Історія України-Руси. Том 9. Книга 1
Шрифт:
Сам оден чоловік може тисячу вибити,
А вродити одного ледво двоє чи зможуть.
Частина кинулася плисти через став, що був під замком, але й їх постріляно і половлено. “Не втікло і 20 козаків”. “Повно трупа скрізь-по ямах, пивницях, коморах, наоколо містечка і на полях повно скрізь, як чоловіків, так і жінок з дітьми; кажуть, що більше двох тисяч (вар. 1000), і се правдоподібно, бо до останку все містечко з ґрунту пішло, так само як і замок з фільварками на порох спалено. Згоріли і церкви 17); навіть дуби, що оточали задок і містечко-мало що тонші від пивних бочок варецьких-і ті випалило, одним словом все огнем і мечем знищено”.
Сотника Богдана взято живцем, вбито другого дня на палю (в ночи потім вкрадено його тіло разом з палею, і се дуже збентежило Поляків). Він то пояснив таке завзяттє обложених, що того дня мав їм Хмельницький прислати поміч з Хвастова, не сподівавшися,
Про Потоцкого говорили, що він радо був би схоронив сю королівщину від руїни, “але инші були тої гадки, що хлопська непокорність скорше поскромиться шаблею та огнем, аніж тільки погрозами та поблажками”.
“Худоби сила страшенна дісталася кожному в війську. З божої ласки має тепер піхота чим відживитися. Тільки з хлібом найтяжше, бо треба молотити і пекти собі (небіжчики не догадалися напекти про запас для польських вояків!). А про трунки, без котрих нам недобре-дуже трудно; що й покажеться, то дуже дороге: горілка 3 зл. за кварту, пиво по золотому, мід півтретя зл. за гарнец-і то найгірше! Вино по 8 зл., а “петерцімент” по 10 зл. за гарнець”.
Стратеґічне завданнє було осягнене. “Стали ми за рікою Камінною в старостві Білоцерківськім, на самім шляху, і се треба признати біглости п. писаря пільного, що за півтори години відкрито нам сей перехід, дуже потрібний, що міг би довго затримувати все військо. Правда, з стратою кількох кавалєрів-але така вже та марсова іграшка” 18). Після триліського погрому козаки самі залишили Фастівський вузел. Коли по двох днях, перестоявши під Трилісами, польське військо з усею обережністю підійшло під Фастів, застало се містечко і замок-маєтність київської католицької катедри, цілком порожні: не тільки чотирьохтисячна залога, що стояла тут, була зведена відси 19), але й мешканці поголовно вийшли геть. Козаки, як оповідає служебник київського біскупа, висланий для охорони маєтности,-“всю шляхту хвастівську з Ляхами й війтом немилосердно в пень вирізали, перед виїздом до Білої Церкви”-віддячуючись за трипільську орґію, і після того, очевидно, не можна було лишитися тут жадній українській душі. “Не зісталося жадного хлопа, всі як з міста так і з сіл пішли разом з козаками, а наперед вивезли з собою всі достатки і худобу не думаючи про ніяку згоду”. Що лишилося-обчистило, знищило і пограбувало польське військо; запалили навіть місто, і тільки гетьман Каліновский, особисто полетівши на огонь, дещо уратував від остаточного знищення. “Одним словом-що діється в инших містечках, то і в маєтностях вашої милости”, характеризує ситуацію служебник 20).
За те військо розкошувало. “І кінні і піші понаїдалися до ситости і по давніших трудах відпочили”, як пише оден кореспондент,-і то важно було, що серйозна стратеґічна задача була розвязана майже без страти. Коронне військо добуло можливість сполучення з військом литовським і спільних з ним операцій против козаччини. Кампанія вступила в нову стадію-і заразом почалися переговори, перервані півроку тому різнею в Краснім 21). За яку годину після крівавої розправи в Трилісах наспів до Потоцкого лист від Хмельницького, котрим він відкривав дорогу для переговорів.
Примітки
1) Освєнцім с. 360, Staroz. c. 329 331-2.
2) Про похід головні друковані джерела такі: реляції для королевича Кароля-Фердинанда з додатком особливо цінного обозового дневника від 4 серпня почавши-в Staroz. pol. І. Реляції королеві від Анд. Мясковского-Памятники. Кіев. ком. II (лист з 26 серп. той сам, що в Staroz. c. 343). Дневник Освєнціма. В рукоп. Осол. 225 і 2286 і в Теках Нарушевича т. 145 кільканадцять реляцій невиданих в цілости, або в части; вище подані вибірки з них чуток про Хмельницького на с. 306-8, і звісток про народні повстання на с. 320. В деталі самого походу нам тут входити річ зайва.
3) Памятники с. 591.
4) Освєнцім с. 364.
5) Staroz. c. 333-6.
6) Тамже с. 280.
7) Staroz. II c. 278-9, 280-1 (під 9 і 11 серпня).
8) Тамже с. 282, 285 і 342, подія з 13 серпня.
9) Staroz. c. 278, під 6 серпня, пор. 276, під 5 серпня, і с. 337.
10) Мясковский з 4 серпня. Пам. с. 594, Staroz. c. 337.
11) Staroz. c. 277 і 285.
12) Млоцкий описує, як з приводу донесення Радивила, що він боїться лишати у себе в тилу нездобутий Чернигів,
13) “Кн. його м. вказував, що той плян війни, який взяли панове коронні і взивали до нього кн. й. м.,-недобрий. Бо хоч трохи відійти від Дніпра, тоді неприятель поновить всі свої фортелі-як то і сталось! Бо поки Дніпро був в руках, поти неприятель мусів розривати свої сили, пильнуючи литовського війська, щоб воно не пішло за Дніпро, в його осередок: мусів тримати обсадженими всі побережні укріплення, і татарські підмоги, що надходили, мусів держати в непевности-де вони будуть потрібніші, з котрої сторони Дніпра”-Continuacio dyariusza s kozakami, в ркп. Краків. Академиї № 1017 с. 67.
14) Сі міркування доволі ясно виступають з листу 23 серпня-Storoz. І с. 349, що подає перегляд ситуації від приходу польського війська під Паволоч і до виходу під Триліси, 13-23 серпня.
15) StaroStoroz. c. 286 і 343.
16) Про сей “універсал” довідуємося з листу Хмельницького, нижче с. 343-4.
17) “З оздобною церквою”-завважає инший лист, с. 345.
18) Реляція Андрія Мясковского в кількох варіянтах: Staroz. І с. 287-8 і 344-5, Памятники I с. 595, Осол. 2286 л. 184, Теки Нарушевича 145 с. 267. Недрукована реляція Потоцкого королеві з 30 серпня: “Підступивши під Триліси 23 с. м., кілька разів я до них посилав, аби піддались, і навіть чекав півдня і цілу ніч на опамятаннє упертого неприятеля, але не мігши дочекатись, бо таке у нього стало завзяттє: дати себе вирубати, а не піддаватись, післав я й. м. п. ппсаря польного вибрати місце, де припустити штурм. Вибравши в ночи з середи на четвер (на 24) на самім світанку вчинив штурм, в котрім так Господь пощастив, що з двома полками і кількома козацькими хоругвами, з люзьною челядю, він здобув місто і замок і вирубав бунтівників, а місто потім челядь запалила”.-Теки Нарушевича, копія з несвиж. архиву, т. 145 с. 277. Коховского І с. 289.
19) У Твардовского се Богун з своїм полком і міщанами тікає з Фастова до лісів від луни Трілісів (с. 51). Але Богуна тут ніяк не могло бути.
20) Невиданий лист до біскупа київського з Хвастова, 28 серпня-в Теках Нарушевича с. 263. Барвиста реляція починається з того: “З наказу в. м. я старавсь як найскорше бути в Хвастові, але стараннє моє пройшло з великою трудністю, бо тільки за день або за два, поки обоз не став під Хвастовим, прибув я до Хвастова з залогою від й. м. пана краківського. А то тому що в місті були козаки реєстрові й хотіли боронитись. Потім, коли обоз підійшов з Паволочи до Триліс-миля від Хвастова-і здобувши штурмом всіх в пень вирубано і все місто (Триліси) спалено, і трохи німецької піхоти згинуло,-відправивши Триліси, став весь обоз під самим Хвастовом 25 серпня. Три дні відпочиває, і ще тут він, з великою шкодою вашої мил. Бо насамперед-спалено всі хутори навколо міста, декотрі з збіжем уже звезеним з поля. Не досить того-в місті також спалено з 50 домів. І того не досить-бо й ще більше шкоди мало статися, і бо-зна що далі буде: чи не спалять і останку. Всі комори, доми, склепи пограбовано, і що було в них річей і рухомости-ґвалтом забрано. Трудно було оборонити: пан гетьман польний побачивши запалене місто, ледво присутністю своєю погамував своєволю, прискакавши до міста: заховав від спалення костели і решту міста. Остаток збіжа в полю, возять його до обозу, нема коли збирати... Курки, гуски і худоби і на лікарство не знайти у всіх маєтностях Хвастівських”. Подібно про Бабичі, теж маєтність катедри: “Обоз литовський мав становище ціле літо; хлопів і міщан нема”. Про Київ відомости навів я вище. Звістка про вирізаннє всеї хвастівської “шляхти і Ляхів” може й перебільшена, бо тут же додано, мабуть про тутешнього урядника: “Яґодзіньский з жінкою живі обоє, пограбовані з усього, ледви з душею прийшли з Хвастова до обозу під Триліси”.
21) Листуваннє одначе мабуть таки йшло. В ркп. Осол. 2286, л. 178 під днями 25 і 27 липня”: “З двох листів ребелізанта Хмельницького, післаних до пана Яніцкого, слуги й. м. старости калуського-їх сумма така: “Має відомість, що король й. м. іде з військом на Україну, а причиною того панове українці. Вони приводять короля й. м. до того, щоб він ішов на Україну. А того Боже борони-бо ми волимо свому панові ґолдувати, ніж поганинові. А на се заноситься”.
ВІДНОВЛЕННЄ ПЕРЕГОВОРІВ, ЛИСТ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО 22 СЕРПНЯ 1651, ЗАВЗЯТТЄ МІЖ ЛЮДОМ, ПРИХИЛЬНІ ЖЕСТИ ПРАВОСЛАВНИМ, ПЕРША КОЗАЦЬКА ДЕПУТАЦІЯ У ПОТОЦКОГО.