Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
Шрифт:
Ніккі застигла посеред кімнати, ошелешено дивлячись у вікно на сусідній будинок. Потім довго витріщався на вікно в стіні, де колись ніякого вікна не було. Тепер було видно вулицю. Мимо якраз проходила сусідка, пані Шарим. Вона посміхнулася і помахала Ніккі рукою.
Поставивши на підлогу кошик, Ніккі закрила бокове вікно, вирішивши що кімната достатньо провітрилася. І завісила фіранки. Вона вирішила, що слід повісити фіранки і на перше вікно. Річард якимось чином роздобув їй трохи тканини. Коли Ніккі пошила фіранки, він сказав,
Вона притягла Річарда в саме паршиве місце Старого світу, в самий поганий будинок, який тільки змогла відшукати, а він в кінцевому підсумку якимось чином примудрився все поліпшити. У точності слідуючи її повчанням, що в цьому його обов'язок.
Але вона-то затівала зовсім інше.
Вона сама не розуміла, що затівала.
Єдине, що Ніккі розуміла — що живе тільки заради тих годин, коли Річард поруч. Нехай вона і знала, що він її ненавидить і більше всього на світі хоче забратися від неї подалі і повернутися до своєї Келен, Ніккі нічого не могла з собою вдіяти: коли він повертався додому, її серце шалено калатало. Іноді їй здавалося, що через чарівні пута з Келен вона відчуває тугу цієї жінки по ньому. І кожною частинкою свого тіла розуміла тугу Келен.
Почало темніти. Ніккі чекала. Життя починалася тільки тоді, коли Річард повертався додому. На зміну денному світлу прийшов вогник лампи. Тепер у них була справжня лампа, а не плаваючий в лляному маслі гнотик.
Двері розчинилися. Річард ступив на поріг. Він розмовляв з Камілем, який направлявся до себе додому, поверхом вище. Було вже досить пізно. Нарешті, продовжуючи посміхатися, Річард увійшов до кімнати і зачинив двері. І посмішка негайно випарувалася, як завжди.
Він тримав набитий мішок.
— Мені по дорозі попалася цибуля, морква і трохи свинини. Я подумав, що ти, можливо, захочеш приготувати печеню.
Ніккі слабо махнула на просо, в черзі за яким провела півдня. У просо водилися жучки і воно було старим. — Я купила проса. Думала зварити тобі суп. — Якщо хочеш, — знизав плечима Річард. — Твій суп допоміг нам пережити досить паршиві часи.
Ніккі на мить відчула спалах гордості, що він оцінив її старання.
Вона закрила вікна. На вулиці було темно. Стоячи спиною до вікон і не зводячи з Річарда очей, вона щільно завісила фіранки.
Річард стояв посеред кімнати й дивився на неї. Він нерозуміюче насупився. Ніккі підійшла ближче. Вона відмінно усвідомлювала, як здіймаються над корсажем чорного плаття її відкриті груди. Гейда тільки що витріщався на її бюст. Вона хотіла, щоб і Річард так само дивився на неї. Але Річард дивився тільки їй в очі.
Її пальці вп'ялися в його м'язисті руки.
— Займися зі мною любов'ю, — прошепотіла вона. Він здивовано звів брови.
— Що?
— Річард, я хочу, щоб ти зайнявся зі мною любов'ю. Зараз.
Він цілу вічність пильно дивився
І він заговорив. Голос його звучав зовсім не грубо. Навпаки, дуже ласкаво, але рішуче.
— Ні.
Ніккі здалося, що міріади крижаних голок вп'ялися їй в руки. Його відмова вразила її. Жодного разу в житті їй не відмовляв ні один чоловік.
Біль вразила її в саме серце, куди гірша, ніж та, яку Джеган або хто інший коли-небудь їй завдавали. Вона-то думала…
Кров прилила до обличчя, холод миттєво змінився жаром. Ніккі навстіж відчинила двері.
— Вийди в коридор і почекай, — тремтячим голосом наказала вона.
Він стояв посеред їх кімнати, дивлячись Ніккі в очі. Лампа відкидала тінь на його обличчя. Його плечі були такими широкими, а талія такою вузькою… Їй відчайдушно хотілося обвити цю талію руками. Ніккі хотілося заверещати. Але замість цього вона заговорила тихо, але владно.
— Ти вийдеш у коридор і почекаєш, інакше…
Ніккі клацнула пальцями.
Судячи з виразу очей, він зрозумів, що вона не блефує. Зараз життя Келен висіло на волосині, і якщо він не підкориться, то Ніккі, не вагаючись, обірве цей волосок.
Не зводячи з неї сірих очей, Річард вийшов у коридор. Натиснувши пальцем йому на груди, вона змусила його відступити, поки він не вперся спиною в стіну навпроти їх двері.
— Будеш чекати тут, на цьому самому місці, поки я не дозволю тобі рухатися. — Вона рипнули зубами. — Інакше Келен помре. Все зрозумів?
— Ніккі, адже ти не така. Подумай, що ти…
— Інакше Келен помре. Зрозумів? — Він зітхнув.
— Так.
Ніккі попрямувала до сходів. На сходинках сидів Гейда, не зводячи з неї темних очей. Піднявшись, він з нахабним виглядом спустився до неї. Ніккі прикинула, що він непогано складений. Хлопець підійшов майже впритул, вона відчувала жар його тіла.
Ніккі подивилася йому в очі. Він був одного з нею зросту.
— Я хочу, щоб ти зайнявся зі мною сексом.
— Що?
— Мій чоловік недостатньо задовольняє мої потреби. Я хочу, щоб це зробив ти.
Погляд хлопця ковзнув на Річарда, і його фізіономія розпливлася в усмішці. Він знову подивився на її груди, пожираючи поглядом те, що було відкрито погляду.
Гейда був досить молодий, нахабний і дурний, щоб вважати себе чарівним і думати, що його дитяче хизування настільки заводить її, що вона божеволіє від похоті і жадає роздобути його.
Однією рукою він притягнув Ніккі до себе, а іншою прибрав убік її волосся і вузькими губами торкнувся її шиї. Коли його зуби ковзнули по шкірі, Ніккі застогнала, заохочуючи його бути грубим. Менше всього на світі їй зараз потрібна ніжність. Ніжність не приносить спокути. Ніжність не змусить душу Річарда корчитися в муках. Ніжність не заподіє йому болю.