Сплячий лелека
Шрифт:
Розділ 6
ДВА ЗАВДАННЯ ДЛЯ СТУДЕНТКИ
День у день все чіткіше вимальовувалось посилення підривної діяльності ворожої агентури по наших глибоких тилах. Для Роговцева секрет тут був простий: інтенсивність диверсій зростала тому, що становище на фронті відчутно змінилося на нашу користь.
Під навальним натиском Червоної Армії ворог, хоч і чинив запеклий опір, змушений був задкувати, відводячи в тил на переформування і поповнення пошарпані і знекровлені в боях військові частини. Про резерви з фатерлянду не було й мови — всі наявні ресурси, і людські, і технічні, поглинала грандіозна битва за Сталінград, що запалила вогнем весь степ од Волги до Дону. Німецьке головне
У німців — відступ. Про взяття Кавказу вже не йдеться. Зрив наступальних планів гітлерівців на Кавказі став важливим фактором, що визначав якісну зміну стратегічної обстановки на півдні на користь Радянської Вітчизни. Перед німецькими штабами постало питання вже не про наступ, а про те, як утриматися на захоплених територіях. Мінялася стратегія, а з нею і тактика підривних дій в радянському тилу, що прямо стосувалося службових зацікавлень генерала Роговцева.
Якщо під час німецького наступу гітлерівська розвідка і контррозвідка в основному вели підривну роботу проти наших військ у прифронтовій смузі, то тепер вони простягли свої диверсійні мацаки далеко в тил. Надійшли повідомлення, що управління імперської безпеки створило розвідувально-диверсійний орган спеціального призначення під назвою «Цепелін». Його завдання — дезорганізація і розклад тилу Червоної Армії за допомогою добре вишколених диверсантів та агентів-пропагандистів. Були також відомості, що спецслужби ворога, окрім закидання в наші тили диверсантів, відступаючи, залишають свою агентуру на тривалий час. У звітах агентів називають «консервами». Хто їх готує? Хто безпосередньо опікує шпигунів? Дізнатися про це — завдання першорядне. Де шпигунські бази? Звідки вони перекидають диверсантів? Куди? З якими завданнями? Безліч запитань…
Уже траплялися випадки, коли під виглядом військових, що відстали од своїх частин, агенти абверу вільно нишпорили в тилах наших військ, збираючи шпигунські відомості. Тепер почали ретельно перевіряти всіх, хто опинявся за межами дислокації своїх частин, особливо тих, що никали в прифронтовій смузі без відповідних повноважень. Для розшуку і затримання агентів противника створені пошукові групи, до дій яких залучалися військові підрозділи і місцеві жителі. Вжито також заходів для розшуку та арешту зрадників Батьківщини, карателів, поліцаїв — усілякої підсобної нечисті фашистів, що здебільшого під чужими іменами, з вигаданими біографіями і фальшивими документами намагалися осідати в таких містах і селищах, де їх не знали. Але «консерви», як міни уповільненої дії, становили особливу небезпеку.
Енергійний, дрібний стукіт у двері обірвав роздуми генерала. Так стукав лише майор Тамбуліді.
— Заходьте! — запросив Матвій Іванович.
Так, це був Анзор, горбоносий, засмаглий, з акуратними м’якими вусами — справжній горянин.
— Що у вас? — стримано запитав генерал.
Тамбуліді з урочисто-таємничим виразом на обличчі, мов цирковий чародій, поклав на стіл радіограму і сказав:
— Донесення від Студентки!
Все, що останнім часом непокоїло Матвія Івановича, мучило й часом печалило, тепер мимоволі вистрілило одним словом полегшення:
— Нарешті.
Так, ця шифровка була для нього перемогою мужності радянської розвідниці над підступами ворога. Ще не читана шифровка ясно промовляла: Студентка жива, Студентка бореться, вона діє…
Матвій Іванович жадібно читав стандартно віддруковані опісля розшифрування рядки.
Студентка повідомляла чимало: стислий опис оборонних споруд на стратегічних напрямках можливих, на її думку, ударів наших військ, координати авіабаз, складів пального, місця переформувань знятих з фронту частин… А головне — Студентка перебазувалася до Ставрополя, що віднедавна почав привертати до себе
— Звідки ж у неї рація? — вголос подумав Матвій Іванович.
— Не повідомляє, — сумно відповів майор, наче сам завинив у тому.
— Не інакше, як вдалося дістати закопану. Костянтин Васильович не встиг, та й не мав змоги забезпечити Студентку радіозв’язком. Молодець! Не розгубилася.
— Так точно! — переконано підхопив майор.
— Зробіть вибірку воєнних даних і підготуйте для доповіді командуючому фронтом.
— Уже на машинці.
— Гаразд! Тоді сідайте, і разом про дещо поміркуємо. — А коли майор всівся край столу, запитав: — Якої ви думки про Віллі Майєра?
Анзор розумів, що у генерала самого склалася думка і він, слухаючи інших, виважує якесь рішення. А туг вирішувати важко. Якщо виявиться помилковим — значить, наразити Студентку на смертельну небезпеку.
Від тих думок Анзор важко зітхнув, повів плечима, ніби скидаючи з себе тягар, і задумливо почав:
— Виходячи з відомих нам фактів, ми можемо зробити один висновок: Майєр не позбувся людяності, не втратив здібності до критичних оцінок явищ і подій. Біла ворона, що маскується чорною. Один серед вовків. Неясна його ступінь відданості гітлерівському рейху. А з іншого боку: чи не хитра це гра, інспірована службою безпеки?
Роговцев ще раз пробіг очима радіограму.
— Ні, — мовив замислено, — на гру не схоже, з якого боку не глянути. Перше: він знає, що будь-хто, потрапивши до гестапо за підозрою у шпигунстві або зраді, живим не вийде, навіть якщо факти не буде доведено. Друге: це він підставляє під смертельний удар агентку СД Есмеральду, чим сприяє припиненню слідства у справі Мюллера. Третє: з усіх його дій не випливає жодних небезпечних наслідків для Студентки. Навпаки, він щоразу витягує її з біди. Четверте: Майєр, найвірогідніше, закохався. Проте поводиться чемно, що свідчить про справжнє, людське кохання, в ім’я якого він здатний піти на самопожертву. Так?
— Так, — погодився Анзор.
— Чи схоже усе це на інспірацію? — вів далі генерал. — Ні, бо гра передбачає продовження і фінал з корисними для розвідки наслідками. Але що ми маємо в наявності? Лише епізодичні, локальні дії, що виникали з несподіваних ситуацій. Хто міг планувати вбивство Мюллера? Ніхто. Чисто випадкова ситуація, якої могло не бути. Все ж смерть Есмеральди — виключно справа Майєра. Логічно?
— Так, часу на аналіз подій і підготовку у нього не було. Його реакція на вбивство Мюллера була миттєвою.
— Виходить, Студентка має грунт, доводячи можливість вербовки Майєра.
— Ризикована це справа… Насамперед для самої Студентки. Адже Майєрові, на випадок чого, зовсім не важко буде витлумачити свої дії як такі, що були скеровані на викриття радянської розвідниці. Мовляв, гра була варта свічок, та до часу не мав на руках козирів… Ще піде вгору! А Студентка загине…
— Це твоя тверда думка?
— Ні, це мої сумніви.
— Звісно, ризик є, — погодився генерал. — А все-таки: Студентка сама пропонує вербовку. Мотиви: через нього йде найпотаємніше. Його обізнаність не викликає сумніву. Можливості для збирання розвідувальної інформації незрівнянно більші, ніж у неї, подеколи не потребують жодних зусиль — відомості самі пливуть до його рук.