Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви
Шрифт:
Гостьові кімнати знаходилися на нижньому поверсі, і Річард подумав, чи не вилізти йому на вулицю і не повалятися в снігу, але потім вирішив, що не варто, і просто залишився стояти біля вікна, дивлячись на залитий місячним світлом сад.
Щось було не так, але Річард ніяк не міг зрозуміти, що саме. Він хоче бути з Катрін, але щось всередині нього відчайдушно цьому чинить опір. Чому? Він рішуче не розумів, чим викликаний цей опір.
Він знову подумав про Келен. Стоп! Ось причина опору! Але якщо він любить Келен, то чому так прагне до Катрін? Майже
Річард впав на ліжко. Він розумів, що його здатності чинити опір чарівності Катрін прийшов кінець. Він сів. В голові у нього гуло.
Двері відчинилися. Річард підняв голову. Це була вона. На ній було надіто щось настільки прозоре, що навіть у тьмяному освітленні чітко проглядалося тіло. Герцогиня підійшла до Річарда.
— Прошу вас, — сказала вона голосом, від якого він втратив здатність рухатися, — не женіть мене на цей раз. Будь ласка, Річард! Я помру, якщо не буду з тобою прямо зараз.
Помре? Добрі духи, хіба він може допустити, щоб вона померла! Від однієї думки про це у Річарда мало не ринули сльози з очей.
Вона підійшла ближче і потрапила в коло світла, що відкидалося лампою. М'яка нічна сорочка була довгою, майже до підлоги, але, по суті, нічого не приховувала. І Річард втратив здатність чинити опір. Якщо він не візьме її прямо зараз, то сам помре від нездійсненого бажання.
Герцогиня, ніжно посміхаючись, погладила його по щоці. Іншу руку вона тримала за спиною. Річард відчував жар її тіла. Нахилившись, Катрін легенько торкнулася губами його губ і поклала руку йому на груди.
— Ляж, любов моя, — прошепотіла вона.
Річард відкинувся на спину, не зводячи з неї горячих бажанням очей.
Річард знову подумав про Келен. Сили явно зрадили його, але він смутно пригадав, що говорив Зедд про його чарівний дар: цей дар завжди з Річардом, і гнів здатний його розбудити. Але зараз Річард не відчував гніву. Бойовий чарівник користується своїм даром інстинктивно, вчив Зедд. Річард згадав, як віддався на волю інстинкту, коли бився з Ліліаною, сестрою Тьми. Він поклався на свій інстинкт і завдяки цьому вижив.
Катрін сперлася коліном на край ліжка.
— Нарешті, любов моя…
Річард знайшов у своїй свідомості острівець спокою і дозволив інстинкту прорвати легку завісу розуму. Будь що буде. Так чи інакше, він пропав.
На нього зійшло просвітлення. Туман, що огортає розум, розвіявся.
Він побачив перед собою жінку, до якої не відчував абсолютно ніяких почуттів. І з холодною ясністю зрозумів все. Річарду вже раніше доводилося відчувати на собі вплив чужої магії, і йому було добре знайоме це відчуття. Чарівна пелена розтанула. Ця жінка випромінювала магію. Тепер, коли туман в мозку розсіявся, Річард відчував холодні щупальця цієї магії у себе в голові. Але чому?..
І тут він побачив кинджал.
Гострий клинок блиснув у світлі лампи, коли вона замахнулася. Річард миттєво скотився на підлогу, і Катрін встромила кинджал в те місце, де щойно були
Але тепер у неї не було жодних шансів. Річард підігнув ноги, щоб відштовхнути її, і раптом відчув присутність мрісвіза. Майже відразу тварюка матеріалізувалася з повітря прямо над ним.
А потім світ став червоним. Гаряча кров хлинула Річарду на обличчя, сорочка герцогині розлетілася на шматки, і обривки прозорої тканини затріпотіли на вітрі. Три клинки посмугувати Катрін ще в польоті. Коли мрісвіз приземлився на підлогу позаду неї, вона була вже мертва.
Річард вивернувся з-під осілого тіла, швидко підхопився на ноги і, пригнувшись, розвернувся обличчям до мрісвіза. Луската тварюка стискала по ножу в кожній лапі. На підлозі між Річардом і мрісвізом валялися закривавлені нутрощі герцогині.
Не зводячи з Річарда маленьких вічок-очей, мрісвіз ступив до вікна. Потім зробив ще крок, перекинув плащ через лапу і обвів поглядом кімнату.
Річард кинувся до меча і завмер: мрісвіз пазуристою лапою наступив на піхви і притиснув їх до підлоги.
— Ні, — прошипіла тварюка. — Вона збиралассь тебе вбити!
— Так само, як ти!
— Ні. Я с-спасс тебе, гладкошкірий брат. Річард ошелешено дивився на нього. Мрісвіз загорнувся в плащ, пірнув у вікно і зник в ночі. Річард кинувся за ним, але зловив лише повітря і ледь не вивалився назовні. Мрісвіз пропав.
Річард більше не відчував його присутності.
У тиші Річард раптом дуже чітко побачив Катрін, що корчилася серед власних кишок. Його знудило прямо у вікно.
Коли нарешті його перестало мутити і в голові прояснилося, він підібрав сорочку і надів її. Потім підійшов до трупа і опустився на одне коліно. Почасти він був радий, що Катрін померла і муки її скінчилися. Хоча вона і намагалася його вбити, йому все одно було боляче бачити її страждання.
Дивлячись на неї, Річард вже не міг уявити собі почуття, які відчував до неї так недавно. Він їх майже забув. Перед ним лежала звичайнісінька жінка — тільки оповита магічною пеленою. Закляття, накладене на неї, і скаламутило його розум. Але чарівний дар Річарда розвіяв чари.
Верх нічної сорочки герцогині був розірваний на шматки, і при погляді на її оголені груди Річард відчув якийсь внутрішній холодок.
Примружившись, він нахилився ближче. Торкнувся пальцем правого соска. Потім лівого. На дотик вони відрізнялися.
Річард взяв лампу і поставив її ближче. Послинивши палець, він потер ним лівий сосок. Сосок почав розмазуватися. Кінцем нічної сорочки Річард стер фарбу зовсім і побачив гладку шкіру. Лівого соска у Катрін не було.
З острівця спокою прийшло розуміння: це якось пов'язано з накладеним на неї закляттям. Річард не зміг би пояснити чому, але він був у цьому впевнений.
Деякий час він роздумував, погойдуючись на п'ятах, потім схопився і кинувся до дверей. Але тут же зупинився. З чого б йому раптом це прийшло в голову? Ні, напевно, він помиляється.