Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви

Гудкайнд Террі

Зубами розтиснувши його, він відтягнув Ніккі губу, вставив кільце в рану і, теж зубами, з'єднав кінці.

Солдат підійшов до Юлії в останню чергу. До цього часу вона вже ледве стояла на ногах, відчувши на собі все, що зазнали інші. Солдат відтягнув їй губу, і від болю з очей Юлії бризнули сльози.

Джеган, з усмішкою дивлячись на стікаючу по підборіддю сестер кров, витер рукою масні губи.

— Тепер ви мої рабині. Якщо ви не дасте мені приводу вас вбити, я знайду вам справу в Палаці пророків. А коли

Річард Рал стане мені більше не потрібен, можливо, навіть віддам вам його на розтерзання.

Він знову пильно подивився на них, і Юлія мимоволі затамувала подих. В чорних вирах його очей не залишилося ні найменших ознак веселощів, лише смертельна загроза.

— Але спочатку я повинен закінчити урок.

— Ми всі вже зрозуміли, — поспішно запевнила його Юлія. — Будь ласка… У тебе немає підстав сумніватися в нашій вірності.

— О, я це прекрасно знаю, — прошелестів Джеган. — І все ж урок ще не закінчений. Це був тільки початок. Але продовження вам не доведеться чекати довго.

Юлію била дрож. З тих пір як Джеган вперше з'явився в її снах, життя перетворилося на суцільний кошмар. Повинен же бути спосіб покінчити з цим!

Біда була тільки в тому, що їй нічого не приходило в голову. Вона уявила собі, як повертається до Палацу пророків, одягнена в цей прозорий одяг, повертається рабинею Джегана.

Джеган подивився кудись за її спиною.

— Ви, хлопці, все добре чули? — Юлія почула голос капітана Блейка, який підтвердив, що так, чули. І застигла. Вона зовсім забула про тридцять моряків, що стояли позаду неї.

Джеган жестом звелів матросам наблизитися.

— Вранці ви можете відпливати. Але я подумав, що на ніч вам, можливо, знадобляться ці шість дам. Сестри Тьми завмерли.

— Але…

Погляд кошмарних очей змусив Юлію замовкнути.

— Відтепер, якщо ви посмієте вдатися до магії без мого дозволу, навіть для того, щоб вилікувати нежить, вас спіткає доля Крістабель. У ваших снах я дав вам лише трохи відчути те, що я можу з вами зробити наяву. Що зробить з вами Володар, якщо ви помрете, сподіваюся, теж вам ясно. Ви за крок від смерті. І на вашому місці я б дуже уважно дивився, куди ставити ноги.

Він знову звернувся до моряків:

— На цю ніч вони ваші. Маючи уявлення про цих жінок з їх снів, я вважаю, у вас з ними залишилися деякі рахунки. Можете робити з ними все, що хочете.

Моряки радісно загмикали.

Юлія відчула, як чиясь рука вхопила Ерміну за груди, як хтось відтягнув Ніккі голову за волосся і розв'язує їй корсет. У цей час третій матрос сунув руку їй самій між стегон, і вона не втрималась від крику.

— Але є невеликі правила. — Сказав Джеган, і моряки завмерли. — І якщо ви їх порушите, я вас згодую рибам.

— Що це за правила, імператор? — Запитав один з матросів.

— Вбивати їх вам забороняється. Вони — мої рабині і належать мені.

Я хочу отримати їх вранці в досить пристойному стані, щоб вони могли мені прислуговувати. Це означає — жодних зламаних кісток та іншого членоушкодження. Ви їх усіх між собою розіграєте. Я знаю, що станеться, якщо дозволити вам вибирати самим. А я не хочу, щоб хоч одна з них уникла вашої уваги.

Матроси зі сміхом погодилися, що це дійсно буде справедливо, і пообіцяли дотримуватися правил.

Джеган знову звернув свою увагу на шістьох сестер.

— У мене величезна армія, а повій в околицях замало. Від цього мої солдати перебувають в поганому настрої. І до тих пір, поки я не визначу вам інші обов'язки, ви будете догоджати їх щодня. Чотири години на відпочинок, і скажіть спасибі, що у вас моє кільце на губі. Це не дасть їм вас убити.

Сестра Цецилія, невинно посміхнувшись, розвела руки.

— Імператор Джеган, твої солдати молоді і сильні. Боюся, їм буде мало задоволення від такої старої, як я. Мені дуже шкода.

— Упевнений, що вони будуть раді тобі. Ось побачиш.

— Імператор, сестра Цецилія права. Боюсь, я теж для цього занадто стара і товста, — вимовила Тові старечим голосом. — Навряд чи ми зможемо дати насолоду твоїм воїнам.

— Насолода? — Джеган нанизав на ніж шматочок печені. — Ви що, тупі?

При чому тут насолода? Смію запевнити вас, мої солдати із задоволенням насолодяться вашими принадами, але ви мене неправильно зрозуміли.

Він тицьнув у них пальцем. Вимазані жиром персні блиснули у світлі смолоскипів.

— Ви були сестрами Світла, потім — сестрами Тьми. Ви, ймовірно, самі могутні чаклунки в світі. Але ваша робота змусить вас зрозуміти, що ви лише гній у мене під ногами і я можу робити з вами все, що забажаю. Відтепер всі володіючі даром — моя зброя. І ви повинні міцно засвоїти цей урок. Ваша думка нікого не цікавить. І поки я не прийму інше рішення, ви будете розважати моїх солдатів. Якщо їм захочеться викрутити вам пальці і сперечатися на те, хто змусить вас голосніше волати, вони так і зроблять. У них дуже різноманітні смаки, і вони можуть робити з вами все, що побажають, крім вбивства. Він засунув в рот залишки м'яса.

— Але в будь-якому випадку тільки після цих хлопців.

Насолоджуйтесь моїм подарунком, хлопці. Служіть, і в майбутньому я про вас не забуду. Імператор Джеган пам'ятає своїх друзів.

Матроси дружно прокричали «ура». У Юлії підкосилися ноги, і вона б упала, якби чиясь сильна рука не підтримала її за талію.

— Так-так-так, лапуля. Схоже, дамочки, ви все-таки погодилися нас розважити! І це після того, як ви так погано з нами обійшлися!

Юлія почула власні схлипи. Губа оніміла від болю, але вона розуміла, що це тільки початок. Думки в неї плуталися, вона була сама не своя від страху.