Історія України-Руси. Том 9. Книга 1
Шрифт:
7) Ориґ.: говорил с похвалою.
8) Акты Ю. З. Р. III с. 465-6. З двох наведених оповідань се друге, хоч раніше часом і оперте на оповіданнях людей, що самі були участниками битв, я ставлю на другім місці тому що воно, очевидно, доволі свобідно скомбіноване московським доповідачем з ріжних оповідань і має ще більш сумарний і односторонній характер ніж перше.
9) Найдокладніший дневник стольника галицького Андрія Мясковского, що був постійним кореспондентом з обозу для своїх патронів і приятелів і вислав зараз же на кілька адрес сю історію подій 28-30 червня. Одна з копій в Осол. 225 л. 390 об. має заголовок: Drugi list albo diariusz р. M. S. H. z obozu pod Beresteczkiem d. iulii 1651
Коротша реляція Мишковского у Міхаловского с. 640. Анонімний дневник виданий Ґрабовским — Staroz. pol. с. 27 дд. Реляція нунція — Жерела XVI с. 125. Записки і листи Майєра в Архиві Ю. З. Р. III. VI с. 32 дд., 53 дд. Pamietniki Albr. Radziwilla c. 443 дд. Theatrum Europaeum c. 77-80, й ин.
З невиданих реляцій дуже цінна офіціяльна, подана московському цареві через гонця Ґаліньского в Польських справах 1651 р. столб. 9. Приватна в ркп. Осол. 225 л. 389 (р. Woyszy). Анонімна латинська реляція — мабуть призначена для заграниці в Осол. 2286 л. 160-163 — її сучасний московський переклад виданий в збірці Бантиш-Каменського, Источники малор. Исторіи І с. 21-6. Реляція прислана краківському біскупові в збірці Ґоліньского л. 506-8. Анонімний лист в Теках Нарушевича 145 с. 455, й ин.
Аналіз відомостей з воєнного становища у Ґурского, як вище. Ситуаційні карти і пляни при його праці і у Костомарова, в його листі 1845 р., Україна 1925, III ст. 64.
ТЕАТР БЕРЕСТЕЦЬКОЇ КАТАСТРОФИ, СИЛИ КОЗАЦЬКІ І ПОЛЬСЬКІ, БОЇ ПІД БЕРЕСТЕЧКОМ 28, 29 і 30 ЧЕРВНЯ н. с., ЗРАДА І УТЕЧА ХАНА, ОПОВІДАННЯ ПОЛКОВНИКІВ, ПОЯСНЕННЯ ХАНА, ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ У ХАНА.
Театр Берестецької катастрофи стільки разів описувавсь і аналізувавсь — і сучасниками її, і новішими дослідниками, що вже з самої чемности до їх труду годиться нам його начеркнути. І пічну я від опису шляхецького Гомера XVII віку Сам. Твардовского, що оспівав його в своїй “Войні Домовій”:
Єсть над ним 1) містечко
В половині Волиня — зовуть Берестечко.
Лєщиньских фамілії — не так давніш славне,
Як тепер стало воно — й Канни стародавні
Й Хотин геть перевища — бо ж голов тут стільки,
Очі наші виділи — як їx Термопілі
Або Маратон лічив, — хоч там уся сила
Европи і Азії — була ся скупила.
Від приїзду нашого — дороги гористі
Та стромисті убочі — поки прозорчисті
Не відкриються луги — Стирових около
Низьких берегів. З півдня — глянути весело
На Пронських пираміду 2) — і гаї зелені
В зимі завжди. А на схід — наче прирожденне
Поле за для табору — сюди таки й дали
Його потім, а вперед — довго розважали 3).
Містечко Берестечко лежить на лівім, північнім боці горішнього Стиру. Річка Пляшова чи Пляшівка, що трохи нижче (несповна миля) паде до Стиру від полудня, разом з Стиром і другим його допливом — Ситенкою, творять майже замкнений неправильний чотирокутник, з виходом на полудневий вихід — горбкувату, місцями вкриту лісом площину, що становила театр сих битв. Польський табор розложився над Стиром, по другім боці ріки, спиною до місточка. Число війська під сей момент в нім зібраного Богуслав Радивил подає кругло на 80 тис., і сю цифру приймають і воєнні спецпіялісти — приблизно 40 тис. регулярного і 40 тис. шляхетського рушення 4), та приблизно стільки
Против польського табора, притикаючи правою стороною до багнистого ложища р. Пляшової, стояло козацьке військо. На захід від нього, на рівнині, спиною до виходу з неї — військо татарське. Як ми бачили, його рахують 80-100 тисяч властивого бойового війська, коло півсотні тисяч молоди й челяди, та ще невеликий корпус турецький, разом до 150 тис.; але се, очевидно, цифри перебільшені, і офіціяльна реляція кладе їх всього 50 тис. Козацьке військо рахують теж на 100 тисяч і більше: в джерелах цифри дуже вагаються відповідно до того, наскільки дораховуються до нього маси повстанців; польська офіціяльна реляція кладе на 200 тис., і так, мовляв, рахували себе самі козаки під Берестечком 5).
Позиція була добре вибрана Поляками і для них сприятлива. Вона давала натуральну охорону їх тилові і лівому крилу, а сорозмірно невеличка рівнина, обмежена згаданими ріками, відповідно велика для польського війська, була затісна для союзників. Вона не давала їм змоги розгортати своїх переважних сил, обходити, окружати польське військо — що як раз було звичайним, улюбленим маневром Татар, і можливо се була одна з причин, які знеохотили хана і мурз до участи в кампанії.
Як козацькі так і польські оповідання говорять про трьохденну битву під Берестечком; польські дневники і листи з обозу, дуже докладні, дають змогу означити сі дні цілком певно: 28, 29 і 30 червня (середа, четвер і пятниця). Але першого дня були тільки гарці передового полку татарського і козацького, без особливого значіння. Поляки вважали вислід сих гарців сприятливим для себе, головно тому, що їх військо витримало сей перший наступ бадьоро і набрало доброго настрою.
Другого дня повелось Полякам гірше. Наступала головна татарська орда, також передові полки козацькі, тим часом як головний табор козацький тільки що переходив через болота Пляшової й розташовувався на нових позиціях. Натиск Татар збив був польську кінноту з поля, і вона насилу відбила сей татарський наступ, понісши болючі утрати не так в числі як у якости вбитих (між ин. поліг каштелян галицький Казановский, стриєчний брат маршалка, староста люблинський Осоліньский братанич канцлєра, і цілий ряд визначних шляхтичів). Болючою шкодою була також утрата прибічної хоругви гетьмана Потоцкого, що ціла впала в руки неприятеля. Але й Татари — як переказували бранці — були неприємно здивовані завзятєм і витрівалістю польського війська в обох битвах, і понісши теж доволі болючі втрати стратили настрій. Хан — як оповідали в польськім таборі — ніби то робив закиди Хмельницькому, що він підвів його своїми легковажними відзивами про польське військо: воно в дійсности далеко більше і солідніше 6).
Не вважаючи на “надтрухлілий” настрій свого війська король настояв, на нічній нараді, щоб другого дня (в пятницю 30 червня н.с.) дати неприятелеві рішучу битву. Оба гетьмани виступали против сього пляну, але король боявся, щоб неприятель, стягнувши всі сили, не взяв польський табор в облогу — що могло б привести військо до повної прострації, і наказав зрана виступити в поле. Се був щасливий для Поляків помисл; козаки ще тільки переправляли й розташовували свій тобор і не були готові розгорнути свої сили.
Коли з ранішніх туманів 7) виступило польське військо в повнім складі, готове до бою, військо козацьке взяло тактику вичікування, а Татари пустилися знову на гарці. Але польське військо гарців не приймало, і тільки польська артілєрія обстрілювала неприятельські ряди. Коли так пройшло з півдня, з польської сторони вже почались ради звести військо і відложити битву до завтра. Але Ярема Вишневецький, що стояв з кіннотою на лівім крилі, випросив у короля дозвіл наступати, і з великим розмахом повів атаку на козацьке військо. Гаряча кавалєрійська атака вінчалась успіхом: розбито лави козацького пішого війська і лінію таборових возів.