Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
Шрифт:
— Як йдуть військові дії? Всі з тривогою чекають відомостей.
— Наскільки нам вдалося з'ясувати, ми зуміли перебити більше ста тисяч імперців.
Хергеборгець ахнув. Така цифра здавалася просто астрономічною для жителя такої крихітної країни, як Хергеборг.
— Ну, значить, вони зазнали поразки. Вони втекли назад в Старий світ?
Замість того щоб подивитися йому в очі, Келен вивчала згораючі у вогнищі поліна.
— Боюся, що ці втрати — суща дурниця для Імперського Ордена. Ми скоротили їх чисельність, але й тільки. Їх залишилися в десять
Келен підняла погляд: посланець був явно ошелешений, він ніяк не міг уявити собі таку кількість людей.
— Добрі духи… — Прошепотів він. — До нас доходили чутки, але дізнатися, що все насправді так… — Він потряс головою. — Та як взагалі можливо перемогти такого ворога?
— Якщо мені не зраджує пам'ять, кілька років тому ви були в Ейдіндрілі, щоб поговорити з Радою, і у вас після урочистої вечері виникли деякі проблеми. Той здоровенний представник з Кельтона — забула, як його звали, — розперезався, погано відгукнувся про вашу маленьку країну. І вас якось обізвав. Пригадуєте той вечір? Як він вас обізвав?
Очі представника Теріо блиснули.
— Хиляк, — посміхнувся він.
— Хиляк. Точно. Гадаю, він так сказав, бо вважав, що раз він вдвічі більші вас, то й дужче. Пам'ятається, для вас очистили стіл і ви вдвох почали боротися на руках.
— А, ну тоді я був куди молодший, до того ж випив кілька келихів вина…
— Ви перемогли.
— Не силою, — м'яко розсміявся Терио. — Його занапастило нахабство. Можливо, я був розумніший і швидший — тільки й усього.
— Ви перемогли, і це головне. І ці сто тисяч імперців мертві, незважаючи на те що перевершували нас по чисельності. Посмішка сповзла з його обличчя.
— Натяк зрозумілий. Думаю, Імперському Ордену самий час змитися, поки у них ще залишилися люди. Я пам'ятаю, як ті п'ять тисяч галейських новобранців з вами на чолі розбили в пух і прах п'ятидесятитисячну армію. — Він провів рукою по грубо витесаній камінній дошці. — Але, як би там не було, я розумію, до чого ви хилите. Коли маєш справу з більш сильним противником, використовуй свої мізки.
— Мені потрібна ваша допомога, — сказала йому Келен. Він відвів погляд.
— Все, що завгодно, Мати-сповідники. Все, що в моїй владі.
Нахилившись, Келен сунула в вогонь чергове поліно.
— Нам потрібні вовняні плащі з капюшонами. Теріо роздумував недовго.
— Просто скажіть, скільки потрібно, і я про це подбаю. Упевнений, це цілком здійсненно.
— Знадобиться як мінімум сто тисяч. Стільки у нас зараз тут людей. Ми очікуємо підкріплення в будь-який момент, так що якщо ви зможете додати до цієї цифри ще половину, то надасте вельми значне сприяння в боротьбі з Орденом.
Поки він займався уявними розрахунками, Келен поправила кочергою поліно.
— Я розумію, що моє прохання непросте. Він почухав потилицю.
— Вам зовсім не потрібно вислуховувати сентенції, наскільки важко буде здійснити ваше прохання, адже це не допоможе вам перемогти. Так що давайте обмежимося тим, що
Слово представника Теріо було надійним, як скеля. І дорожче золота. Келен встала, повернулася до нього обличчям.
— І я хочу, щоб вони були зроблені з вибіленої вовни.
— Вибіленої? — Помітно здивувався посланець.
— Нам потрібно бути хитрими, як ви вже зрозуміли. Імперський Орден прийшов з далеких південних земель. Річард якось раз бував там і розповідав мені, що клімат там, в Старому світі, сильно відрізняється від нашого. Їх зими — не те що наші. Якщо я не помиляюся. Імперський Орден до суворих зим не звик, не вміє виживати в таких умовах, не кажучи вже про ведення військових дій. Можливо, ведення зимової кампанії — річ важка, але у нас в цьому єдина перевага. Я хочу безжально нищити їх, — стиснула кулак Келен. — І хочу скористатися холодами, щоб змусити їх страждати. Я хочу витягнути їх з нір, змусити битися. Битися в тих умовах, які для них незвичні. Мені потрібні білі плащі з капюшонами, щоб замаскувати наших людей. Тоді у нас буде можливість, користуючись погодними умовами, підбиратися до них ближче — наносити удари і зникати прямо у них на очах.
— У них немає магів?
— Є, але вони не поставлять чаклунку обчислювати кожного стрільця, який націлив на них свої стріли.
— Так, розумію… — Представник Теріо задумався. Потім, ніби закріплюючи обіцянку, ляснув долонею по камінної дошці. — Я накажу, щоб плащі почали ткати негайно. І вашим людям ще знадобляться теплі рукавички.
Келен вдячно посміхнулася.
— Вони будуть вам надзвичайно вдячні. Нехай ваші люди почнуть відправку сюди плащів по мірі виготовлення. Не чекайте, поки буде готова вся партія. Ми можемо почати проводити рейди з будь-якої кількості, а потім збільшувати чисельність по мірі надходження ваших плащів.
Накинувши на голову каптур, представник Теріо став застібати товстий вовняний плащ.
— Зима тільки починається. І чим більше у вас буде часу бити їх, використовуючи погодні умови, тим краще для всіх. Мабуть, я негайно вирушу в дорогу.
Келен потисла йому руку — вельми невластивий для Матері-сповідниці жест, але цілком звичайний для того, щоб висловити щиру вдячність за допомогу.
Стоячи на порозі разом з Карою і спостерігаючи, як представник Теріо зі свитою пробирається по глибокому снігу, Келен сподівалася, що білі плащі почнуть незабаром надходити і виявляться настільки корисними, як вона розраховує.
— Ти дійсно вважаєш, що ми зможемо вести військові дії в зимових умовах? — Запитала Кара.
— Повинні!
Келен вже повернулась до дверей, але помітила серед дерев процесію, що підходила. Коли процесія підійшла достатньо близько, Келен побачила, що попереду йде генерал Мейфферт. Пішки. Побачила вона також Еді, Верну і Уоррена з Зеддом, крокуючих поруч з чотирма вершниками. Полуденне сонце освітило руків'я меча Першого вершника.