Історія України-Руси. Том 9. Книга 1
Шрифт:
5) “Гетьманом вибрали Джяджялія, потім його скинули, тому що щастя не має, а взяли Хмелєцкого шляхтича — котрого рідний брат у війську короннім, старий жовнір” — лист Бжостовского з 9 липня, Осол. 225 л. 405. Сього Хмєлєцкого потім бачимо вістуном берестецького нещастя у Хмельницького нижче с. 309. В 1652р. він був полковником звягельським (Сівськ. ст. 145 л. 259); його називано одним з контр-гетьманів.
6) Лист з 10 липня (мб. Войші): “Сьогодня рано дано знати, що Джеджелія з гетьманства скинули, а Богуна на його місце вибрали — найбільшого бунтівника, також і Гладкого” (225 л. 506 об.). “Чернь прагнула миру, і сам Джяджялій, субститут
Инший лист з того ж дня (Осол. ркп. 2286 л. 170 об.): “Сьогодня дано знати, що Джяджялія malzulem проголосили і скинули з гетьманства, тому що схилявся до згоди, а на його місце вибрали Богуна, що з свого боку того добивався; вже нема між ними більшого бунтівника, як той зрадник Богун і Гладкий”. Подібне в листі з 11 липня тамже л. 171 об.
Потім виникає чутка, що Джалалия ще раз вибрано гетьманом на місце Богуна. В листі Войші до королевича з-під Козина 15 липня: “Богуна козаки стяли, а на його місце знову взяли Дзядзюля, побивши кистенями — але трудно щось певне сказати, бо нарід зрадницький” — 225 с. 411. В реляції з Бродів 18 липня, з оповідань ченців, мабуть почаївських, котрих обмовлено, що вони переховують у себе старшину: “оправдувалися, що не переховували нікого, що правда — вступали до нас на набожество, як утікали; Дзядзялія гетьманом вибрано, оповідали” — 2286 л. 176.
7) Лист Бжостовского з 9 липня, див. вище с. 291 прим. 3.
8) Осол. 225 л. 405.
9) Volum. legum III с. 177.
10) Освєнцім с. 350, Starozytnosci I с. 323: сі два тексти, в сій частині дуже подібні між собою, дуже цінно оден другого доповняють.
11) Освєнцім чи його джерело переказує писану відповідь — котру нібито бачив, або чув сам — бо завважає, що підписано під нею “військо в. к. м. Запорозьке і чернь уся”, а підписи Джалалия не було, хоч він справував за гетьмана. Але завважав при тім, що відповідь була приблизно така дословно як він переказує, так що видко — записував її зміст з памяти. Поданий ним зміст вповні відповідає тому, що про сю декларацію оповідали козацькі полковники — Акты Ю. З. Р. III с. 467. Коротке Переповідженнє в Осол. 2286 л. 169.
12) Сі слова належать до Хмельницького, як то ясно видно з дальшого, хоч через незручну стилізацію Освєнціма на перший погляд виглядає так, мов би се мова про Виговського; через маленьку зміну конструкції я зробив се яснішим, ніж дає се текст Освєнціма. Сей текст показує, що військо, принаймні в зносинах з Поляками, під сю хвилю трактовало Хмельницького не як відсутного, а скиненого з уряду гетьмана.
13) Staroz. І с. 326, Освєнцім с. 351.
14) Так пише він його імя.
15) З 9 на 10 н. с. липня, коли то з козацького табору чули ті сурми і кітли.
16) Реляція Мясковского в Оссол. 225 л. 407-8; II перерібка — чи другий варіянт, чи комбінація з якоюсь иншою реляцією у Освєнціма с. 352. Відміни сих двох текстів власне можуть бути почасти роботою самого Освєнціма, почасти можуть походити і з якоїсь иншої редакції самого Мясковского, що писав на кілька адрес, спільно з иншими подібними кореспондентами обозовими.
17) Див. вище с. 285.
18) Білгород віст. стовб. 1651 р. с. 138.
19)
20) Вона датується тут 23 с. с. червня, то значить теж неділею, тільки попередньою — се потверджує вище висловлений мною здогад, що в рахунку зайшла помилка на оден тиждень.
21) Акти Ю. З. Р. III, с. 468.
22) Освєнцім с. 346.
23) Оден з дневників — Staroz. І с. 329, каже, що за годину перед утечею в польськім обозі було якесь посольство з заявою, що козаки годяться на всі умови і просять тільки милосердя. Коли се не помішаннє з попереднім посольством, то могла бути якась секретна депутація — вияв тої незгоди (розни), про яку говорять деякі реляції з козацької сторони.
24) Освєнцім с. 353.
25) Сього убитого Поляки називають то патріярхом царгородським” то єрусалимським, мішаючи з Паісієм: “обманець, що найбільше Русь бунтував” — 2286 л. 171-2. Річи по нім забрані описуються так: митра, ризи, хрести, свічник, ампулки (ковчежці), ясписовий хрестик — “взяв то підросток пана Сарбєвского старости грабовецького — казав перед королем, що він в болоті тому біскупові голову стяв; з надписи на тій інфулі або митрі доходять, що то був епископ з Греції, що дав Хмельницькому благословеннє на ту війну” — Ос. ркп. 3564 л. 259.
Що до патріяршого післанця з благословенною шаблею, мовляв взятого в неволю чи під Берестечком, то мабуть тут помішано шаблю привезену турецьким послом Хмельницькому, коли він стояв під Животовим, з котрим небудь грецьким духовним, що мовляв привіз благословеннє від патріярха. Очевидно, вплинула тут асоціяція благословенного папою меча, котрим оперезав короля нунцій, виправляючи його на війну. Так очевидно з'явилася намальована Костомаровим в паралєлю сій історичній сцені сцена лєґендарна — як то митроп. коринтський підперезав Хмельницького мечем, що патріярх посвятив “на самім гробі Господнім” і т. д. — с. 394 останнього видання.
26) Реєстр знайдених в таборі річей має свій інтерес, і я тому наведу з нього дещо: Печать війська Запорозького і патріярха (мб. митрополита коринтського). Великий срібний каламар Хмельницького. Аксамитна ферезія Хмельницького на соболях і сорок дорогих соболів. Два вози перських коврів. Три дзвонки — два великі, оден маленький. 18 гармат, добре осаджених. Кільканадцят хоругов, між ним післана королем Яном-Казимиром після елєкції, червона з білим орлом і двома руськими хрестами, і корогва короля Володислава: блакітна, орел на половину білий, на половину червоний. Ціла обозова каса Хмельницького: дві скрині грошей — було їx, як полк. Криса каже — 30 тис. твердих талярів; котрі перші допались, розшарпали
27) Освєнцім с. 359, Пасторія Bellum Scythico-cosacicum c. 191-3, Костомаров с. 428-9. Наведу невиданий текст Мясковского, що лежить в основі сих оповідань: Iedna wataha kozacka, ktora ze trzechset kozakow constabat, zasiekszy sie na iedney kepie, sroga resistencia naszym uczynila. Tak desperacko, ze lubo im i. m. pan krakowski zywot ofiarowac obiecal, acceptowac tego nie chcieli, y owszem wytrzasnawszy z trzosow swoich pieniadze w wode, poteznie sie brоnіс y gromic naszych poczeli. Az nawalem na nich piechota poysc musiala, y lubo iedna rozerwala, drudzy na blota uszli, y tam poiedynkiem kazdego konac musiano. A ieden z nich, czolna dopadlszy, godzin 6 bronil sie naszym kossa, y strzelba go chybiano, az go brodzac po szyie ieden Mazur kosa, a zoldak ieden pika w-pol przebiwszy dokonal. Осол. 225 л. 407 об. Одна з “літературних” перерібок в Theatrum Europaeum c. 79-80.