже, неправда, брехня по-нашому, а я таки його люблю, а на пана Лопуцька і дивитися ие хочу.

Скворцов. Это что еще за Лоиуцок?

Шельменко. Жених до панночки, кажуть, багаіип та перебагатий. Оце туж-туж із старостами буде. Там Г к* так дожидають: усю птицю иа птипіпі, будучи, порізали; пан з панею, теє-то, усе сваряться: вона дівчат товче, а він хлопців усюди протурює. Увечері, кажуть, і сватання зап’ють.

Скворцов. Еще этой беды недоставало, чтобы сбоку явился жених! Ах, какое мое критическое положепиеі

Шельменко. Та ще положенія не було ніякого, ваше благородіє, ще тільки сватання! А ми швидше украдемо панночку, то поки тут страва поспіє, а ми собі, будучи* звінчаємося і, теє-то, вернемося...

Скворцов. Ах, если бы миє увидеться с Приспньч кой! Спроворь мне это как-нибудь...

Шельменко. Та я вже і спроворив. Туж-туж, казан ла, вибіжить.

Скворцов. Что же ты мне о самом лучшем п не скажешь?

Шельменко. Щоб не так, будучи, кортіло. Е, цур паліччя! Он вже і біжить. Поженихайтеся ж ви собі трошки, а я постою на калавурі.

ЯВЛЕНИЕ ТРЕТЬЕ Те же и П р и с и п ь к а.

Скворцов (спешит к ней навстречу).Ах, какое іы мне доставляешь удовольствие! (Целует ее руку.)Как я счастлив, что еще вижу тебя... Уверяюсь в любви твоей и, может быть, вижу тебя в последний раз...

Присинька. Совсем же не в последний раз; я как поклялася вам, что буду любить вас вечно и что ни за ко-» го не пойду, кроме вас, то и сдержу слово.

Скворцов. А ожидаемый жених?

Присинька. Я об нем и не думаю и ни за что в свете ие пойду за него. Моя машермер ²сказала...

Скворцов. Милая Првсинькаі Я тебя проста*не то* ворить по-французски. .. . .

П р и с и н ь к а. Не буду, право, не буду. Отчего вам не хочется, чтоб я говорила по-французски? Я очень хорошо говорю...