Прометей закутий
Шрифт:
90]
Морської хвилі гомін! Земле, мати всіх,
І всевидющий сонця круг,- вас кличу я,
Погляньте, що - сам бог - я від богів терплю!
Подивіться, ганебне яке
Мордування довгі тисячі літ
95]
Терпітиму я!
Безчесні які мені вигадав пута
Блаженних богів новий володар.
Ой горе! З теперішніх мук і майбутніх
Я ридаю… Коли ж буде край
Безбережному цьому стражданню?
100]
Що мовлю я! Прийдешнє все
Передбачаю завжди, й несподіваних
Нещасть нема для мене,- отже, легко
Повинен долю зносити присуджену:
105]
То - нездоланна сила Неминучості.
Та як мені мовчати й як повідати
Про долю нещасливу! Дав-бо смертним я
Почесний дар - за це мене й засуджено:
В сухім стеблі сховавши, джерело вогню
110]
Я переніс таємно, й людям сталося
Воно на всі мистецтва їх навчителем.
Оцей-бо злочин я тепер покутую,
В кайданах лютих просто неба висячи.
Чути шелест у повітрі.
А! а! а!
Наближається хор Океанід.
ПРОМЕТЕЙ
115]
Але що то за шелест і подих незримий?
Чи то боги? чи смертні? чи інше то щось?
Хто до бескетів цих на край світу прийшов
Видивлятись на муки безмежні мої?
Погляньте ж па в'язня, бездольного бога,
120]
На отцевого ворога, всім божествам,
Що входжають до Зевса в покої,
Осоружного тим, що не в міру
До смертних прихильності мав.
Ой, шелест я знову чую пташиний,
125]
І ефір навколо дзвенить
Від помахів крил легковійних.
Та страшить мене все, що надходить.
На крилатій колісниці з'являється хор Океанід.
Парод
ВСТУПНИЙ ХОР
Строфа 1
Ні, не жахайсь! Льотом легким
Ніжну любов ми до оцих
130]
Скель несемо,- ледве вдалось
Нам прихилить хором благань
Серце тверде батька богів,
Нас проводжали буремні вітри…
Брязкіт оков враз долетів
До глибини наших печер,
І, сором забувши святий, босоніж
135]
Прилинули в повозі ми крилатім.
ПРОМЕТЕЙ
Ой леле, леле!
О Тетії плодющої памолодь, дочки
Океану-отця, що котить вали
Довкола землі невсипущим потоком,-
140]
На мене погляньте, дивіться усі,
Як, кайданами скований,
На ненавидній варті мушу стоять
Над урвищем скелі стрімкої.
ХОР
Антистрофа 1
О Прометей! Хмарою жах
145]
Нам оповив сповнені сліз
Очі ясні - бачимо ми,
Як на скелі в муках тяжких
Сохне твоє в сором і глум
Сталі міцної вповите тіло.
Небом новий править стерник -
150]
Силою Зевс право нове
Завів на Олімпі, святі прадавні
Закони злочинно зламавши нині.
ПРОМЕТЕЙ
О, коли б під землю він кинув мене,
Під склепіння Аїда, що мертвих ховає,
Аж у тартар безкрайній, і там
155]
Закував жорстоко в кайдани залізні,
Щоб ні бог, ні смертний, ніхто не радів
Із муки моєї!
А тепер - бездольний, забава вітрів,
Ворогам страждаю на втіху.
ХОР
Строфа 2
Та хто з богів, немилосердний,
160]
Із тебе глумував би тут?
Недолею твоєю хто
Не вболіватиме, крім Зевса? Завжди лютий,
Незламний волею, це ж він
владі приборкав своїй
Весь Уранів рід.
165]
Вщухне тоді він, як серце утолить чи силою
Хтось одбере йому власть потужну.
ПРОМЕТЕЙ
Хай у путах ганебних, знеславлений, я
Знемагаю тепер,- я іще знадоблюсь
Блаженних пританові, щоб перед ним
170]
Прозорливо викрити змову нову,
Що берло й пошану йому відбере.
Та мене не облестить розмовами він
Медяними, погрози суворої страх
Таємниці від мене не вирве, аж поки
175]
3 кайданів жорстоких мене звільнить,
І за цю нестерпну ганьбу
Побажає сам заплатити.
ХОР
Антистрофа 2
Відваги повен, ти ніколи
Гіркій біді не улягав.
180]
Та надто вільно мовиш ти,
За тебе душу нам проймає жах пекучий,
За долю журимось твою,-
Як через море страждань
В тиху пристань ти
Сам допливеш, непохильний - бо волею Кроносів
185]
Син, недіймане у нього серце.
ПРОМЕТЕЙ
Я знаю, що лютий, жорстокий Зевс,
Справедливість йому - його самоволя;
Але прийде час -
Злагіднійте він під ударом важким,
190]
Погамує свій безнастанний гнів,
І дружній зі мною закласти союз
Поспішить він до мене назустріч.
Епісод перший
ХОР (Старша Океаніда)
Скажи всю правду, розкажи докладно нам,
В якій провині Зевс, тебе винуючи,