Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
Шрифт:
— Чудово, — відповів капітан. — Ми непогано попрацювали. Сестри залатали кількох поранених. Деяких довелося тягти, поки у сестер не знайшлося час ними зайнятися.
Це нас і затримало. Є незначні втрати, але далеко не такі, як ми боялися. Уоррен нам міцно допоміг.
— А де сам Уоррен? — Поцікавився Зедд. І тут, як би у відповідь на заклик, в двері ввалився запорошений снігом Уоррен. Келен помітила вираз обличчя Верни і згадала, яке відчувала полегшення, коли Річард повертався до неї після розлуки. Уоррен недбало чмокнув
— Ти їм розповів? — Запитав Уоррен, розстібаючи плащ.
— Ні, ще не встиг, — похитав головою Райан.
— Розповів про що? — Насупився Зедд. Уоррен зітхнув.
— Ну, скляний пил Верни спрацювала навіть краще, ніж ми могли сподіватися. Ми захопили декількох імперців і допитали з пристрастю. Ті небіжчики, яких ми тоді бачили в долині, — лише перші ластівки.
Верна допомогла Уоррену скинути важкий обледенілий плащ і кинула на підлогу біля вогнища, поруч з коричневим плащем капітана Райана.
— Судячи з усього, — продовжив Уоррен, — досить багато, тисяч шістдесят — сімдесят, зору повністю не втратили, а лише осліпли на одне око або стали погано бачити. Орден не може кинути їх, оскільки вони все ж досить здорові, щоб залишатися з армією, але, що набагато важливіше, є надія, що ці люди можуть все ж одужати і зір у них повністю відновиться. І, відповідно, знову зможуть боротися.
— Це навряд чи, — хмикнула Верна.
— Я теж в цьому сумніваюся, — погодився Уоррен, — але, у всякому разі, імперці так думають. Ще досить чимала кількість — тисяч двадцять п'ять, може, тридцять — хворі. У них жахливо запалені очі і ніс. — Вплив скла, — кивнула Верна.
— Приблизно тисяч десять — п'ятнадцять відчувають труднощі з диханням.
— Значить, — швидко справила підрахунок Келен, — з урахуванням загиблих і постраждалих достатньо сильно, щоб не мати можливості приймати участь у бойових діях, втрати Ордена від скляного пилу складають приблизно сто п'ятдесят тисяч чоловік. Дуже непоганий результат, Верна.
Верна здавалася не менш задоволеною, ніж Келен.
— Це коштує тієї скаженої гонкии — я тоді ледве зі страху не вмерла, — посміхнулася вона. — Хоча, не зроби ми все саме так, результат був би менш вражаючим.
— Ми з капітаном Циммером добилися приблизно тих результатів, на які й розраховували. За моїми прикидками, ми поклали приблизно тисяч десять імперців.
— Непогана бійка, — присвиснув Зедд.
— Та не дуже. Не так, як нас вчила це робити Мати-сповідниця, і не так, як працює капітан Циммер. В основному ми намагалися знищити якомога більше ворогів, зовсім не вступаючи в бійку. Якщо перерізати горлянку тому, хто спить, то встигаєш куди більше, і в тебе куди менше шансів постраждати самому.
— Я рада, що ти виявився таким хорошим учнем, — посміхнулася Келен.
— Уоррен з сестрами нам
— Перша партія поступила буквально вчора, — повідомила офіцеру Келен. — Їх цілком вистачить для твоїх людей і для хлопців капітана Циммера. А через кілька днів привезуть ще.
— Капітан Циммер буде вельми радий. — Райан потер руки, намагаючись відігріти пальці.
— Вам вдалося з'ясувати, чому вони так далеко відійшли на південь? — Запитав Зедд.
Уоррен кивнув.
— Ми допитали полонених: у них в таборі щосили гуляє лихоманка. Це не наших рук справа. Сама звичайна лихоманка, яка частенько спалахує серед великого скупчення людей в польових умовах. Але вона забрала десятки тисяч чоловік. Тому вони воліли забратися від нас подалі, щоб дати собі перепочинок. Вони аніскільки не сумніваються, що запросто відтіснять нас назад, як тільки побажають.
І це відповідало істині. Враховуючи чисельність орди, імперці і справді могли бути впевнені, що запросто зметуть будь-який опір. І все ж Келен не розуміла, чому Райан з Уорреном виглядають такими прибитими. Вона нутром відчувала, що, крім принесених хороших новин, вони обидва щось недоговорюють.
— Добрі духи! — Життєрадісно вигукнула вона, бажаючи їх підбадьорити. — Та їх чисельність тане буквально як сніг у вогні! Це куди краще, ніж…
— Я попросив Хайса в першу чергу з'явитися до вас і доповісти обстановку, — підняв руку Уоррен. — Думаю, вам усім варто спершу його вислухати.
Келен жестом веліла капралові підійти. Той бадьоро підійшов до столу і завмер по стійці струнко.
— Послухаємо, що ви хочете нам повідомити, капрал Хайс. — Лице д'харіанця було попелясто-сірим, і, незважаючи на холод, він обливався потом.
— Мати-сповідниця, наша розвідгрупа була на південному сході, ведучи спостереження за дорогами зі степу, на випадок якщо Орден вирішить обійти нас з флангів. Ну, якщо коротко, то ми побачили колону, що йде на захід.
— Армія Ордену дуже велика, — зауважила Келен, — так що вони неминуче повинні отримувати постачання і забезпечення з батьківщини, на додаток до того, що вони грабують тут. А колону фуражирів обов'язково супроводжує охорона.
— Я слідував за ними тиждень, щоб підрахувати чисельність.
— І скільки ж їх? — Запитала Келен.
— Більше чверті мільйона, Мати-сповідники. Келен здригнулася, ніби тисячі крижаних голок вп'ялися в шкіру.
— Скільки-скільки? — Уточнила Верна.
— Як мінімум двісті п'ятдесят тисяч солдатів, плюс візники і цивільні з фуражем.
Все, заради чого вони трудилися, всі жертви, вся боротьба по знищенню Імперського Ордена… Все марно! Всі їх зусилля зведені до нуля — чисельність супротивника навіть збільшилася з початку експансії.