Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви
Шрифт:
«Енн, ти хочеш сказати, що Джеган спробує захопити Палац, пророків і пророцтва, які зберігаються там?»
Пауза.
«Так.»
Верна задумалась. Вона зрозуміла, що попереду нелегка боротьба.
«Як ми можемо йому перешкодити?»
«Палац пророків не впаде так легко, як думає Джеган. Хоч він і Соноходець, ми повністю володіємо Хань. А ця сила — теж зброя. Хоча ми завжди користувалися нашим даром заради збереження життя і для того, щоб нести Світло Творця людям, може настати час, коли нам доведеться використовувати його, щоб битися. А для цього необхідно знати, хто зберіг нам вірність. Ти зобов'язана з'ясувати, хто ще не піддався спокусі.»
Перш ніж продовжити розмову,
«Енн, невже ти збираєшся закликати нас стати воїнами і використовувати наш дар для вбивства?»
«Я лише намагаюся пояснити тобі, Верна, що тобі доведеться скористатися всім своїм умінням, щоб не дати світові потрапити під вічний гніт тиранії. Хоча ми і рятуємо життя чадам Творця, але також носимо і дакрил, вірно? Мертві ми не в змозі допомагати людям.»
Верна розім'яла затерплі ноги. Їй доводилося вбивати людей, і аббатисі було про це відомо. Вона вбила Джедіді. Верна пошкодувала, що не принесла з собою води. В горлі у неї пересохло, як вжаркий день в пустелі. Нарешті вона написала:
«Зрозуміла. І зроблю все як треба.»
«Мені хотілося б більше допомогти тобі, люба Верна, але в даний час мені не вистачає відомостей. Події несуться стрімким потоком. Без всякого керівництва і, цілком ймовірно, інстинктивно, Річард вже зробив деякі досить необачні кроки. Ми не зовсім розуміємо його прагнень, але він вже перевернув Серединні Землі вверх дном. Цей хлопчик ні хвилини не всидить на місці. І по ходу подій встановлює власні правила.»
«Що він накоїв?»
Написала Верна, з побоюванням чекаючи відповіді.
«Він якимось чином став правителем Д'Хари і захопив Ейдіндріл. Розігнав Серединні Землі і зажадав, щоб всі входячі в співдружність країни здалися Д'Харі.»
Верна ахнула.
«Але Серединні Землі повинні боротися з Імперським Орденом! Він що, здурів! Ми не можемо дозволити йому утягнути Серединні Землі у війну з Д'Харою!»
«Він уже це зробив.»
«Серединні Землі йому ні за що не здадуться.»
«Наскільки мені відомо, Галєя і Кельтон вже у нього в руках.»
«Його потрібно зупинити! Імперський орден — ось справжня загроза! Це з ним треба боротися! Не можна допустити, щоб Річард розв'язав війну в Новому світі, це диверсія, яка може виявитися фатальною!»
«Верна, з Серединних земель магія сочиться як жир зі смаженої баранини. Імперський Орден з'їсть цю баранину по шматках, як це зробив у Старому світі. Невпевнена в собі співдружність візьметься роздумувати, чи варто вступати в конфлікт через один шматок, і просто віддасть його, потім пожертвує наступним заради миру і спокою, потім ще одним, послаблюючи себе і посилюючи Орден. Поки ти подорожувала, Імперський Орден підкорив весь Старий світ, підкорив його менше ніж за двадцять років. Річард — бойовий чарівник. Він слідує своїм інстинктам, і все, що він дізнався, тільки зміцнює його рішучість. У нас немає іншого вибору, крім як вірити йому. В минулому загроза виходила від однієї особи — від Даркена Рала. А зараз ми маємо справу з натовпом. Навіть якщо нам якимось чином вдасться прибрати Джегана, його місце тут же займе інший. Нинішня битва — це зіткнення вірувань, страхів і долі багатьох людей, а не тільки вождів. Це приблизно те ж саме, що страх людей перед Палацом пророків. Навіть якщо у них з'являється вождь, ми не можемо відвернути загрозу, просто прибравши його, тому що страх все одно залишиться в серцях людей. І усунення вождя тільки посилить їхню віру в те, що їхні страхи обгрунтовані.»
Верна написала:
«О Творець, що ж нам робити?»
Енн довго не відповідала.
«Як я вже сказала, дитя моє, у мене немає відповідей на всі питання. Але скажу тобі ось що: у цій фінальній драмі кожен з
Натан попереджав, що в пророцтвах згадується щось, іменоване «великої порожнечею». Якщо ми підемо не по тому шляху, то, на думку Натана, у магії не залишиться майбутнього, і жодне пророцтво не говорить, що станеться тоді зі світом. Людство рушить в невідомість без магії. Джеган хоче відправити світ по цій дорозі.
Головне, пам'ятай ось що: що б не сталося, ти повинна зберігати вірність Річарду. Ти можеш намагатися переконати його, давати йому поради, але ні в якому разі не повинна з ним боротися. Твоя вірність Річарду — єдине, що не дає Джегану проникнути в твій розум. А як тільки Соноходець захопить твій розум, ти будеш втрачена для нашої спільної справи.»
Верна відкашлялась. Стилос тремтів у неї в руці.
«Я зрозуміла. Можу я чимось допомогти вам?»
«Поки зроби те, що я сказала. І поспішай. Війна вже йде, а ми відстаємо. Я чула, що в Ейдіндрілі з'явилися мрісвізи.»
Після цього рядка Верну пробрала дрож.
— О Благий Творець, — прошепотіла вона вголос, — даруй Річарду сил!
31
Верна примружилася від світла. Сонце тільки що встало. Вона піднялася з крісла і потягнулася, розминаючи затерплі м'язи. Верна листувалася з аббатисою до глибокої ночі, а потім, надто втомлена, щоб йти до себе, згорнулася калачиком у кріслі і заснула. Після того як аббатиса повідомила Верні про Річарда і появу в Ейдіндрілі мрісвізів, вони з Енн обговорювали палацові справи і аббатиса розкрила їй очі на багато речей.
Верна ніколи не віддавала собі звіту в тому, наскільки складне життя Палацу пророків, яку політику він веде і як тісно всі його правила і щоденна рутина пов'язані з цією політикою. Влада аббатиси грунтувалася почасти на вірному виборі союзників, почасти на розумному розподілі обов'язків.
Найбільш впливові сестри в ситуації, коли кожна відповідала за свою власну адміністративну чи іншу нішу, не мали можливості організувати опір аббатисі. Хоча сестри і не мали права відсторонити аббатису від посади, хіба тільки за зраду Палацу і Творцеві, вони могли сильно ускладнити їй життя дрібними чварами. Ізолюючи їх по ділянках роботи та обмежуючи обмін відомостями між такими ділянками, аббатиса повинна була тримати під контролем їхню енергію і направляти її в потрібне русло.
Одним словом, управління Палацом і виконання волі Творця зводилося в основному до гри на пристрастях і амбіціях підлеглих. Верна ніколи не думала про це з такої точки зору. Їй завжди здавалося, що вони живуть під керівництвом ігумені як одна дружна сім'я, де всі жадають виконати волю Творця. Тепер вона розуміла, що це враження створювалося завдяки майстерній дипломатії, і, поспілкувавшись з Аннеліною, відчула себе ще більш невідповідною посаді аббатиси, але в той же час більш підготовленою до завдання, яке поставила перед нею аббатиса. Вона й не здогадувалася, наскільки повно була інформована аббатиса про самі дрібні справи Палацу. Не дивно, що з боку робота аббатиси здавалася такою легкою — особливо коли її робила Аннеліна. Вона була майстром своєї справи, жонглером, здатним жонглювати одночасно дюжиною куль і при цьому ще й посміхатися і погладжувати по голівці послушниць.